(“Якщо ви прийдете, я дам вам цю книжку”)

Як видно із перекладу, дія описується, як така, що має відбуватися в майбутньому часі, але граматично передана за допомогою теперішнього часу.

Крім того, Present ind. Вживається для вираження запланованої майбутньої дії (здебільшого з дієсловами, що означають рух, як то: to go, to come, to leave, to start, to arrive). У реченнях подібного типу зазвичай вживаються обставинні слова, які вказують на час дії.

У перекладі, як правило, використовується теперішній час, хоча ідея речення безперечно пов’язана із майбутніми подіями:

I leave Kiev tomorrow (“Я завтра виїжджаю з Києва”)

When does the doctor come? (“Коли прийде доктор?”)

[1; 12]

Як і Present ind. Present Cont. теж може вживатися для вираження запланованої майбутньої дії із дієсловами руху (to go, to come, to leave і т.п).

У цьому разі обов’язково вживаються обставини часу:

We аre flying to Paris in the morning (“Вранці ми відлітаємо до Парижа”)

Is he coming tonight? (“Він прийде сьогодні ввечері?”)

Знову ми можемо побачити подібний стан речей: за логікою ідеї речення дія належить до майбутнього часу, тоді як граматично передана за допомогою іншого.

Крім того, дієслово “to go” у Present Cont. з інфінітивом (to go (Pres.Cont.: “going”_ + Inf.) означає намір виконати дію в найближчому майбутньому або надає їй відтінку обов’язковості, неминучості виконання дії, позначеної інфінітивом. Відтак, як правило, еквівалентом подібної форми є українське “збиратися” (зробити щось):

I am going to speak (Я буду говорити)

(“буду” можна замінити на “збираюся” чи “повинен”)

He is going to be a teacher (Він збирається (“буде”, “повинен”) бути вчителем)

I am going to visit him (Я збираюся відвідати його)

(або ж “відвідаю його” чи “повинен відвідати”)

[1; 25]

Що ж до Present Perf., слід зауважити, що його теж використовують на позначення майбутнього часу, а саме: для вираження дії, що закінчилась до певного моменту в майбутньому (тобто, акцент робиться на результаті певної майбутньої дії). Мова йде про речення часу та умови:

I cannot let you go till you have heard me

(“Я не можу відпустити вас, поки ви не вислухаєте мене”).

When you have found the land where there is happiness, i will join you here.

(“Коли ви знайдете країну, де є щастя, я приєднаюся до вас там”).

Знову ж таки, в контексті ідеї речення та її передачі при перекладі використовується майбутній час.

[1; 34, 35]

Перейдемо до минулого часу. Деякими його формами також послуговуються для передачі дії, що повинна мати місце в майбутньому. По аналогії із Presen’t Cont. Past.Cont. також часто вживається із дієсловами, що означають рух для позначення дії, яка була майбутньою стосовно минулого (див. розділ перший) у підрядних додаткових реченнях, якщо дієслово-присудок головного речення вжито у минулому часі:

She said she was coming to see you after supper.

(“Вона сказала, що приїде до вас після вечері”)

Подібним ж чином, як у Present Cont. складається ситуація із дієсловом “to go” у Past.Cont. (going + inf. – намір здійснити дію).

Тут також ми бачимо погляд на майбутній час через призму минулого:

He was going to be a doctor

(“Він збирався стати лікарем”).

What were they going to do?

(“Що вони збиралися робити?”)

[1; 27]

У підрядних реченнях часу й умови вживається також Past Perf. Для вираження передминулої дії, що також була майбутньою стосовно минулого, але, звичайно, із з більшим акцентом на результаті дії:

She said that she would go home as soon as she had passed all her exams.

(“Вона сказала, що поїде додому, як тільки складе всі екзамени” (тобто: вона складе екзамени до від’їзду, а від’їзд був майбутньою дією в момент мовлення)

Як видно із прикладу, при перекладі у таких випадках використовується майбутній час.

[1; 37, 38]

Говорячи про речення часу й умови слід також зауважити, що подібним чином в реченнях такого типу відбувається із Fut.ind.-in-the-Past. Замість цієї видочасової форми дієслова вживається Past ind.: I hoped that before we parted he would tell me what it was. (“Я сподіваюся, що перш ніж ми розійдемося, він розповість мені, в чому справа”).

I wrote down to you to ask you not to see anyone till i came. (“Я писав вам і просив не бачитися ні з ким, поки я не приїду”).

[1; 22]

Відтак, загальним правилом стосовно підрядних речень часу й умови є те, що в них не вживається жодна з форм майбутнього часу. Натомість, для вираження в реченнях подібного типу майбутньої дії використовуються інші видочасові форми дієслова.

Цікавим, особливо в порівняльному сенсі, є питання узгодження часів.

В українській мові дієслово-присудок підрядного додаткового речення може вживатись у будь-якому часі (теперішньому, минулому чи майбутньому), залежно від змісту. Натомість, в англійській це можливо лише тоді, коли дієслово-присудок головного речення виражає дію стосовно теперішнього або майбутнього часу:

I think that it will rain.

(Pred.ind. в головному речення; Fut.ind. – в додатковому)

Mother will tell me what i shall have to do (Fut.ind. в обох випадках).

Якщо ж присудок головного речення в англійській мові виражений дієсловом в одному з минулих часів або в Present Perfect, що виражає дію, що відбулась у минулому, то в підрядному додатковому реченні дієслово-присудок, як правило, має бути в одному з минулих часів. Якщо ж дія підрядного додаткового речення є майбутньою з точки зору дії головного, в підрядному реченні вживається Fut.-in-the-Past:

I knew that you would understand me.

(Я знав, що ви зрозумієте мене).

You have said you would come.

(Ви говорили,