Засоби вираження

майбутнього часу

у сучасній англійській мові

ЗМІСТ

Вступ.......................................................................................................................3

Розділ перший. Класичне розуміння поняття майбутнього часу в англійській мові та його граматичне вираження..........................................4

Розділ другий. Передача майбутнього часу за допомогою інших граматичних часів та засобів англійської мови.............................................16

Розділ третій. Питання майбутнього часу та проблеми теоретичної граматики....................................................................................23

Висновки...............................................................................................................27

Бібліографія..........................................................................................................28

Вступ

Предметом дослідження даної роботи є вивчення засобів вираження майбутнього часу в англійській мові. Іншими словами, перед нами стоїть завдання проаналізувати граматичне поняття майбутнього часу та різні форми його передачі залежно від використовуваних засобів та мовних потреб.

У даному дослідженні будуть послідовно представлені та описані існуючі у традиційній граматиці форми майбутнього часу та засоби його передачі, також буде звернена увага на можливості та потреби передачі майбутнього часу через інші граматичні часи, дещо – на питання узгодження часів, пасивного стану та умовного способу дієслова.

Останній розділ представляє короткий огляд існуючих на даний час альтернативних концепцій щодо питання існування в англійській мові майбутнього часу.

РОЗДІЛ ПЕРШИЙ

Класичне розуміння поняття майбутнього часу в англійській мові та його граматичне вираження.

“Він напише лиТса завтра”.

“Він напише листа завтра до п’ятої години”.

“Він буде писати листа завтра, коли ти прийдеш”.

У трьох українських реченнях дієслова “напише” та “буде писати” використовуються в майбутньому часі в двох формах. Хоча неважко помітити, що в кожному з речень змальована дещо інша ситуація, зумовлена характером перебігу дії та об’єктивними обставинами, з цією дією пов’язаними. Також, з приведених речень не завжди можна чітко зрозуміти той чи інший відтінок сенсу. Наприклад: у першому реченні дієслово “напише” (яке ще можна передати й у іншій формі – “буде писати”) залишає деякі сумніви стосовно сенсу вище приведеного речення, а саме: “напише (буде писати) листа завтра” може сприйматися і як прогнозована завершена дія, яка передбачає певний результат (“напише завтра”) і як тривалий процес (“буде писати завтра”) з певною незрозумілістю стосовно кінцевого результату. Друге і третє речення конкретизують відповідно вищезгадані сенсові відтінки, але, знову ж таки – третє речення теж передбачає певну двозначність: “буде писати (“напише”), коли ти прийдеш” – результат дії на момент приходу чи незавершений процес, який триває в момент приходу і, фактично, не передбачає визначеного кінцевого результату.

В англійській мові подібна невизначеність є практично мінімальною завдяки тому, що характер перебігу дії, що в кожному випадку є інакшим передається (через призму даного прикладу) трьома різними формами майбутнього часу:

“He will write a letter tomorrow”

“He will have written the letter by five o’clock tomorrow”

He will be writing a letter tomorrow, when you come”.

На відміну від української мови в англійській всі ці характеристики дії передаються особливими видочасовими формами дієслова, або ж, так би мовити, різними “майбутніми часами”.

Речення даного прикладу, таким чином відображають три граматичні форми вираження передачі майбутнього часу, які можна назвати базовими, а саме:

Future indefinite (or “Simple”) Tense (“майбутній неозначений (або “простий”) час);

Future Perfect Tense (“майбутній завершений час”);

Future continuous Tense (“майбутній тривалий час”).

Вже самі назви поданих вище граматичних часів вказують на те, що перший з них акцентує свою увагу на констатації самого факту дії; другий – на процесі дії; що ж до третього, то він підкреслює її результат. Крім того, існують ще й інші форми передачі майбутнього часу про які мова піде дещо згодом.

Спочатку спробуємо проаналізувати вищеперераховані, основні форми його вираження та граматичні засоби, що допомагають у цьому.

Ми розглянемо умови, за яких вживається дана форма майбутнього часу та спосіб його утворення, наводячи при цьому певні приклади.

Отже:

The Future indefinite Tense (майбутній неозначений час)

Далі: Fut.ind.

Нагадаємо собі, що майбутній час взагалі, чи то в українській, чи в англійській, чи в якійсь іншій мові, де існує така граматична категорія є такою часовою формою дієслова, що служить для вираження дії, яка відбудеться або відбуватиметься в майбутньому.

Дія ж передана англійським Fut.ind. констатує не просто дію (як це було описано вище), але дію одноразову, постійну чи таку, що має регулярно повторюватися у майбутньому (як, зрештою, чиниться й за допомогою усієї групи “indefinite Tense” з оглядом на різні видочасові аспекти, що передаються за їхньою допомогою).

Наведемо декілька прикладів, які якраз яскраво підкреслюють подібну тезу:

“Я поїду з тобою завтра вранці.

(“I’ll go over with you tomorrow morning”) – одноразова дія;

“Я завжди повертатимусь” (“I’ll always come back”) – повторювана дія;

“Наступного року він працюватиме на фабриці. (“He’ll work at the factory next year”) – постійна дія.

Відтак, розібравшись із умовами застосування Fut.ind. та торкнувшись прикладів, а з ними і граматичних засобів, перейдемо до способу його утворення.

Для цього майбутній час в англійській мові надає нам у розпорядження наступні засоби, а саме допоміжні дієслова shall та will до яких додається основне дієслово у формі інфінітиву без частки to.

Допоміжне дієслово “shall” вживається у першій особі однини і множини, в той час, як “will” – у другій та третій особі (хоча, в сучасній англійській мові існує певна тенденція до використання “will” стосовно всіх осіб однини й множини, практично ігноруючи “shall”. Подібна тенденція характерна перш за все для американського варіанту англійської, також зустрічається у шотландському та ірландському варіантах, в той час як у південноанглійському варіанті зберігається традиційна постава даних дієслів, наведена вище).

Отже, виглядає це наступним чином:

I shall work–

shall + inf. без частки to

We shall work

(перша особа однини та множини).

You will work – will