– «скринь часті», «кнєгинькові», «лумерові», «безконечник», «ключкові», «скосики», «качурові», «павукові», «смерічки», «на добовий лист», «черешневі», «сливові», «ріцька», «микуличинська» та ін. Із назв бачимо, що в космацьких уставках знайшли відображення навколишня природа, побутово-обрядові атрибути.
Назва «скринчатий» узор пішла від того, що в його основу покладено мотив прямокутника – «скриньку». Цей мотив має різне обрамлення, він часто вписаний в ромб. Основу узору «кнєгиньковий» творить рапорт – ромб із вписаним маленьким ромбом, з чотирьох стороні якого виступають дугоподібні форми. Ця назва пішла від того, що даний узор вишивали на уставках шлюбної сорочки молодої – «княгині». Надзвичайною поетичністю наділений узор уставки – «лекичі», «летуни», «летячі». В ньому вертикально в ряд розміщено по три фігури, подібні до птахів з розпущеними крилами. Враження руху їх крил посилюють хвилясті багатоколірні смуги. Динамічність композиції підкреслена мовою графічних чорних ліній.
Основні геометричні мотиви обґрунтували назви уставок «лумерові», «безконечник», «ключкові», «скосики». Вражають багатством композиційного рішення уставки «лумерові». Вісімки обрамляють ромби, окреслюючи складну ромбовидну фігуру, розміщену в горизонтальні або вертикальній ряди. У цих вісімках з допомогою кольору виділяються есовидні мотиви.
Ромби або квадрати з прямим окресленням, похідні від них проглядаються в складних узорах, назви яких походять від назв з рослинного або тваринного світу, наприклад: «качурові», «павукові» тощо.
У композиції уставки «смерічки» прямокутні площини заповнені в діагональному напрямку мотивами дещо подібними до смерекових галузок. Скісні, вертикальні і горизонтальні, чорні лінії рисочки окреслюють своєрідні геометризовані галузки смерічок. Інше трактування орнаменту уставки під назвою «дубовий лист». Вертикально вишиті ряди ромбових розводів, заповнених ромбовидними розетками, дрібними ромбами, трикутниками. У складній системі вписування ромбів у ромбовидні фігури немає подібності до реалістичного зображення дубових листків. Геометризоване узагальнення реалістичної природи передано в уставках з назвами «черешневі», «сливові» тощо.
Основний акцент геометричного орнаменту космацьких вишивок – барвиста соковита багатоколірна гама. Для вишивання використовують в одному узорі, крім зелених червоних, чорних та інших кольорів, по чотири відтінки жовтих і оранжевих. Жовто-оранжеві тони надають вишивці золотистого, сонячного характеру, посилюють її мажорність, святковість, життєрадісну живописність.
Сучасна гуцульська вишивка – складне багатогранне художнє явище. Вона розвивається в трьох основних напрямах як традиційне, професійне і самодіяльне мистецтво. В кожному з них напрямів є свої специфічні методи і відповідні межі взаємодії.
В традиційному мистецтві вишивання вагоме місце займають народні художні промисли. Організована форма промислів дала можливість ефективного керівництва ними, спрямування організаційно-творчого процесу, в якому вирішальна роль відводиться творчій співпраці професіоналів-художників майстрів, виконавців, мистецтвознавців, керівників підприємств. Художники, провідні майстри на основі поглибленого вивчення локальних художніх особливостей вишивки окремих осередків працюють над створенням вишивок нового, полегшеного звучання, співзвучних сучасним актуальними проблемам декоративно-прикладного мистецтва, в тому числі моделювання.
У 50-ті роки цікаві композиції вишивок розробляли на Коломийській фабриці ім.17-го Вересня. Особливих успіхів в останнє десятиріччя досягли творчі колективи виробничо-художнього об’єднання «Гуцульщина», художньо-виробничих майстерень Косова, Коломиї, Івано-Франківська, Чернівців, Івано-Франківської фабрики художніх виробів.
Визначився напрям розробки нових орнаментальних композицій для вишивання різних фабричних вовняних, лавсанових, льняних тканин, батисту, маркізету, розріджено-марлевої тканини, ручнотканого в домашніх умовах «гуцульського» полотна з фабричних ниток.
Художниця Д. Петкевич розробила багато варіантів композицій вишивок жіночих маркізетових сорочок. Часто для вишивання однієї сорочки вона поєднує різні техніки: низь, стебнівку, хрестик, грамотно компонує основні орнаментальні мотиви – ромби на уставках рукавів.
С. Селякіна успішно працює над декоруванням комплектів дитячого одягу продумано вводить вишивку для декорування виділених площин на уграх кептарів, рукавах сорочок, кишенях. Техніка – гладь. Стилізовані ягідки з галузками вільно розміщені в стрічковій композиції. Кольори – оранжевий, жовтий, зелений.
У справі розвитку художньої вишивки Гуцульщини велике значення відіграла творча діяльність вишивальниць, Заслуженого майстра народної творчості УРСР Г. Герасимович, [Соломченко ст.64-65], викладача художньої вишивки Косіської середньої школи О. Шведок. [Кива ст.110].
Г. Киви заслуженого майстра народної творчості П. Клим, викладача Вижницького училища прикладного мистецтва О. Гасюк, М. Геник, заслуженого майстра народної творчості М. Федорчак-Ткачевої.
Вишивка на Гуцульщині сьогодні – масове художнє явище. Вишивають жінки в кожному селі. Значним в внеском у розвиток художніх традицій яворівської вишивки є творчість відомої вишивальниці Катерини Юріївни Корпанюк, дочки класика гуцульського різьблення Юрія Шкрібляка. Це талановита майстриня, яка вишивала жіночі, чоловічі сорочки, намітки тощо. її вишивки зберігаються в Коломийському музеї народного мистецтва «Гуцульщина», в Косовському відділенні музею «Гуцульщина» та в приватних збірках. Вишивки К. Корпанюк – це мистецькі твори високого художнього рівня. Майстриня досконало знала художні засади таких технік вишивання, як низинка, позаголковий шов, штапівка, мережка.
В колективній творчості виділяються майстрині із своєю індивідуальною манерою вишивання. Це перш за все вишивки лауреата Шевченківської премії УРСР М. Василащук із с. Шешора, Г. Клапцуняк,
Г. Палійчук із с. Космач (Косівський район Івано-Франківської області). В косівських виробничих майстернях працює понад 30 вишивальниць – надомниць з с.Космач та його присілків. Значного розвитку зазнала традиційна вишивка с.Видинів (Снятинський район Івано-Франківської області). [Бабій ст.101]. Успішно продовжує славні традиції вишивки с.Яворів (Косовський район) одна з майстрівень славної династії Шкрібляків – П. Шкрібляк-Хім’як. Майстриня добре знає і відчуває матеріал. Найулюбленіші орнаментальні мотиви – ружі, кривульки, кучері. В багатоколірній гамі домінує червоний і жовтий кольори. Дочка Ганни Шкрібляк – П. Хім’як [ ] засвоїла від матері художню мову відомих гуцульських переміток, її локальні особливості.
В справі успішного розвитку традиційних принципів гуцульських одягових вишивок в моделях сучасного одягу успішно працює Г.Вінтоняк, на рушниках образно виділяються вишивки низинкою М.Сабадане.
Вишивка
