Завершуючи опис замку, хочеться зауважити, що стан Чернелицького замку викликає велику тривогу, він вимагає негайної реставрації, інакше через декілька десятиліть ця унікальна пам'ятка середньовічного фортифікаційного зодчества загине остаточно.

Проте, мешканці не перестають захоплюватися цією пам'яткою і навіть згадують у віршах про Чернелицю. А саме, Майя Василівна Тузик написала вірш „Чернелиця":

Тут кущ калими хату береже

Рушники хрещаті на покутті, Вічну пам'ять замок стереже,

Імена всіх предків незабуті.

2. Церква в житті Чернеличчан

Неподалік від замку, на південний гахід є церква, обведена муром, за яким ростуть кількасотні дерева (ясені, ялини, липи, черешні). У свята чи будні лине над Чернолицею мелодія дзвонів, ніби перегукуються між собою церковні дзвіниці. Одна несе звістку на східну половину села, інша - на західну. Немало поколінь народжувалося, виростало і відходило у вічність під передзвін рідної церкви - Різдва Пресвятої Богородиці, Побудована церква в 1817 році, мурована в роках 1917 - 1928, за адміністратора о. Володимира Голинського відновлена. Новий дах критий цинковою бляхою і зовнішній вигляд виправлений. Bсе це за фонди спроданого церковного поля. Середину розмалювала в українському стилі донька тодішнього пароха Люба Добрянська і М Максимів [19, с. 716].

Чернелиця, яка славиться руїнами оборонного замку, де колись мав навіть бувати польський король Як Собескі начислювала 1880 р. 645 римокатоликів. Парохія була створена в 1661 р. родичами її були Міхал Ґжегош на Киеваню князя Чорторийського і його дружина Єфросина Потоцька зі Станіславіц. До цієї парохії належали ще Хмелева, Кушнівці, Копаченці, Корнів, Олієво-Королівка, Раковець, Семенівка і Тшясівці. На початках до „емісійної пращ" були також спроваджені сюди отці Домініканки [48. с.30].

У Літературному “собрание” Гал.-Рус мацтиці вказується: “Вь тому году князь Михаил Чорторийський основал кня?????гигор Домініканцев в городку Чернелища (правильне Черенелища), где до сих пор находиться каменные равалины построеного им замка” [9, с.564].

Костел ордену домініканців збудований в ренесансному стилі. Споруда хрестовина в плані. Головний фасад увінчує трикутний фронтон з нішами, прикрашений білокам'яною різьбою. Вхід виділений кам'яним ренесансним порталом “Pogon”. Дах гонтовий. З північного боку до костелу прибудовано приміщення у формі вежі, в якому влаштовано гвинтові сходи, що ведуть на хори. На внутрішніх стінах збереглися залишки шестого живопису з перевагою геральдичних мотивів [81, с. 78]. Костел з'єднаний із замком підземним ходом... За останні десятиліття архітектурна пам'ятка (її охоронний № 1154) зазнала пошкоджень і потребує термінової реставрації [Додаток].

За статистичними даними про склад населення села Чернелиці на підставі з перепису населення з 30 вересня 1921 року, видно, що

за віровизнанням:

греко-католики римо-католики мойс. інші

1 918 759 525 1

за національністю:

українці поляки жиди інші

1 824 974 404 1

за статтю: чоловіки жінки

1 533 1670

Таким чином, з вище наведеним даних можна при припустит що у селі переважали українці греко-католики. Значно менше було поляків і євреїв.

Найстаріші метри кальні книги, які знаходились в парахіанім уряді відносяться до 1850 року. Давніші переховувалися у церкві. З книг знаємо, що тоді був парохом о. Попель. Перебував у Чернелиці досить довго, бо за переказом о. Попель, промавляючи до своїх парохіян, сказа так: “Та ж я вас усіх хрести”. Після о. Попеля був парохом Д. Нестайка, що започаткував культурно-освітню роботу в селі. Він заклав читальню Просвіти. Братство тверезості і церковний хор, керівником якого він був. Після о. Нестайка якийсь час парохом був о. Омелян Весаловський. Десь коло 1907 року прийшов на пароха Владислав Добрянський, який ще краще розвинув культурно-освітню діяльність [81, с.68].

Іван Василишин так писав про Владислава: “В містечку Чернелиця заслужився тамошній парох, визначний провідник о. В. Добрянський. Він відновив читальню „Просвіти" і побудував для неї дім, в якому часто відбувалися аматорські театральні вистави, що відіграли неабияку роль в розбудженні національної свідомості [71, с. 716].

Церква і релігія відіграли дуже важливу роль за польської окупації. Хто був східного обряду, означало, що був українцем. Володимир Добрянський - великий на той час народолюбець і Богом обдарований проповідник, що був батьком і опікуном всього народного життя. Як письменник, написав проповіді і великий твір „Маріологія" на честь Пречистої Діви Марії. Все це, на жаль, залишилося в рукописах, які не знайдені. Крім того, о. Добрянський організував місійний гурток світських священників, що до нього належали о. Миколай Луцький -парох Серафинець і о. Анатоль Базилевич - парох Поточиськ. Вони промовляли часто по селах і своїми науками громадсько-релігійного характеру причепилися

до освідомлення громадян Чернеличчини [74, с.662].

священиками у Чернелиці в різна періоди заспо???? ??? були:

о. Гординський (1867-1907)

о. Добрянський Владислав (1907-

о. Мелимука Юрій

о. Кирил Володимир

о. Неморник Михайло ( )

о. Богайчук Андрій (1978-1989)

о. Біля їв Ярослав (1989-2001)

о. Стефаник Дмитро (2001-

Керівництво церки з 2001р.

Старший брат – Яцина Микола

Старша сестриця – Нашян Гання

Касир – Гришоришак Ганна

Дяк – Вобровський Андрій, Меуш НАН.

Отже, Чернелиця, як і кожне містечко селян, чи село навіяна духовністю, а місцеві жителі вирізняються своєю релігійністю і відданістю Богові. Кожне церковне свято тут відмічають радісно і весело. Б’ють церковні дзвони, все оживає, душа наповняється теплотою і відчуттям святості. Кожна сім’я дружно поспішає до церкви, щоб прославити Бога.

Між священиками Чернеличчини у кін. ХІХст. вибився на перше місив о. Іван Пісецький, як патріотичний проповідник. Син його Григорій загинув в боротьбі з поляками. Місіонером він часто проповідував на

великих відпустах села, на національних святах, а майже кожного року проповідував на Зелені