Таким чином, постійна інтенсивна циркуляція вод забезпечує нормальний га-зовий режим Світового оке-ану. Він характерний для всіх відкритих морських та океанічних басейнів, за вик-люченням внутрішніх морів типу Чорного і Балтійського. Ці обидва басейни з'єд-нуються із Світовим океа-ном вузькими проливами, внаслідок чого вільний во-дообмін між ними поруше-ний. Крім того3 котловин-ний характер дна цих морів і сильне опріснення поверх-невих горизонтів води в зв'язку з інтенсивним впли-вом річкового стоку приве-ли до розшарування води за солоністю й обумовили по-вну втрату вертикальної ци-ркуляції. Це в свою чергу викликало різке скорочення розчиненого кисню Б ниж-ніх горизонтах жаднюг басейнів та існування сірководневих зон. Почи-наючи з глибини 150-200 м, морська вода містить лише сліди кисню, внаслідок чого тут йдуть відновлювальні процеси, і утворюється сірководень, кількість котрого з глибиною різко зростає і з придонній частині досягає значних величин. Так, по Чорному морю загальний об'єм насичених сірководнем вод становить 87% (475 км ) від загального об'єму моря, що негативно вплинуло на його органічне життя.

ухи води у Світовому океані

оди Світового океану постійно піддаються впливу вітру, притя-ганню Місяця і Сонця, а також змінам температури і солоності. Ці фактори обумовлюють у ньому постійний рух води, який здійсню-ється у вигляді течій, хвиль, припливів та відпливів. Результатом цих рухів є переміщення величезних мас біогенної і мінеральної речовини у вигляді розчинів, зважених частинок та великих уламків, що приво-дить до утворення нового комплексу осадових гірських порід. Нижче розглядаються причини та характер роботи кожного із цих видів руху океанічної та морської води.

Течія - це горизонтальне переміщення водних мас в океанах і мо-рях. Характеризуються вони напрямом, швидкістю і сталістю у часі. Існують різні класифікації морських течій залежно від їхнього генези-су, періоду існування, фізико-хімічних властивостей, характеру пе-реміщення, глибини та ін. Однак в більшості випадків розрізняють постійні та періодичні течії. Перші виникають в основному за рахунок нерівномірного прогріву океанічних вод і діють постійно. Другі з'явля-ються в результаті дії змінних вітрів і носять періодичний характер.

Постійні течії характеризуються практично незмінним напрямом і швидкістю протягом тривалого часу. Наприклад, у Чорному морі на основі інструментальних і розрахункових даних схема поверхневих постійних морських течій представлена Основною Чорноморською течією та її складовими - Румелійською, Акатолійською, Кавказькою і Кримською течіями. Основна Чорноморська течія прохо-дить у смузі материкового схилу, паралельно до берегової лінії, утво-рюючи замкнутий циклонічний кругообіг. Ширина течії до кількох десятків кілометрів, швидкість 40-70 см/с, при сильних попутних вітрах досягає 100 см/с.

а походженням розрізняють дрейфові, які своїм виникненням зумовлені тертям вітру об поверхню води, термохалинні, які виника-ють внаслідок нерівномірного розподілу температури і солоності води, стокові, компенсаційні та градієнтні, які пов'язані зі зміною рівня води.

Дрейфові течії утворюють систему гігантських круговоротів, розділених океанічними фронтами. В одних місцях течії сходяться, а в інших розходяться. Величезні дрейфові течії супроводжуються виник-ненням характерних кругових утворень - водних вовчків, названих рингами. Це порівняно невеликі замкнуті водні системи з круговими рухами води, діаметр їх вимірюється сотнями метрів, рідше кіломе-трами. Гідрофізичні дослідження показали, що в ядрі рингу вода може бути холоднішою або теплішою від навколишніх вод. Ринги з холод-ним ядром називають циклонічними, а з теплим - антициклонічними. У перших діаметр ядра досягає ЗО KMS а швидкість пуху води 8 км/год. У других швидкість течії переважно не перевищує 2 км/год. Глибина рингів не більше 600 м.

В останні десятиріччя відкриті грандіозні кругові течії океанічних вод, які названо синоптичними вихорами. Горизонтальні розміри ви-хорів досягаються 400 км, швидкість переміщення частинок води 10 см/с, а проникнення в товщу води сотні та тисячі метрів. Утворення синоп-тичних вихорів і рингів пов'язують з мандруванням основних струй дрейфових течій, наступним відсіченням меандр і перетворенням їх у вовчкоподібні рухи океанічної води.

Стокові течії виникають в результаті накопичення води при силь-ному випаданні атмосферних опадів, таненні льоду та при ураганній дії вітру.

Термохалинні або густині течії виникають в результаті нерівномірного розподілу температури і солоності води, а відповідно, й густини по горизонталі.

Розглянуті вище течії належать до поверхневих. Крім них розріз-няють ще проміжні, глибинні та придонні течії. Проміжні течії прояв-ляються до глибини 1 км. глибинні течії - до 6 км. Придонні течії характерні для дна океанів і вони найменше вивчені.

Придонні течії виникають в полярних областях, де проходить зворотне явище: води океану сильно нагріваються і як більш тяжкі опускаються на дно. Занурившись, вони починають рухатися до екватора, утворюючи придонні течії. Останні внаслідок обертання Землі також відхилюються в північній півкулі направо, а в південній - наліво. Taxi рухи морських і океанічних вод проходять постійно, утворюючи замкнутий кругообіг.

Поряд з морськими течіями існують морські протитечії - течії спрямовані проти переважаючих у даному районі морських течій, як правило, поверхневих. Морські протитечії у підповерхневих, глибин-них і придонних шарах вод океану зумовлені особливостями вітрового режиму, градієнтами тиску,