Багата та цікава історія села Чернелиця. Нею цікавляться, вивчають і навчають інших юні краєзнавці школи, велику допомогу яким надають старожили села. З їх уст краєзнавці почули чимало легенд і переказів, які пов'язані з виникненням назви населеного пункту. Легенди не залишаються самотніми, а надихають людей своєю загадковістю.

Одна з легенд записана за переказами добродіїв Степана Гутька [6] та Івана Щиголя [18].

Для захисту від ворогів за наказом Михаила Чорторийського, якому належала ця територія, було розпочато будівництво кам'яного укріплення на зразок феодального замку XII століття. Будувався замок дуже повільно, роботу виконували вручну. До замку вела широка дорога, яка вривалася біля рову, через який був перекинутий дерев'яний міст. У рів була пущена вода. Навколо рова була зроблена огорожа із залізних стовпів, які на кінцях загострювалися. Після закінчення будівництва замку два брати Чорторийських виїхали на будівництво міста Кракова. Перед виїздом старший брат Василь наказав своїй жінці нічого не будувати під час його відсутності. У той час поштовий зв'язок був через кінних гінців. Козаки, які возили посилку від Чорторийського до Чернелиці перечитували і зовсім по іншому переробляли зміст листів, в яких говорилося будувати церкви і костели.

За час відсутності братів дружина старшого брата побудувала три костели в Чернелиці, Гвіздці, Городенці і три церкви. Коли вона дізналася правду, що її чоловік повертається додому, а вона не виконувала його наказу, кинулася з замкової башти і вбилася.

Оспівана легендами земля.

Тут молода княгиня Чорторийська?

Дала селу омріяне ім'я,

Цю загадкову назву - Чернелиця [25, с. 5].

Жінка Чорторийського була чорнява зі смуглявою шкірою. Тому князь в пам'ять про неї назвав село Чернолицею.

Друге твердження про формування села Чернелиця записане від старожила Гоголя Івана.

Заселення села Чернелиця почалося з території другого Залісся. На перших порах населення складалося з тридцяти дворів. Ними управляла

чорнява, смаглява жінка. Звідси пішла назва „Чорнолиця", яка пізніше

Ц ввійшла в розмову мешканців як Чернелиця [14].

Їдучи з Городенки гостинцем, доїжджаючи до Чернелиці через гору „Крутка", видно майже цілу Чернелицю як на долоні. Посеред Чернелиці площа приблизно 300 метрів довга й на 60 метрів широка, по місцевому звана містом. Ідучи на захід, через так званий осередок міста, обабіч були єврейські крамниці і кілька жидівських ремісників - як кравці, бляхарі, склярі, столярі тощо. На західному кінці міста був костел з „плебанією" (польське приходство). Дальше на захід тягнеться мурованка аж до дільниці „Засело" і тут звертає вже гостинцем до Городенки, а направо - до Хмелеви. Хмелева - це мале село, яке належало до парохії в Чернелиці. Навколо міста жили поляки-ремісники, між якими було найбільше ткачів, аж понад 80. З ремісників-українців було троє ковалів, два стельмахи, три теслі чотири шевці й один кравець. Ціла Чернелиця мала дільниці з назвами: саме місто з довколишніми вулицями — „осередок", на схід від осередку - гора „Панамівка", не заселена. На південному сході „Селянський Кут" і „Крутка", на півдні „Макаруки", на південному заході „За село", на північному заході цвинтар і „дідиче поле", на півночі ,Випасняки". Попід замок через гору „Червону" тягнулася дорога, яка тягнулася на чернелицьке поле „Залісся" і знову входила до наддністрянського лісу - до перевозу. При виході „Залісся" до лісу, по правому боці край лісу є чотирикутна площа величиною близько 100x100 метрів, об'єднана валом. Сама площа рівна, дещо поросла кущами, її вживали під сіно. Натомість вал - порослий грубими черешнями й ліщиною. Це місце називається „Перекопи" [19, с. 715].

Як уже згадувалося, Чернелиця славиться дуже доброю водою, є тут аж дванадцять джерел. Від півдня й заходу, з пільних мочар і джерел пливуть три замітні потічки. Один поміж Осередком і Макаруками, другий - з, південного боку Макаруків і біля криниці „Фостичка" спливаються в один. Дальше цей один біля криниці „Хмарина" лучиться з потічком, що пливе через Селянський Кут. Тут, збагатившись ще водою малих потічків та криниць, пливе вже річка „Провал" на північ аж до Дністра. На лівому березі провалу є сім водних млинів. Ці млини, крім Чернелиці обслуговували також довколишні села. Вони називалися по порядку від Чернелиці до Дністра: Тимчишин, Мадярів, Коваликів, Калинчуків, Свинарів, Панський, Долішний. На окрему увагу заслуговують лише Коваликів та Свинарів. У цих млинах стіни муровані з великого, мало що обробленого каміння і пізнати, що дуже-дуже старі. Зокрема, на ці два старі млини в Чернелиці на річці Провал, переповідали чернелицькі старожили, що ще за княжих часів на згаданих „Перекопах" була садиба якоїсь княжої боярині. Під час одного нападу татар, їх перший зауважив свинар, що недалеко садиби пас свиней. Прибіг до садиби і першого зустрів коваля. Оба вони зчинили тривогу, збіглися люди до садиби, замкнули браму у частоколі на валі і так садибу від татар врятували. За це бояриня нагородила свинаря і коваля тим, що дала їм у власність згадані два млини з приділом лісу при млинах. Від тоді ці млини мають назву „Свинарів" і „Ковалів". Пізніше, вже за австрійсько-польських часів, якийсь шляхтич підступом виманив від власника свинарного млина, документ на пергаменті із записом млина і лісу. Відтак ліс він відібрав, а з млина призначив частину прибутку польському парохові. Ліс при млині Свинареві належав власникові млина ще до наших часів [16].

В парохіяльній хроніці описано про чудотворний