Береговим рифом називається коралова будова, котра сформува-лась вздовж берега і відмежовується від нього вузькою і неглибокою полосою води. Утворюються вони в результаті поселення

коралів на зовнішній частині тектонічно стабільної мілини, переважно на абразивній терасі. При відмиранні поліпів, а також в результаті цементації уламків коралових рифів утворюється кораловий вапняк, який складає основу коралових споруд. Тек-тонічне занурення берега приво-дить до перетворення берегового рифу в бар'єрний риф.

Бар'єрний риф - це корало-ва споруда великого розміру, яка розташована на значній віддалі від узбережжя і відділена від ньо-го досить широкою (декілька кі-лометрів) і відносно глибоковод-ною полосою моря. Зона зовнішнього краю рифу енергійно надбудовується у ви-соту, а простір між зовнішнім краєм коралової споруди і бере-гом поступово перетворюється в лагуну. Бар'єрні рифи розвинуті біля північно-східного узбережжя Ав-стралії, біля берегів Нової Каледонії, островів Фіджі та Великих Антільських.

Атол являє собою риф, який в плані має кільцеву форму. В середині рифового кільця розташовується лагуна - мілководна ділянка моря, котра закується з ним одним або декіль-кома проливами. З зовнішньої сторони від атолу переважно знахо-диться більш глибоководна зона. У внутрішній частині атолу з-під дна лагуни піднімаються вінутрілагунні у вигляді крутосхилих піків і гряд, які досягають 40-50 м відносної висоти. При зміні напряму і швидко-сті вертикальних рухів земної кори утворюються занурені або підняті атоли.

У внутрішній лагуні кільцевого рифу, а також на периферії абразії самої органогенної споруди, вони виражені переважно добре окатаними уламками скелетних залишків коралів та інших організмів і утво-рюють своєрідний тип осадків у вигляді раковистого гравію та ракови-стого піску.

Коралові рифи як біоценози характеризуються дуже великою біо-масою і високою продуктивністю організмів, які населяють їх. Вапня-ки, що складають рифи, переважно пористі та кавернозні. При переході у викопний стан перша умова дуже сприятлива для утворення нафти і газу, а пористість і кавернозність вапняків робить їх хорошими колекторами. Тому викопні коралові споруди часто містять багаті родовища нафти і газу.

В літоральній та мілководній зонах відкладається основна маса осадів, котрі в подальшому перетворюються в осадові гірські породи. Швидкість накопичення нерітових осадків значно вища від пелагічних, котрі формуються в основному в батіальній та абісальній зонах. В літоральній і мілководній зонах відкладається близько 99% матеріалів поверхневого стоку рік і тільки 1% йде на утворення пелагічних осад-ків. Так, наприклад, тільки на протязі кайнозою на шельфі Атлантич-ного океану біля берегів США накопичилась товща осадків товщиною до 500 м, а загальна товщина осадових порід Мексиканської затоки, пе-ревищує 15 км. Не меншу, а можливо навіть більшу, товщину мають осадові породи Передкарпатського прогину у межах території України. Значну частину розрізу цих порід складають соленосні відклади, так звані евапорити. Вони утворюються в мілководних басейнах арідних областей із переважанням випаровування над поступленням води. Такі басейни переважно розташовані у мілководній зоні й примикають без-посередньо до континентів. Називаються вони лагунами.

Лагуна - це мілководна частина морського басейну, відокремленої від основної частини баром, косою або іншими береговими акумулятивними формами.

Ложе її переважно тектонічного походження. Нерідко з'єднуються з морем однією чи кількома вузькими протоками. Внаслідок слабкого зв'язку з ним або повного відособлення від нього має специфічні особ-ливості гідрологічного та біологічного режиму: вищу або нижчу со-лоність води порівняно з морем, особливі відклади, флору й фауну. В Україні лагунний тип берега характерний для Чорного моря на південь від гирла Дунаю.

Розрізняють лагуни двох типів - із засоленими та опрісненими водами. Підвищена концентрація солей характерна для лагун, розта-шованих в областях арідного клімату, і обумовлена посиленим випаро-вуванням води з поверхні лагуни. Опріснені лагуни знаходяться в зонах гумідного клімату при умові посиленого стоку прісних вод з континенту. Осадки опріснених лагун близькі до осадків мілководної зони в цілому. До числа сучасних засолонених лагун належить Сивашське віддалене від Азовського моря Арабатською стрілкою, та залив Кара-Богаз-Гол, розташований біля східного узбережжя каспійського моря. До сучасних опріснених лагун належить ряд заток Балтійського моря. Залежно від ступеню засолоненості лагун в них ут-ворюються різні за своїм складом різновидності гірських порід.

Серед осадків опріснених лагун переважають піщані, алевритові, глинисті, а іноді глинисто-карбонатні намули, збагачені органічною речовиною. У викопному стані їм відповідають піщано-алеврито-глинисті відклади з малопотужними прошарками мергелів і вапняків. Ча-сто також містяться прошарки і лінзи сапропелевого вугілля.

В лагунах з ненормально високою солоністю води відкладається чорний намул з різким запахом сірководню. Складений він переважно кристаликами різних хемогенних утворень. До складу викопних соле-носних латунних відкладів входять пласти сульфатних і хлористих со-лей натрію, гіпс, ангідрит, а із карбонатних порід - доломітові вапняки, доломіти, а іноді магнезит.

Обидва типи лагунних відкладів характеризуються або відсутні-стю викопної фауни, або її пригніченими і спеціальними формами з бурхливим розвитком багатьох видів при надзвичайній одноманітно-сті складу фауни.

Лагунні відклади характеризуються швидкою зміною порід і фацій в горизонтальному та вертикальному напрямах, Ідо вказує на своєрідність умов їх накопичення. Із зовнішньої сторони вони прими-кають до типових морських, а з внутрішньої - до континентальних накопичення. Із корисних копалин з ними часті те всього пов'язані солі, гіпс, ангідрит і ін. породи. Можуть зустрічатися алохтонні прошарки гумусового, а також сапропелевого вугілля. У відкладах лагун, розта-шованих в кільцевих коралах-атолах, зустрічаються карбонатні відкла-ди, які зцементовані виключно вапняком.

Пелагічні відклади. В межах батіальної та абісальної зон існують специфічні умови, котрі визначають характер утворених тут осадків. Пояснюється це тим,