Найбільш зануреною областю Світового океану є область глибо-ководних западин, яка займає 1,2% його площі. Основна частина запа-дин знаходиться на периферії Тихого океану і пов'язана з протяжними острівними дугами. Вони являють собою пасмо вулканічних островів, які простягаються по краях океанів і відділяють їх від крайових морів І континентів. Типовим прикладом може бути Курільська дуга. Острівні дуги утворилися активними або діючими в недалекому минулому на-земними і підводними вулканами.

Острівні дуги зі сторони океанів завжди супроводжуються глибо-ководними жолобами, котрі простягаються паралельно їм на відстані від них в середньому 150 км. Загальний розмах рельєфу між вершина-ми вулканів острівних дуг і западинами глибоководних жолобів скла-дає 12-15 км„

Глибоководні океанічні жолоби являють собою вузькі і довгі, дещо вигнуті в плані глибоководні западини в периферійній частині океану. Ширина їх 10-20 км, довжина 3-5 тис. км, глибина 5-11 км. В Маріанському жолобі встановлено максимальну глибину Світового океану. Більша частина жолобів розташовується із зовнішньої сторони острів-них дуг і тісно пов'язана із структурними елементами зони переходу від океану до континенту. Походження жолобів пов'язується з підсувом і зануренням океанічної літосферної плити, яка рухається від середин-ного океанічного хребта під кору острівних дуг в зонах субсидії. Цей процес ускладнюється локальними тектонічними порушеннями типу скидів, які приводять до утворення уступів на схилах. Для переважної більшості океанічних жолобів характерні висока сейсмічність і від'ємна аномалія гили тяжіння, великі магнітні аномалії обох знаків та пони-жене значення теплового потоку.

Фізико-хімічні властивості вел Світового океану

оди Світового океан характеризуються специфічними фізико хімічними властивостями, серед котрих є температура, тиск, хімічний склад та газонасиченість.

Температурний режим. Температура води Світового океану в по-верхневих умовах залежить в основному від кліматичних умов водного басейну. В тропіках вона значно вища, ніж в помірних та полярних широтах, Однак з певної глибини коливання температури морської води, які викликані кліматичними умовами, пропадають, і в подаль-шому з глибиною температура води безперервно понижується. На глибині 400 м вона складає 4°С, а в придонних шарах в Тихому та Індійському океанах дорівнює 1-2°С, в Атлантичному - в межах: 2,5°С, а в полярних і субполярних водах - від -0,2 до –1оС. Вертикальний роз-поділ температури у водах Світового океану.

Розподіл температури на глибинах визначається в основному процесами горизонтальної та вертикальної циркуляції морських вод, котрі можуть підвищити або понизити температуру басейну. Наприк-лад, у тропічних і субтропічних широтах океанічні води накопичують тепло, віддаючи вологу в атмосферу внаслідок перевищення випарову-вання над атмосферними опадами. У помірних і полярних широтах - океан випромінює тепло, отримуючи вологу u результаті перевищення опадів над випаровуванням. Завдяки цьому підвищені витрати тепла у високих широтах компенсуються надходженням тепла з тропічних широт. В результаті виникає постійне переміщення вод Світового океану.

Тиск густина морської води. Тиск в морях І океанах зростає пропорцюнально глибині. Надколені 100 м глибини він в середньому збільшується на 1 МПа. досягаючи максимальної величини в глибо-ководних западинах. Розрахунок тиску для конкретних глибин прово-диться за формулою

де Р - тиск морської води в МПа; Н – глибина, для котрої здійснюється розрахунок, с - густина мирської води в г/см3.

В переважній більшості при розрахунках невисокої точності гу-стину морської води приймають рівною одиниці. Фактично вона більша одиниці і змінюється від 1,0220 до 1,0275 г/см3. Найбільше значення густини спостерігається у високих широтах. У напрямі до ек-ватора густина морської води поступово зменшується і в області термічного екватора складає 1,0220 г/см3.

Нерівномірний розподіл густини по горизонталі спричинює пе-реміщення водних мас у напрямі до поступового вирівнювання їх гус-тини. Тому поверхневі холодні води високих широт опускаються І переміщуються до горизонтів у районі екватора, де густина така сама, як і поверхневих вод високих широт. Внаслідок цього глибинні та придонні води Світового океану холодні. Гу-стина води з глибиною зро-стає в результаті зниження температури і зростання тиску, що зумовлює сталість окремих водних шарів і перешкоджає вертикальному переміщенню вод океану. Найбільша стабільність властива шарам з різким зростанням густини з глиби-ною, як правило, це збігається з різким зменшенням температури з глибиною в морях та океанах. Це так званий термоклін, який характеризуєть-ся максимумом вертикального градієнта температуру зростанням густини мор-ських вод і зменшенням коефіцієнта вер-тикальної дифузії.

термокліні відбуваються зміни швидкості течій, параметрів внутрішніх хвиль, вертикального розподілу гірохімічних елементів, а також планктону. У тропічних широтах Світового океану він зберігається протягом року, в помірних ти високій; широтах формується під час весняно-літнього прогрівання поверхневих вод і руйнується внаслідок їхнього зимового охолодження, зокрема у Чорному морі.

Хімічний склад вод. Морська вона відрізняється від води рік та озер гірковитосоленим-смаком. Пояснюється це тим, що вона містить у розчиненому стані велику кількість мінеральних речовин. Кількість їх, яка виражена в грамах на кілограм морської води, називається солоністю. Загальний вміст розчинних солей у морській воді складає 35 г на 1 кг води або 0,035 долей кілограма, їх вміст в 1 кг морської води вимірюють в проміле (%с), котрі складають 0,1%. Середня солоність морської води, яка дорівнює 3,5%, називається нормальною. Соло-ність морських вод коливається від