Великою подією ХХ століття була побудова читального дому в Чернелиці. Товариство Читальня Просвіти було засноване з допомогою пароха о. Дионізія Нестайка в 1904р. Це була перша читальня на цілу округу Чернелиці, до якої прилягали і довколишні села: Хмелівка, Копачинці, Кунгисівці, Вільхівці, Корнів, Репу женці, Дубки ті інші. Отець Д. Нестайко, який першим розпочав в Чернелиці культурно-овітню працю, перейшов згодом до Нагірянки біля Бучача. Після нього був о. Весоловський, наступного року пароха ????? о Владислав добрянський. Отець в. Добрянський продовжив культурно-освітню роботу о. Нестайка. І вже наступного року організував торговельне підприємство під назвою “Русько Християнська Торгівля”, яке співпрацювало з крамницею продажу харчових товарів. Це була перша українська крамниця на цілу округу, як і читальня “Просвіти” було єдиною у цій місцевості. Пізніше стату РХТоргівлів перероили до вимог кооперативного азкону. Вона стала чином повітового союзу Кооператив і проіснувала аж до приходу більшовиків. Це була одна з найкращих кооператив в околиці [33, с. 15].

Пізніше, коли було створено Ревізійний Союз Українських Кооператив, Чернелицьку РХТоргівлю перейменовано на кооперату “Згода”. Згодом при Читальні Просвіти зоорганізовано драматично-аматорський гурток [20. с. 471]

В повному розквіті культурно-просвітнього життя були року перед світовою війною. А веж після світової війни за допомогою пароха, який дуже часто сам режисирував, а також за допомогою Івана Василишина – директора школи з Кунисовець, цей гурток отримав велику популярність. Хор проводив місцевий дяк Дмитро Михайлик, завдяки його зусиллям хор запрошували на різноманітні національні свята. Дружина дяка Михайлика, Анна, була дуже активна в драматичному гуртку, а також мал. Гарний і сильний сопран. Під час Першої світової війни, на яку з першої мобілізації пішов її чоловік, вона замінили дяка. [71, с. 511]

У перші дні Першої світової війни, відбулося в Чернелиці велике всенародне віче протесту проти царської Москви і гаслами: “ганьба москалям” [27, с. 3]. В читальні Просвіти відбувалися концерти, драматичні вистави й товариські забави, що часто збирали людей з довколишніх сіл. У довоєнний час після Першої світової війни важливу роль в усвідомленні студентвва відіграли студенти Василь і Клим Ткачуки. В період проголошення Самостійної України на західних землях відбулося велике свято-маніфестації, що зібрало людей з усієї Чернелиці. У великому поході за місто на площі поставили хрест, що довгі роки простояв як свідок великих народних виступів. Польська влада ????? цей пам’ятник, бо правди не можна заперечувати. Шкода, що це був хрест з дерева, бо може був би простояв до сьогодні [20. с. 419]

Селище під керівництвом народних працівників, якщо барит з українського боку, розвинуло культурно-освітню працю. Зростала свідомість свого походження, щоб поряд з іншими національностями не втратити своєї ідентичності.

Очевидно, що також була велика синагога – Український народ був розкинений у сільській частині Чернелиці при свої рідних сільських дорогах і у своїх традиційних, часто соломою критих, хатах. Так під час Різдва гомоніли народні колядки, в неділю стрілецькі пісні, а на Великдень радісні гаївки-пісні. Це все говорило про гарне містечко - селище Чернелиця. [39, с. 9]

Відбувалися в селищі Чернелиця аткож окружні національні свята, які ініціював і організував о. Іван Пісецький, парох сусіднього села Корнів. Мабуть не було в повіті жодного поважного національного свята, на яке б не запрошували з головною промовою саме о. Івана Пісецького. За це він зазнав переслідувань польської влади. [35, c. 15]

Була в Чернелиці також Делегат ура городенківської філії, делегатом якої був о. Мели мука, місцевий священик. Була це дуже енергійна і активна людина, до того ж палкий патріот. О. Юрій був головю місцевої читальні, головою наглядної ради місцевого кооперативу “Згода”, ініціатором різноманітної громадської роботи у Чернелиці і духовним рушієм села. Був арештований більшовиками і вивезений на Сибір [18].

З найбільший окружних свят у Чернелиці під керівництво пароха о. Пісецього в 1918р. відбулося свято відновлення української держави, 60-річчя товариства “Просвіта”, шевченківське свято в якому Валя участь велика кількість людей з навколишніх сіл. Свята відбувалися з Богослужінням і концертною програмою під відкритим надписом в честь Т. Шевченка, вмуровану в стіні кооперативного дому [74, с. 665]

Чернеличчина відмічала в 1919 році свято Злуки, рідіючи з того, що після довго вікової розлуки дочекались того часу, коли Західна Область України об’єдналася і з УНР у вільну суверенну Державу українського народу [45, с. 15]

В 1929 році Просвіта організувала окружне свято, на яке був запрошений голова районного товариства професор Михайло Галушинський з Городенки. На свято прибуло багато делегацій з сусідніх сіл.

В травні 1933 р. у Львові відбулося свято під гаслом „Українська молодь Хрестові". Через важке сполучення відправити делегацію з Чернелиці у Львів було важко, тому заплановано було відмітити окружне свято в Чернелиці під тим самим гаслом. Основний тягар організації свята взяв на себе тодішній парох Чернелиці Ю.Мєлимука, який не тільки цікавився культурно-освітнім і народним життям, але й брав активну участь у ньому. В організації свята о. Юрію Мелимуці допомагав Василь Трачук та о. Іван Пісецький. На свято був запрошений Станіславеький єпископ І. Хомишин, і владика Мети шевський [16].

Свято було досить велике ы пишне. Архієрейська Служба Божа відправлена на великій площі на краю села, віддаленій від місцевості церкви понад 1 км. (староста не дав був