Економічно активне населення – частина населення, що забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг.

Економічна активність – самореалізація особистості у сфері виробництва, обміну та споживання.

Економічно неактивне населення – населення, що не входить до складу економічно активного населення. Це студенти, слухачі, курсанти, що відвідують денні навчальні заклади, особи, що одержують пенсії по старості, по інвалідності, особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами, особи, що припинили пошук роботи, особи, в яких немає необхідності працювати.

Економічна ефективність – досягнення найбільших результатів за найменших витрат виробництва. Показникам економічної ефективності є норма прибутку, продуктивність праці, матеріаломісткість, капіталовіддача.

Економічний інтерес – усвідомлена економічна потреба людини, груп, спільнот, об’єктивні мотиви їх економічної діяльності.

Економічна криза – одна з фаз (криза, депресія, пожвавлення, підйом) економічного циклу. Означає абсолютне скорочення виробництва, недовантаження виробничих потужностей, масові банкрутства, зростання безробіття, зниження життєвого рівня, зниження соціальної допомоги, нестабільність грошово-кредитної і валютно-фінансової систем. Економічні кризи повторюються періодично і передують економічному зростанню.

Економічна самостійність – незалежна поведінка у прийнятті рішень щодо фінансово-господарської діяльності, складу і обсягу продукції, яка виробляється, і послуг, котрі надаються.

Економічна свідомість – погляди, потреби, інтереси, ідеї, уявлення стосовно економічних процесів і явищ, ставлення до власності.

Економічна соціологія – міжгалузевий науковий напрям, галузь соціологічного знання, що вивчає економіку як соціальний інститут, закономірності її розвитку та функціонування.

Економічна поведінка – орієнтація в трудовій діяльності на кількість і якість роботи, матеріальну винагороду. Вони здійснюються за принципами: 1) максимум доходу ціною максимуму праці; 2) гарантованого доходу ціною мінімуму праці; 3) максимуму доходу ціною мінімуму праці.

Економічний цикл – період від однієї кризи до початку іншої. Складається з таких фаз: криза, депресія, пожвавлення, підйом.

Екологічна політика – суспільно-державна діяльність, спрямована на забезпечення економічних, соціальних і культурних умов, необхідних для гармонійного буття, збереження і відтворення природи.

Емісія – випуск в обіг паперових грошей, цінних паперів (акцій, облігацій, депозитних сертифікатів).

Емпіричне знання – тип знань, що формується в процесі безпосереднього чуттєвого досвіду засобами спостереження, експерименту, моніторингу і закріплюється у відповідних формах опису (показник приладу, графіки, таблиці, схеми, протоколи, зведення). Емпіричне знання є сукупністю уявлень і фактів про властивості речей. Такому знанню притаманна очевидність, наочність. Абсолютизація емпіричного знання веде до емпіризму.

Етатизм – активне втручання держави в економічну, політичну, духовну сфери суспільства.

Ефективність праці – результативність праці, зокрема збільшення обсягу вироблених благ без підвищення трудозатрат. Принцип ефективності – виробляти більше, якісніше, швидше при тих самих або менших затратах праці.

Жива праця – доцільна діяльність людини, витрати фізичної та розумової енергії.

Життєдіяльність людини – спосіб існування людини як живого організму суспільної істоти; поєднання в людині життя і діяльності. Основа життєдіяльності людини: обмін речовини, енергії, інформації необхідної для підтримки сталості внутрішнього середовища організму, адаптації, орієнтації, певних рухів, дій, операцій, прийомів, словом діяльності. Для людини життя – з це і є її діяльність, а діяльність – це життя. Без діяльності людина не живе, а існує, перебуває у цьому світі.

Загальнолюдський підхід – аналіз і оцінка суспільних явищ з точки зору потреб людства в досягненні у світі Добра, Справедливості, Свободи, Істини, Красоти, гуманізації соціальності.

Загальнолюдське – сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених окремими народами, націями, групами людей та окремими людьми, які безцінні і значущі для кожної людини, тому що є надбанням усього людства.

Задоволеність працею – стан збалансованості вимог, пропонованих працівником до змісту, характеру і умов праці і суб’єктивної оцінки можливостей реалізації цих запитів. Розрізняють загальну і часткову задоволеність працею.

Зайнятість – діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих потреб, які не суперечать законодавству і які приносять їм заробіток, трудовий доход. В демократичних державах забезпечується свободи в праці і зайнятості, створюються умови для забезпечення права на працю, захист від безробіття, допомога в працевлаштуванні, матеріальна підтримка при безробітті.

Зайнятими вважають особи які працюють, самостійно забезпечують себе роботою, включаючи індивідуально-трудову діяльність (письменники, фермери), підприємці, члени виробничих колективів, обрані, затверджені чи призначені на оплачувальну посаду, і ті, хто проходить дійсно військову службу, і ті, хто служать в органах внутрішніх справ; учні та студенти денних форм навчання; виконуючі роботи з громадсько-правовими договорами; тимчасово відсутні на роботі (через відпустку, хворобу, перепідготовку).

Розрізняють зайнятість повну, неповну, продуктивну, вільно обрану, приховану, сезонну, маятникову, періодичну, основну, додаткову.

Зайняті економічною діяльністю – особи, які виконують роботу за винагороду і за найманням на умовах повного або неповного робочого дня, працюють індивідуально і самостійно або в окремих роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, тимчасово відсутні на роботі.

Закон – засіб організації, узагальнення і систематизації наукових знань; засіб поглиблення уявлень про деяку предметну галузь, джерело формування наукових проблем. Закони є різні за ступенем узагальненості, розрізняються за формою виразу, характером відображуваних зв’язків.

Важливою особливістю сучасної науки є математичний вираз законів в розвинутих галузях знань. Математизація змінює характер самого пізнання. Наприклад, математичне моделювання в біології виявляє єдність всіх біологічних наук, дозволяє виділити зовсім інші риси структурної спільності різних рівнів організації живої матерії. Але математизація інколи сковує уяву вченого, його інтуїцію.

Історично першою групою законів науки в природознавстві були динамічні закони, потім статистичні, імовірнісні. Відкриття законів симетрії свідчить про більш фундаментальний етап пізнання.

Сама наука відіграє певну роль в становленні нового знання. Велика методологічна і евристична