Суттєва роль в перенесенні уламкового матеріалу належить при-пливним морським течіям, швидкість руху води в котрих досягає іноді 5-7 м/с. Приливні течії та хвилі приводять до закономірного розмі-щення уламкового матеріалу по площі басейну. В результаті їх дії формується горизонтальна зональність в розподілі типів відкладів, при котрій більш грубоуламковий матеріал розташовується ближче до бе-регової лінії, а тонкозернистий матеріал осідає у внутрішніх частинах басейну. Однак цей процес може порушуватись постійними течіями, в результаті чого з'являються плями і лінзи грубозернистого матеріалу у внутрішніх частинах басейну.

Перенесення великих уламків гірських порід може здійснюватись під дією косих хвиль, котрі набігають на берег під гострим кутом. В цьому випадку тверді частинки рухаються по зигзагоподібних траєк-торіях, періодично наближуючись і віддаляючись від берега. При тако-му русі навіть велика галька діаметром 5-6 см переноситься на багато кілометрів, а пісок - на сотні кілометрів. Так, на узбережжі м. Сочі під час штормів зареєстрована швидкість пересування гальки до 700 м на добу, коли в середньому вона складає не більше 100 м на добу.

Надзвичайно важлива транспортна діяльність моря проявляється при перенесенні тонкомучного матеріалу у вигляді зважених частинок. За оцінками А.П.Лисицина, у воді Світового океану міститься біля 1370 млрд. т такої речовини, причем) середня тривалість перебування частинок у зваженому стані досягає 60 років. Вся ця маса глинистоногого матеріалу переміщується океанічними течіями і при зниженні швидкості або внаслідок інших причин випадає на дно басейну.

Уламковий матеріал може транспортуватися й у вмерзлому стані айсбергами - льодовикове рознесення. Масштаби його незначні. Більш грандіозне явище спостерігається при виникненні муттєвого потоку, котрий, зароджуючись на зовнішньому уступі шельфу, здатний пе-реміщуватися до материкового підніжжя із швидкістю до 100 км/год. Він переносить багато тисяч кубічних метрів розсипчастих порід.

6. Акумулятивні процеси Світового океану

У Світовий океан щорічно поступає 27.1млрд. т осадового ма-теріалу, котрий доставляється ріками (19,5 млрд. т), вулканами (1,7 млрд. т), вітром (2 млрд. т)5 льодовиками (1,2 млрд. т) і власною мор-ською діяльності (2,7 млрд. т). Весь цей матеріал, який знаходиться у вигляді уламків, а також в складі дійсних І колоїдних розчинів, осідає на різних ділянках моря, підпорядковуючись особливостям гідродинамічного і гідрохімічного режимів басейну.

Крім принесеного матеріалу в утворенні морських осадків прий-мають безпосередню участь скелетні залишки організмів, які населя-ють морський басейн.

Весь принесений в морський басейн матеріал переробляється, внаслідок чого формуються нові осадові породи морського походжен-ня. На долю морських відкладів припадає 3/4 всіх осадових порід земної кори. Вони відрізняються одні від одних розміром уламкових ча-стинок, кількісним співвідношенням уламкового матеріалу та матеріалу хімічного походження, мінеральним складом тих чи інших компонентів, а також фауністичною характеристикою. В одних районах за-лишки фауни і флори містяться в осадках у великій кількості, а в інших - в одиничних примірниках або зовсім відсутні. Така різновид-ність характеру морських відкладів є наслідком надзвичайної різнома-нітності фізико-географічних умов, в котрих проходить їх накопи-чення.

Вивчення сучасних осад-ків дозволило встановити ос-новні фактори, які визнача-ють тип морських відкладів. Головними серед них є ре-льєф і глибина морського дна, а також ступінь віддале-ності берегової лінії та кліма-тичні умови. У відповідності з цими особливостями в межах Світового океану виділяються наступні зони і специфічни-ми умовами осадконакопичення: літоральна - в припливно-відпливній зоні, мілковод-на - в області шельфу, батіа-льна - в області континентального схилу та абісальна, яка охоплює області ложа Світового океану та глибоко-водних западин.

Осадки, які формуються в літоральній та .мілководній зонах, на-зиваються неритовими, а в батіальній і абісальній зонах - пелагічними.

Залежно від генезису осадового матеріалу виділяють осадки тери-генного, органогенного та хімогенного типів,

В різких зонах Світового океану проходить накопичення осадків певного генетичного типу.

Неритові осадки. В межах літоральної та мілководної зон форму-ються теригенні, органогенні та хімогенні осадки, В зв'язку з тим, що ці зони знаходяться в безпосередній близькості від джерел руйнування і виносу, теригенні осадки тут переважають над іншими осадками. Ха-рактер літорального осадконакопичення надзвичайно мінливий і тісно пов'язаний з морфологією морського берега.

Біля пологих плоских берегів формуються переважно органо-генні, карбонатні за складом осадки і так звані осадки пляжів. Органо-генні осадки утворюються за рахунок накопичення залишків фауни і флори, яка досить широко населяє літораль на плоских узбережжях. В утворенні цих осадків особливо велика роль належить рослинності та прикріпленим організмам. Відклади пляжу складаються з матеріалу, винесеного з суші та пере-робленого хвилями, або з матеріалу, викинутого морем, або із одного і дру-гого. Тут, як правило, пе-реважає уламковий мате-ріал. Для утворених тут осадових відкладів харак-терна значна мінливість як в напрямі, перпендику-лярному до берегової лінії, так і вздовж її простя-гання.

Особливо характер-ним є рельєф пляжу. Набігаючи на фронтальну зону, морські хвилі розби-ваються і викидають пе-ренесений ними матеріал на берег, де утворюється береговий вал. Висота його переважно дещо перевищує середню висоту хвилі. При зворотному русі хвилі у фронтальній зоні виникає замкнута при-бережна циркуляція води, яка виконує основну роботу по перевідкладанню ти окатанню уламків. В зоні найбільшого відкочування хвиль утворюється підводний вал; котрий протягається паралельно до берега на деякій відстані від нього.

Багаторазове переміщення уламків приводить до їх диференці-ального відкладання по масі. Найбільш великі уламки (валуни, галька) переносяться на незначну відстань і складають в основному береговий вал. Дальше від нього в море виносяться піщані частинки різної вели-чини, а потім алевритові та глинисті різновидності.

Зовсім по-іншому проходить процес осадконакопичення біля крутих, обривистих, складених міцними і щільними породами берегів. Як було показано