і передбачає ч. 3 ст. 39 Основ законодавства України про охорону здоров’я [5] [5] Основи законодавства України про охорону здоров’я // Відомості Верховної Ради. – 1993. - № 4. – ст. 19. , коли повна інформація може завдати шкоди здоров’ю пацієнта, лікар може її обмежити. В цьому разі він інформує членів сім’ї або законного представника пацієнта, враховуючи особистісні інтереси хворого. Таким же чином лікар діє, коли пацієнт перебуває в непритомному стані. У разі відмови у наданні або навмисного приховання медичної інформації від пацієнта, членів його сім’ї або законного представника, вони можуть оскаржити дії чи бездіяльність лікаря безпосередньо до суду або, за власним вибором, до медичного закладу або органу охорони здоров’я.
Відповідно до статті 8 Закону України „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” [7] [7] Закон України „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення” // Відомості Верховної Ради. – 1992. - № 11. відомості про результати медичного огляду, наявність чи відсутність ВІЛ-інфекції в особи, яка пройшла медичний огляд, є конфіденційними та становлять лікарську таємницю. Передача таких відомостей дозволяється тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках, передбачених законами України, - також законним представникам цієї особи, закладам охорони здоров’я, органам прокуратури, слідства, дізнання та суду.
В статті 226 Сімейного кодексу України [2] [2] Сімейний кодекс України. – К.: Атака, 2004. – 80 с. гарантується ще одна таємниця – таємниця усиновлення. Без згоди усиновителів, а в разі їх смерті без згоди органів опіки і піклування забороняється повідомляти будь-які відомості про усиновлення, а також видавати виписки з книг актів цивільного стану, з яких було б видано, що усиновителі не є кровними батьками усиновленого. Розголошення таємниці усиновлення проти волі усиновителя тягне кримінальну відповідальність.
У ч. 2 ст. 226 СК йдеться про два види таємниці усиновлення: від інших людей і від самої дитини.
Право дитини на таємницю усиновлення полягає, насамперед, у праві вважати себе рідною дитиною і бути такою, як інші. Ця впевненість поєднується з генетичним прагненням бути частиною роду – запорука душевної рівноваги дитини.
Якщо ж дитина знає про смерть своїх батьків, вона має право знати стежку до їхніх могил. У цій ситуації усиновлювачеві просто не слід нагадувати про усиновлення.
Конвенція про права дитини у статті 7 передбачає право дитини знати своїх батьків [6; с. 435-437] [6] Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. – К.: Видавничий дім „Ін. Юрг”, 2003 р., с. 435-437. . Але існують і такі випадки, коли від дитини можна приховати таємницю усиновлення. Наприклад, коли матір свідомо відмовилася від дитини, не бажала її народження, тоді усиновите6лі діють на свій розсуд чи потрібно завдавати дитині моральної травми, розкриваючи перед нею таємницю її усиновлення.
Згідно зі статтею 9 Закону України „Про адвокатуру” [8] [8] Закон України „Про адвокатуру” // ВВР. – 1993. - № 9. – ст. 62. адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом її є питання, з яких громадянин звертався до адвоката, суть консультацій, порад, роз’яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов’язків. Адвокату, помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об’єднань забороняється розголошувати зазначені відомості і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб. Порушення цієї заборони тягне дисциплінарну відповідальність.
Дотримання таємниці вчинюваних нотаріальних дій є обов’язком нотаріусів та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії. Це передбачено статтею 8 Закону України „Про нотаріат” [9] [9] Закон України „Про нотаріат” // ВВР. – 1993. - № 39. – ст. 383.. Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються тільки громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії. На письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства довідки про вчинення нотаріальних дій та документи видаються у зв’язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що знаходяться у їх провадженні. Довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача. Обов’язок дотримання таємниці вчинюваних нотаріальних дій поширюється також на осіб, яким при вчиненні нотаріальної дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків. Порушення професійної таємниці, як передбачено статтею 12 цього Закону, може бути підставою для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Також існує ще одна важлива таємниця особистого (приватного) життя – це таємниця кореспонденції особи. Поняттям „кореспонденція” охоплюється не тільки письмова кореспонденція (прості та рекомендовані листи), але й усі інші її види (телеграми, телефонні розмови...).
Право на таємницю кореспонденції включає в себе можливість використовувати листи, телеграми та інші види кореспонденції, зокрема, шляхом опублікування, але лише за згодою особи, яка направила їх та адресата, незалежно від того, чи ця кореспонденція відправлена за домашньою, службовою чи іншою адресою. Наприклад, у випадку листування між двома науковцями, для оприлюднення цього листування обов’язково потрібна згода обох.
В окремих випадках згоди особи, що відправила кореспонденцію та адресата, для використання цієї кореспонденції виявляється недостатньо. Так, Цивільний кодекс визначає, що коли кореспонденція стосується особистого життя іншої особи, то для її використання, зокрема, шляхом опублікування, потрібна також і її згода. Наприклад, коли у телефонній розмові, яка записувалась на магнітний носій, були висвітлені обставини особистого життя третьої особи, то для оприлюднення цього запису потрібна обов’язково згода усіх трьох осіб [3; с. 203-206] [3] Цивільний кодекс України: