У 1942 р., в жовтні гестапо провела остаточну ліквідацію єврейського населення. Євреїв зігнали до одного фільварку, там відібрали від них гроші і дорогоцінності. Через кілька днів відставили зібраних на залізничну станцію і в загартованих вагонах вивезли їх до табору в Белзі [82, с.16].

Корній Роман - син Івана 1923 роки народження. Член Юнацтва ОУН. -з 1944 року. Із селян, неодружений, освіта - 6 класів, допомагав вдома по господарству. В 1945 році перейшов на нелегальне положення і поступив в УПА. Пройшов вишкіл в Карпатах і брав участь в боях з більшовиками. В 1947 році повернувся на теренову роботу і працював у кущовій ланці ОУН. Під час перебування в селі Далешове потрапив на засідку і був застрілений органами КГБ. Де похований - невідомо. Батько його - „Остап" - також раніше загинув у підпіллі, брат Петро помер на спец поселенні в Карпатах, сестра Марія була в підпіллі до 1956 року, а в 1957 - ому засуджена і після виходу з табору була на спец посиланні в Казахстані, де й проживає до цього часу.

Сеник Кирило - син Івана, 1906 роки народження. Селянин, одружений, освіта - 7 класів. Виховував двох синів та дочку. Був дуже активним у громадське політичній роботі села. Член читальні просвіта, організатор Лугу. В 1941 році заарештований органами НКВС і подальша доля його не відома. Можливо, знищений і тіло знаходиться в Дем'яному Лазі. На запит дітей отримана така відповідь: „Кримінальна справа відносно вашого батька Сеника Кирила Івановича, 1906 року народження, заарештованого 22 лютого 1941 року і притягнуто до відповідальності за ст. 54 - 2, 54 - 1 КК УРСР, постановою слідчого відділення КДБ УРСР по Івано-Франківській області припинена за відсутністю складу злочину, тобто за ст. 6 п.2 КПК Української РСР. Встановити його подальшу долю після арешту не виявилося можливим, вирок по справі судом не виносився”.

Корній Іван - син Омеляна, 1902 р. н. Член ОУН. - з 1938 року, псевдо „Остап”. Селянин, одружений, освіта - 6 класів. Займався не тільки вихованням дітей, але й був активним в громадсько-політичній роботі села. Член читальні „Просвіта" та гуртка „Сільський господар”. Крім того, допомагав УПА та підпіллю ОУН. Дочка Марія, сини Петро та Роман за прикладом батька також працювали для підпілля ОУН., в яке він зійшов 1945 року. Був кушовим провідником ОУН.. дружина з наймолодшим сином перейшла на нелегальне положення. В жовтні 1946 року „Остап" потрапив на засаду НКВДистів, які намагалися його взяти живим, але він сам застрілився, щоб не здатися ворогові. Кагебисти ще знущалися над тілом загиблого і виставляли потім для спізнання. Де його поховали - до цього часу невідомо.

Корній Петро - син Івана, 1926 р. н. Член юнацтва ОУН. - з 1942 року. Селянин, неодружений, освіта - 7 класів. Брав активну участь у роботі з молоддю. В 1944 році його забрали до Червоної армії, де брав участь у війні проти німців, а потім - на далекий схід воювати проти Японії. На фронті був ранений у ногу. Повернувся додому в 1948 році. Налагоджує зв'язки з підпілля м і поступає на навчання до Курської сільськогосподарської школ и. за вказівкою КДБ його виключили зі школи за допомогу підпіллю. Був зв'язковим, повернувся додому і працював у сільському господарстві. Його довго не заарештовували, бо надіялися, що через нього зуміють схопити його сестру Марію, коли та повернула б додому. Був весь час під наглядом КДБ. В 1950 році заарештований органами КДБ і засуджений на 25 років та 5 років позбавлення прав, після чого вивезли до Казахстану в Карагандинські табори. Потім його направили на спец поселення і не дозволяли повернутися додому. Там одружився, виховував з дружиною дитину. Але каторжні роботи підірвали здоров’я і він помер. Похований в Караганді. Там залишилася його дружина з дочкою. Чи збереглася його могила – невідомо [43с, с. 6].

Таким чином, перша половина XX століття для Чернелиці позначилась створенням „Просвіти” і багатьох гуртків .Читальня „Просвіта" була осередком національного відродження, центром волелюбних прагнень українців. Тут селяни глибоко задумувалися над причинами свого нужденного життя. Оживає дух національної творчості, створювалися аматорські гуртки, сі звилося багато концертів, вистав.

Проте не обминуло село і лихоліття війни. Багато мешканців Чернелиці не змогли дістатися рідного дому, багато ж полягло на рідних чорноземах, а багатьох імена викарбувалися на графіті. Та в пам'яті односельців не меркнуть імена героїв, що загинули в боротьбі за наше село.

1. Чернелиця в умовах незалежності.

Відлига в суспільно-політичному і культурному житті України почалася у 1987-89рр. Перебудова, яка до того часу була справою партійно-державних верхів, викликала рух широких мас. Важливу роль у розгортанні політичної активності громадян відіграло запровадження гласності. Засоби масової інформації публікують матеріали раніше не доступні широкому загалові. У Чернелиці, як і по всій Україні, відбувається щвидка політизація суспільної свідомості. У ???? починають зароджуватись не підвладні ???? і державним структурам громадські об’єднання, які відбивають настрої та інтереси населення.

Двадцять восьмого серпня 1989 року в місті Городенці пройшов перший мітинг демокритчних сил району. Під синьо-жовтими прапорами зібралися тисячі жителів Городенківщині [38, с. 311].

24 серпня 1991 рік стало датою для черниличчан і для всієї України справді доленосною. Її значимість ніколи не применшать інші дати, свята, події,