Потужні морські протитечії у системі загальної циркуляції вод Світового океану відкрито у 60-70 p.p. нашого століття в результаті розвитку методів їх дослідження. Наприклад, у підповерхневому шарі екваторіальної зони Тихого океану проходить морська протитечія

Кромвелла, Атлантичного океану - протитечія Ломоносова, Індійсько-го океану - протитечія Тареєва. Потужна глибинна протитечія дослід-жена під Гольфстрімом.

Морські протитечії характерні також для проток, що сполучають морські басейни з водами різної густини. Наприклад, у протоці Бос-фор, що з'єднує Чорне море з Мармуровим морем, існує глибинна протитечія, спрямована з Мармурового моря у Чорне.

Морські течії і морські протитечії утворюють у Світовому океані замкнуті кругообіги, сприяючи обміну енергією в системі океан - ат-мосфера - материк.

Морські хвилі - коливальні рухи води у морях та океанах. Розрізняють акустичні, капілярні, гравітаційні та інші морські хвилі.

Розвиток цих хвиль спричиняється відповідно стисненням води, поверхневим на тяжінням, нахилом вільної поверхні моря та нео-днорідністю у полі сили тяжіння, обертанням Землі та сукупним ефек-том обертання і сферичності Землі.

Морські хвилі виникають внаслідок дії вітру, змін атмосферного тиску, підводних землетрусів, приплив утворюючих сил Сонця і Місяця, нерівностей дна, ари переміщенні суден тощо. Основні харак-теристики морської хвилі - висота, довжина, період коливання, швидкість і напрям поширення, крутизна, гребінь (рис.9.73). Залежно від періоду коливань розрізняють дрібномасштабні морські хвилі, мезомасштабні, синоптичного масштабу, сезонні коливання та ін.

Дрібномасштабні морські хвилі існують від секунди і менше до десятків хвилин; мезомаштабні - від кількох годин до доби; синоптич-ного масштабу - від кількох дій до місяця.

За положенням у водній товщі виділяють поверхневі і внутрішні хвилі, по відношенню довжини хвилі до глибини моря - довгі і короткі. Особливої уваги з геологічної точки зору заслуговують внутрішні хвилі, що виникають і розвиваються на межі між шарами морської во-ди різної густини. Утворюються під дією потоку та нерівностями дна, припливних сил, вітрових течій, внаслідок зміни атмосферного тиску тощо. Вони є важливим фактором перемішування та переміщення водних мас. У Чорному морі ці хвилі спостерігаються на межі поверх-невих і глибинних водних мас (на глибині 50-150 м).

Хвильові процеси суттєво змінюють структуру поверхневого ша-ру морських вод, впливають на процеси теплової і динамічної взаємо-дії атмосфери й океану, на певні фізичні, хімічні та біологічні власти-вості океану.

Морські хвилі, що утворилися в різних точках водного басейну одночасно, часто інтерферують одна одну, внаслідок чого виникає рух морської води надзвичайно складного характеру. У ряді випадків хвилі досягають великої висоти і набирають значної швидкості. Висотою хвилі називається вертикальна відстань від її підошви до гребеня. Го-ризонтальна відстань між двома гребенями або двома підошвами сусідніх хвиль називається довжиною хвилі.

У відкритому океані висота хвиль 1,5 - 4,5 м є нормальним яви-щем, збільшуючись при сильних штормах до 15-30 м. Максимальна висота хвилі до 37 м була зафіксована у Тихому океані. При таких ви-сотах хвиль їх довжина коливається від 60 до 210 м, а швидкість - від 30 до 100 км/год І більше. При цьому в горизонтальному напрямі пе-реміщується тільки сама хвиля, а не водні маси в цілому. Пояснюється це тим, що кожна частинка води під час повного проходження хвилі рухається по круговій орбіт, і діаметр цієї орбіти для часток поверх-невого шару дорівнює висоті хвилі. Таким чином, юстувального руху при цьому майже немає. Краплі води одночасно беруть участь в гори-зонтальних, вертикальних і хвилевих коливаннях. Однак величина діаметра орбіти, по котрій рухаються частинки, з глибиною змен-шується, подібно до хвильового впливу. При сильних штормах хвильові рухи захоплюють потужні товщі води, але з глибиною інтенсивність цих рухів різко знижується. Максимальна глибина, на котрій ще проходить коливання води, називається базисом хвилі. Ця глибина визначає товщину зони хвильового впливу. Положення бази-су хвилі оцінюється приблизно глибиною 1/2-1/3 ДОБЖКЙИ хвилі. При сильних - штормах товщина зони хвильового впливу рідко переви-щує 150-200 м. Таким чином, потужність зони хвильового впливу тісно пов’язана як з висотою хвилі, так і з її довжиною.

В глибокій воді швидкість хвилі прямо пов'язана з її періодом. Так, хвиля з періодом 6 с рухається із швидкістю 35 км/год, а з періодом 20 с - із швидкістю біля 100 км/год. Залежно від висоти і до-вжини хвилі мають різну силу. Середня хвиля висолюю до 2 м створює тиск до 15 т/м , а штормові хвилі - до 80 т/м . Особливо велику руйнівну роботу виконують прибійні хвилі, котрі закидаються на берег. Закидання хвиль на берег переважно проходить при виході їх на мілководдя, коли глибина водного басейну стає рівною висоті хвилі, тобто морська хвиля пере-творюється в прибій. Залеж-но від наявності в ньому енергії прибій або руйнує морські береги, або створює в прибережних піщаних і алевритових відкладах своє-рідні текстури у вигляді па-ралельних валиків - хвиле-прибійних знаків (рис. 9.74). Дуже потужні морські хвилі виникають при земле-трусах на дні водойми, їх називають цунамі. Такі хвилі можуть досяга-ти довжини сотень метрів, а висоти 25 м. Швидкість розповсюдження цунамі від 50 до 1000 км/год, висота в області виникнення від 0,1 до 5 м, біля узбережжя - від 10 до 50 м і більше. Вони мають надзвичайно велику руйнівну силу. Досягаючи узбережжя, цунамі викликають руй-нування, іноді катастрофічні як, наприклад. Курільське (1952 p.), Чілійське (1960 p.), Аляскінеьке (1964 p.).

Припливи та відпливи - періодичне підняття та опускання рівня вод Світового океану під дією