Селище-містечко Чернелиця мало свою історію, свою мову (говірку), свої пісні, свою традицію. Воно характеризувалося великою працьовитістю, побожністю і прив' язаністю до рідної землі. Чернелиця з давніх часів славиться як село багатоголосне, співуче і мистецьке. У довгі зимові вечори, з віконець, що світилися у загатах, лунали з-під кужелів пісні. Весною співали в лугах солов' ї, перегукуючись із піснями сапальників зозуль, а осінню, у місячні ночі пісні линули в переливах із грою сопілок. Так згадує про Чернелицю старожитель села Капчак Іван Антонович [15].

І досі душа кожного мешканця Чернелиці оспівана спогадами і розповідями про славні сторінки минулого. Тому не випадково при історико-краєзнавчому музеї Чернелицької ЗОШ працює лекторій „Пам'ять". Краєзнавці проводять певну пошукову роботу, і в цьому питанні своєрідну допомогу їм надають старожили села. Так, під час земних робіт на першому Заліссі пошуковим загоном і жителями Гуцуляком Іваном та Сеником Володимиром були знайдеш кам'яні знаряддя праці - мотика, скрибачки, лопати. Ці знайдені речі дають нам змогу говорити про те, що на околицях нашого селища жили в минулому скотарі і землероби, чому сприяли родючі землі вздовж берегів річки Дністра і сам повноводний Дністер [17]/

Широка, крута стежка Дністра, що ділить Поділля від Покуття, врізується в грунт і творить стрімкі береги, яких гарні ліси або нагі скали купаються в гарячих проміннях сонця. Своєю мальовничістю, величчю і багатством яр Дністра може захопити не одного туриста. Багатство першорядних овочів (виноград, бросквині, морелі), близькі ліси, полудневе сонце і відсвіжуюча купіль у хвилях Дністра, - вода, що містить у собі між іншим йод, який діє достатньо на організм - все це створює першорядні умови дозвілля для літників, спраглених відпочинку на лоні не сплямленої краси [71, c.51].

Дністер - головна ріка західно-українських земель, що своїми могутніми мандрами творить північну частину Городенщини. Велика ржа, 1410 кілометрів завдовжки, стала важливим чинником у житті найдавнішого населення сьогоднішніх західних українських земель, як найкращий на ті часи комунікаційний шлях та зв'язок з широким світом і його культурними та цивілізаційними досягненнями [66, с. 45].

Чернелиця славиться близькістю до Дністра, багатим чорноземом, на якому дозрівають такі культури як жито, пшениця, овес, ячмінь, гречка, просо, конюшина, люцерна, ріпак, картопля, кукурудза, фасоля, соняшник, цукровий буряк, тютюн, всяка городнина 3 овочевих дерев: яблуні, груші, вишні, черешні, горіхи і сливи.

Пошуковий загін „Пам'ять" збирає, зберігає та вивчає пам'ятки природи, речові, документальні та інші матеріали рідного краю; створює експозиції, виставки. Так ним зібрано багато речей, що говорять про розвиток гончарства в нашому краї, старовинного ремесла, яке виникло ще в епоху палеоліту (це горщики звичайні, горщики-близнята, миски, глечики та ін.). Таким чином, Чернелиця - містечко на правому березі Дністра, віддалене від нього на три і півкілометра. Лежить над потічком, що бере свій початок на чернелицьких грунтах, а перепливши 3 кілометри, впадає до Дністра. До Городенки 22 кілометри. Тут римо-католицька парохія заснована 1681 р. її костел був побудований для конвенту Домініканів. В містечку знаходяться руїни колишнього оборонного замку, в якому звик перебувати Ян Собеский під час своїх воєнних виправ. Дискусійним залишається питання заснування села. Українська Радянська Енциклопедія гадає, що Чернелиця згадується вже в XIII ст. [77, с. 56]. У польських хроніках згадується про постійні татарські набіги на Покуття й нищення дорібку населення.

Чернелиця завдяки своєму вигідному географічному положенню, зокрема в поближжі такого водного комунікаційно-торговельного шляху як Дністер, з найдавніших часів була заселена й належала до просторих теренів, зайнятих найраннішими предками українського народу [76, с. 311].

Завдяки цій важливій водній магістралі населення Чернелиці мало у всіх праісторичних та ранньо-історичних часах живі зв'язки з іншими частинами городенківських земель. Це мало вирішальний вплив на його економічний і культурний ріст.

Тому давня історія села Чернелиця насичена багатьма культурними та історичними пам'ятками, оповідана старожилами, оспівана легендами, які наповнені багатством життєвої мови, а також творчістю мешканців цього чудового і мальовничого краю. Зокрема, мешканка села Уляна Ромах всі свої почуття до села вмістила у вірші:

„Рідний край, Батьківщино моя!" —

Лине з уст, мов джерельна водиця,

І відлунює ліс: „Тут хатина моя -

Серию мила й близька Чернелиця!"

Таким чином мальовниче селище Чернелиця вперше в історичних документах згадується в 1453 році. Розташоване на крайньому сході Івано-Франківської області, на правобережжі річки Дністер, за 22 км. від районного центру. Чернелиця славиться з давніх давен доброю водою. Тут є 12 джерел. Історія села оповита павутинням легенд, навіть назва села говорить про різноманітність її тлумачення. Тому й захоплює це селище-містечко своєю легендарністю, чудесним краєвидом і надихає автора описати Чернелицю з найдавніших часів і до сучасності.

Розділ IV. Культурна спадщина села.

1. Чернелецький замок

Прикарпаття багате пам’ятками різних епох. Але особливий інтерес сучасників викликають руїни середньовічних фортець та замків, або, як їх тепер називають, «пам’ятки оборонної архітектури» [70, с.32].

Замки будувалися державою (так звані королівські), містами і приватними особами. Великі феодали та шляхта зводили замки у головних своїх містах для захисту від частих татаро-монгольських нападів та наїздів феодалів-сусідів. Замок старалися зводити на природному піднесенні [69, с.10]

На околиці покутського села Чернелиці величать руїни старого замку. Посічені дощами, потріскані від вітру і гарячого сонця, мури стають безмовними свідками бурхливих подій, що котилися протягом кількох століть по