Титулка

План

Вступ.

Розділ І. Приватне життя як особисте немайнове право:.........................5

Поняття і значення приватного життя..............................................5

Види цивільних прав громадян у відносинах з приводу особистого (приватного) життя...................................................................7

Недоторканність особистого (приватного) життя..........................21

Розділ ІІ. Охорона і захист приватного життя.

2.1. Загальні способи захисту і охорони

2.2 Спец. спосіб захисту - спростування

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Закріплення в Конституції України демократичного напрямку розвитку політичної системи й проголошення України правовою державою передбачає, що український народ нині стоїть на етапі перетворення на громадянське суспільство, однією з важливих рис якого є загальна повага до приватного (особистого) життя людини.

Одним з ефективних засобів підвищення поваги до приватності є правова охорона і захист приватного життя від неправомірних втручань. Особливу роль в правовій охороні особистого життя відіграють новели ЦК України від 16 січня 2003 р. в яких знайшли своє розгорнуте закріплення особисті майнові права фізичних осіб, спрямовані на охорону і захист особистого життя

У сучасних наукових дослідженнях ця проблема розробляється або вужче, лише щодо окремих її аспектів, зокрема, таємниці особистого життя, або ширше – в контексті загального дослідження особистих не майнових прав і компенсації моральної шкоди. Завданої їх порушенням. Тому в сучасній науковій літературі відсутні роботи, в яких ґрунтовно і комплексно висвітлювалися б проблеми цивільно правового регулювання особистих немайнових відносин, що складаються з приводу особистого життя. Наведенні вище обставини обумовили вибір теми дослідження та засвідчують її актуальність.

Теоретичним підґрунтям для подальшого дослідження проблеми цивільно-правової охорони особистого життя стали праці науковців радянського та сучасного періодів: О.В. Дзери, Н.Д. Єгорова, О.А. Красавчикова, Л.О. Красавчикової, М.С. Малеїна, М.М. Малеїном, О.О. Підопригори, Г.Б. Романовського, З.В. Ромовської, Р.О. Стефанчука, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, Р.Б. Шишки, М.Й. Штефана та ін.

Метою дослідження є визначення теоретичної моделі цивільно правової охорони особистого життя, що має стати правовим базисом утвердження в Україні загальної поваги до особистого життя кожної людини. Для досягненяпоставленої мети визначені такі основні завдання роботи

розкрити поняття “особисте життя” в юридичному аспекті;

розглянути поняття і зміст цивільно-правової охорони особистого життя

виявити та проаналізувати цивільно правові норми, що регулюють відносини, пов’язані з особистим життям;

розглянути сутність і зміст права на особисте життя та особистих не майнових прав, спрямованих на охорону окремих проявів особистого життя;

виробити критерії розмежування правомірних і не правомірних втручань в особисте життя людини;

визначити форми і способи цивільно-правового захисту особистого життя від неправомірних втручань;

розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в галузі охорони особистого життя фізичних осіб;

Об’єктом дослідження є цивільно правове регулювання відносин що складаються з приводу особистого життя.

Предмет дослідження складають норми цивільного законодавства, що встановлюють заходи охорони особистого життя фізичних осіб.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлено особливостями його об’єкта, предмета, мети і завдань.

При дослідженні питань цивільно правової охорони особистого життя дисертант спирався на діалектичний метод, що виявилось, зокрема, у широкому використанні окремих парних категорій діалектики (форма і зміст, суть і явище, структура та елемент, причина й наслідок тощо). Застосування формально-логічного методу дозволило провести логічний, граматичний і морфологічний аналіз чинних правових норм, зокрема, новел Цивільного й Сімейного кодексів України, що закріплюють заходи охорони особистого життя. На основі поєднання вказаного методу та методу моделювання дисертантом сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення норм національного законодавства. Використовувався також порівняльний метод, що дозволив виявити спільну для більшості розвинутих країн світового співтовариства тенденцію до закріплення в приватному праві норм, спрямованих на охорону особистого життя. У дисертаційному дослідженні норми національного законодавства порівнювалися з нормами законодавства РФ, канадської провінції Квебек, Франції, правом. Великобританії, США та інших країн, а також із нормами європейського й міжнародного гуманітарного права. Історико-правовий метод застосовувався при дослідженні генезису правової охорони особистого життя людини, що дозволило встановити його основні закономірності та визначити перспективні напрямки розвитку цивільно-правового інституту охорони особистого життя.

Розділ І. Приватне життя як особисте немайнове право.

Поняття і значення приватного життя.

Закріплення в Конституції України демократичного напрямку розвитку політичної системи й проголошення України правовою державою передбачає, що українська спільнота нині стоїть на межі перетворення на громадянське суспільство, однією з важливих рис якого є загальна повага до приватного життя людини. Однак її рівень в сучасному українському суспільстві є недостатній, про що свідчать численні неправомірні втручання в сферу особистого життя ( „касетні” скандали, публікації приватних паперів, фотографій і подробиці приватного життя осіб без їх дозволу, свавільне проникнення в житло).

Категорія „особистого життя” ще донедавна була невідома в праві, хоча словосполучення „особисте життя” і близькі до нього за змістом „сімейне життя”, „інтимна сфера” та інші вже давно зустрічаються в науковій і публіцистичній літературі.

Законодавче закріплення права на особисте життя та його таємницю відображене у Цивільному кодексі 2003 року, зокрема у статті 301.

Під поняттям „особисте життя” слід розуміти поведінку фізичних осіб поза межами виконання різноманітних суспільних обов’язків, тобто життєдіяльність людини в сфері сімейних, побутових, особистих, інтимних та інших стосунків, що звільнені від „тягаря суспільних інтересів”.

Елементи особистого життя:

право мати особисте життя включає в себе можливість фізичної особи бути носієм даного особистого немайнового блага;

право визначити своє особисте життя. При цьому закон не визначає переліку можливих чи необхідних діянь, якими б особа могла здійснити своє право на визначення свого особистого життя. Натомість Цивільний кодекс надає фізичній особі-носію можливість самостійно на власний розсуд вирішувати, яким чином визначати, організовувати та проводити своє особисте