„Борцям за волю України”. Ця заборона стала однією з головних думок проповіді отця Івана. Заплатив о. Іван десятки злотих кар за свої патріотичні промови [69, с. 117].

Під керівництвом Владислава Добрянського було організовано торговельне підприємство під назвою “Русько-Християнська Торгівля”, яке співпрацювало з крамницею, що продавала споживчі товари. Це була перша українська крамниця на ціло округу. Крамниця було розташована у будинку читальні “просвіти”. Тому робота читальні була тимчасово припинена. З часом статут Торгівлі переробили до вимог кооперативного закону. Вона стала челоном Повітового Союзу Кооперативів, і проіснувала аж до приходу більшовиків [55, с.4]

3. Розвиток шкільництва у селищі.

Безперечно, важливою ознакою національного життя кожного народу є стан його освіти. На жаль, як випливає з архівних джерел у XVI-XVIII століття населення Чернелиці, як і всієї Галичини, було неписьменне.

Дослідник шкільництва с. Баран писав про цей період: “... Народних шкіл в теперішнім їх розумінні не було зовсім, місцями існували справді так звані дяківки, але дуже ???спорадично і ціла їх задача була – вивчення церковної грамоти; загал міщанських і селянських народних мас коротав свій вік у безпросвітній тьмі” [38, с. 114].

В Івано-Франківському обласному архіві є згадка про існування парохімської школи у Дерне лиці 1832р.

1854р. – народна школа, в якій навчалось 10 дітей і відомим вчителем був Болонський Василь [9, с. 76].

1857р – народна тривіальна школа; яка була відкрита на вимогу громадян містечка за спеціальним урядовим циркуляром. Цей навчальний заклад у 1864р. успішно працював. Назва школи “тривіальна” походить від латинського слова “trivium”. Вона мала три курси – підготовчий, перший і другий. Школярі навчалися тут трьох речей – читати, писати й рахувати. Навчальний рік починався у вересні. Тут діти вивчали:

“Начало науки християнськой” – релігії.

“Познание писем і слагания”, куди уходило:

а) “читання руської, польської і німецької книги”;

б) “писание руської, польської, німецької мови”;

в) “читання главное і табличное”.

Наприкінці року учні складали іспити за перший клас. Після закінчення школи видавали свідоцтво, де зазначали прізвище учня, його соціальне походження, рік вступу до школи, оцінки за ?????; “???? Й ?????, здібність, працелюбність, звички, кількість пропусщени уроків. У примітках пояснювали причини поганої успішності – “недбалость родітелей”; “через слабость”, “убогость”. [67, с.19].

У 1869р. уряд запровадив у галичині обов’язкову освіту для дітей віком від 6 до 12 років. Держава зобов’язувалася фінансувати навчання, будівництво шкільних прміщень, виплату вчителям заробітної платні. У зв’язку з цим збільшилась і кількість учнів [26, с. 64].

У 1882р. у Чернелиці діє двокласна школа, а з 1884р. – чотирьох класна школа.

Уже на 1887р. у двохкаласній школі навчалося 210 дітей [13, с. 43]

Школа в Чернелиці була спочатку двокласна, а потім навчання продовжилося до 6-ти років по відділах. Навчання на першому відділі тривало один рік, на другому також один, на третьому і четвертому відділ по два роки. Директором школи був Андрій Шленко - людина освідчена, працьовита і талановита [26, с. 65].

У школі вчилися українські і польські діти. ???? мали свою оокрему при світську школу з правом при людності – школа “Барона ????”. Біля школи був великий город і сад. Навесні учні 4-го відділу працювали в саді й городі - ???? овочеві дерева, вчилися щепити. Директор Шлемко цікавився культурно-освітнім життям в селі.

Великої шкоди українському народному шкільництву заподіяв закон від 31 липня 1924 року. “Загадничою мовою навчання в народних школах Польщі була польська мова. Але цей стан можна було змінити всенародним голосуванням. Коли батьки сорока дітей внесуть декларацію за українською мовою навчання, то в тій школі залишиться викладатися українська мова. Але якщо проти такої переміни ????? 20 декларацій за польською мовою, то школа буде “утри:?????”, тобто ?????? [51, с. 19].

На початку 1932 року було знову завдано важного удару по народній освіті. На підставі нової реформи запроваджувались початкові школи трьох ступенів:

Першого ступеня – чотирьохкласна,

другого - шестикласна,

третього – семикласна.

В Чернелиці в 1955р. вже працювала семикласна школа, а в 1979р. – діяла утраквіністична школа ІІІ-го ступеня [15, с.43]. (Додаток)

За даними Івано-Франківського оласного архіву в Чернелиці в 1945-1948рр. діяло 12 шкіл загального тиу, в яких навчалося тисяча дітей. А на 1950р. зареєстровано дві середні, п’ять семирічних та сім початкових шкіл.

Директорами були:

1945-1946рр. – Грузін Гарра Іванівна

1946-1953рр. – Каліущенко Іван Терентійович

1953-1954рр. – Бабенок Тетяна Олександрівна

1954-1955рр. – Гришак Микола Іванович

1955-1956рр. – Балай Віталій Петрович

1956-1959рр. – Сеник Петро Михайлович

1959-1976рр. – Недільський Василь Якович

1976-1994рр. – Семовеник Дмитро Михайлович

1994-і в даний час – Біленька Ганна Зіновіївна

Шкільною гордістю стали:

Семованик Д.М, - директор школи, відмінник народної освіти;

Пилижук Л.І. – вчитель німецької мови, вчитель-методист;

Ночко Р.І. – вчителька початкових класів, відмінник народної освіти;

Гнатчук Н.В. – заступник директора по виховній робоіт, відмінник народної освіти;

Наглян Л.В, - вчителька німецької мови, вчитель-методист

Качмар Н.В, - вчителька початкових класів, відмінник народної освіти;

Бундзяк В.Ю. – вчитель фізики, старший вчитель;

Мадрига Ю.І. – вчитель інформатики, вчитель-методист

Нобевка О.Г. – вчитель хімії. Сорогівський вчитель, відмінник народної освіти.

З Чернолишці, чи то за брак коштів, чи з інших причин мало ???? вчитися дітей до вищих шкіл. Перед Першою світовою війною зай???? Четверо дітей було в українській гімназії в Городенці – Василь Михайлик, Давилець Перачук, Осип Держманський і Пиреза ????. Василь Михайлик загинув на війні,