В Західній Європі провідними країнами по видобутку нафти на шельфі є Великобританія та Норвегія, До 2000 року об'єм видобутої у світі морської кафти повинен досягти 190 млрд, т, z його доля у за-гальносвітовому видобутку складатиме близко 50%. Біля берегів США. Канади, Австралії, Японії, Турції, Великобританії, Чілі, Фінлян-дії та інших країн функціонує близько 60 морських шахт по видобутку вугілля, сірки, руд заліза, міді, нікелю, олова, ртуті тощо. В Японії мор-ський видобуток вугілля складає 40%, у Великобританії - 10%.

Із морських розсипів вилучаються руди заліза ч Японії і Новій Зеландії, платини - в США, каситериту - в країнах Південно-Східної Азії (Бірма, Таїланд, Малайзія, Індонезія). В Світовому океані добу-вається 100% циркону та рутилу. 80% ільменіту, понад 40% каситери-ту. Розробка розсипних родовищ ільменіту, циркону, ртуті і монациту здійснюється біля побережжі США, Норвегії, Індії, Шрі-Ланки, Бра-зилії, Австралії та ін. Близько 95% світового об'єму рутилу. 77% цир-кону, 25% монациту припадає на розсипні родовища шельфу Австра-лії. Бразилія експортує на світовий ринок до 50% видобутого у Світовому океані монациту. Розсипні родовища алмазів у різний час Розроблялись на пляжах і шельфовій зоні біля берегів Намібії. В 1975 р- видобуток алмазів із дна моря досягав 20% валової вартості і 5% об'єму світового видобутку.

Із дна моря видобувають різні будівельні матеріали - пісок, гравій, Ракушечник, корали. В США щорічно до 500 млн. т піску і гравію, у Великобританії - 100 млн. т.

В промислових масштабах із морської води видобувають натрій, хлор, магній і бром. Основним методом видобування є випаровування із мілководних басейнів в арідних районах земної кулі. Промисловий видобуток магнію освоєно в Великобританії, США, Франції, Італії, Тунісі та ін. країнах. Він задовільняє близько 50% потреб країн Західної Європи і Америки. В США, наприклад, із морської води вилу-чається біля 100 тис. т брому за рік. Виробництво брому також нала-годжено в Великобританії та Японії. Із загальної маси видобутих у світі солей третину вилучається з морської води. В Японії розроблено метод вилучення із морської води урану за допомогою адсорбції акти-вованим дерев'яним вугіллям гідроксидом тітану.

Значення Світового океану і його ресурсів у житті людства безперер-вно зростає, подальшого розвитку зазнають нові технології видобутку ко-рисних копалин із морської веди та океанічних глибин. Перспективи подальшого розвитку всіх галузей промисловості неможливі без широко-го використання потенційних можливостей Світового океану.

8 Абразивна діяльність морів та океанів і типи берегів

Води Світового океану безперервно знаходяться в русі. На їх поверхні виникають вітрові хвилі, цунамі, припливні хвилі тощо, які виконують величезну геологічну роботу, маючи колосальні за-паси кінетичної енергії. Наявна кінетична енергія в першу чергу спрямовується на руйнування морських берегів та утворення нових форм рельєфу. Процес механічного руйнування і знесення уламків гірських порід в береговій зоні озер, морів та океанів хвилями і прибоєм, а також перенесеним уламковим матеріалом називається абразією.

Таким чином найважливішим фактором розвитку берегів є рух морської води. Суттєвий вплив на формування берегів мають також структурно-геологічні особливості будови морських берегів, їх порізаність, висота і крутизна, характер новітніх тектонічних ру-хів та життєдіяльність деяких організмів,

Береговою лінією прийнято називати лінію переткну повер-хні моря з поверхнею суші. Положення берегової лінії може швидко змінюватись у зв'язку з проявленням абразійних процесів.

Смута суші, яка приймає до сучасної берегової лінії і різнить-ся фермою рельєфу, створеного хвилями при сучасному положенні рівня моря, називається берегом. Смуга морського дна, яка прилягає до берега і піддається впливу хвиль і прибережних течій, називається щщвсідншл бсреговдш схилом. Бере; і підводний берсіхмшй сзділ утворюють берегову зону. Під виливом берегових процесів безкосе-редшю в береговій зоні проходить руйнування раніше існуючих і угноєння нових форм ре.пьєфу і товщ прибережних відкладів..

Найбільш Інтенсивно процес абразії проходить в Іоні при-бою. Під час прибою багатотонні маси води накочуються на берег і напреш ггривибійного потоку майже співпадає з напрямом руху гре-беня хвилі. В міру просування хвилі по берегу її кінетична енергія і швидкість знижуються. При накаті хвиля досягає певної лінії, де її швидкість наближується до нуля, зупиняється і проходить відкат її назад в напрямі найбільшого нахилу. Під час прибою, накату і від-кату хвиль проходить руйнування берега, перенесення і відкладання уламкового матеріалу.

Сила прибою визначається висотою хвилі і швидкістю її руху. При ударі хвилі об берег гаситься енергія рухомої маси води. При цьому ударна сила і тиск прибійної хвилі можуть досягати значних величин. В результаті цього створюються специфічні форми рельєфу у вигляді абразійних уступів, хвилеприбійних ніш, підводних абра-зійних терас тощо з крутими та обривистими берегами.

Розрізняють три види абразії - механічну, хімічну і термічну,

Механічна абразія - це руйнування корінних гірських порід, які складають береги, що дією ударів хвиль і прибою та бомбардування уламковим матеріалом, принесеним хвилями і прибоєм. Це основний вид абразії, який постійно проходить з хімічною і терміч-ною абразіями.

Хімічка абразія - це розчинення гірських порід (солей, гіп-сів, вапняків), які складають берег і підводний схил Б результаті розчинення цих порід морською водою. Розповсюджена вона пере-важно в зонах теплого клімату.

Термічна абразія ~ процес руйнування морських берегів, складених мерзлими породами або льодом, в результаті одночасно-го впливу прибою і теплої морської