КНЯЖИЙ ГОРОД

Початки Львова - Княжий замок.- Старий замок.- Чужі оселі - Українське міщанство на Жовківськім перед-місті

Львів завдячує свій початок галицько-володимирському королеві Данилові. Щоби захистити свою державу від татар, Данило в різних місцях Галичини, Волині й Холмщини ставив кріпкі замки, городи. Так і на узгір'ях, над низиною ріки Полтви поставив город (замок) і назвав його Львовом, від імені молодшого сина Льва. Першу згадку про наше місто подає Галицько-Волинський літопис з нагоди пожежі Холма під 1259 p.: «Таке було полум'я, що з усеї землі бачено заграву, що й зо Львова дивлячися бачили по полях белзьких, задля горіння сильного полум'я».

Небагато переказали нам літописи з історії львівського города. Можемо догадуватися, що у Львові перебували засновник міста Данило і син його Лев. Місто від початку жило тривожним, небезпечним життям. Під 1261 р. літопис згадує, що за наказом татарського хана Бурундая Лев мусив «розметати Львів», тобто розкинути укріплення города. Але чи того наказу не виконано, чи город відбудовано наново, Львів невдовзі став таким сильним, що татари не могли його добути. А під 1283 р. пише літописець, що хан Телебуга «пішов на Львову землю, на город Львів. І стояли у Львовій землі два тижні, кормилися, не воювали. І не давали ані вилізти з города за поживою, хто ж виїхав з города, одних убивали, других брали в полон, інших обдирали й пускали нагих і ті від морозу вимерли,– і зробили всю землю пусткою».

У 1287 р. Телебуга знову ходив під Львів. Княжий замок стояв до 1340 р. В цім році бояри у Володимирі отруїли останнього князя з династії Романовичів, Юрія II Болеслава. В квітні 1340 р. напав на Львів польський король Казимир, здобув замок, забрав звідси княжі скарби і наказав город спалити.

В котрім місці лежав княжий город, про це давні літописи не го-ворять нічого. Новіші наукові досліди виказали, що княжий замок стояв там, де є тепер плантації Високого Замку, але не на цілім уз-гір'ю, а тільки на крайній західній горі, що опадає стрімко до Зам-кової вулиці. Цю гору називаємо Княжою.

Верх Княжої Гори знаходиться на плантаціях, між домиком огородника й штучною печерою. В давні часи (до 1830-х pp.) на міс-ці, де тепер є домик огородника і реставрація, ішов глибокий, стрімкий яр, так, що Княжа Гора була цілком відділена від другої гори, на якій стоїть тепер могила Люблінської унії4. Княжа Гора була з природи дуже оборонна, збоча її спадали стрімко на всі сторо-ни. На давніх малюнках вона має вид стіжка. Верх гори є тепер знач-но обнижений; коли закладено в 1830–1840 pp. замкові плантації, засипано згаданий вище яр і до засипання його ужито землі з Кня-жої Гори. Колись гора мусила бути така висока, як є ще у найвищім місці, над штучною печерою.

На верху гори стояли головні укріплення княжого города, висо-кий город, або т. зв. дитинець. Старий історик Львова Бартоломей Зиморович на основі давніх переказів так описує цей город. Князь Лев (Зиморович уважає Льва засновником міста) побачив оборонну гору, яку вдолі оточували, котловини, вкриті лісом, а доступ до неї був дуже тяжкий; тут він побудував тимчасовий город з пнів дерева, які там зрубано, оточив засіками і сильними частоколами. Можемо здогадуватися, що, як в інших замках, так і тут, над стрімкими збочами гори, ішов високий вал, на ньому були «заборола», зложені з дерев'яних зрубів, «городниць». Посередині стояв, мабуть, «стовп», вежа з тесаного дерева або мурована (подібно, як це оповідає лі-топис про Холм), будинок для залоги, сховки на майно і, може, неве-лика церковця-каплиця. Зиморович каже, що князь Лев звіз тут свої скарби і мешкав на цій горі одну зиму; але гострі вітри, що тут віють, примусили його перенести свій двір до нижчих частин города.

До наших часів з цього горішнього замку не залишилося нічого. Коли 1340 р. город згорів, його вже не відбудовано. Довгі часи гора стояла пуста, без рослинності. Якийсь час залишилася пам'ять, що був тут княжий замок, бо в XV ст. гора мала назву Горай, що означає, мабуть, замок,– таких Гораїв є багато у північно-східній частині Галичини. У XVII ст. звали її Лисою Горою (Mons Calvus), або Кальварією. Поставлено тут хрест, і побожні львів'яни ходили сюди на прощі. В 1605 р. під час бурі грім ударив у цей хрест. У новіших часах від 1838 р. обсаджувано гору дере-вами і уладжено на ній проходи. Тоді також вибудувано штучну печеру, як про це свідчить вміщена на ній дата з 15 серпня 1841 р. Льви з гербами, яких ужито для її прикраси, походять із старої ратуші – герби належать до міщанських родин. У 1845 р. на терасі, висипаній на місці давнього яру, побудовано реставрацію, пізніше домик огородника. Старі дерева на горі винищила в значній частині буря близько 1900 р. Квітник на Княжій Горі славиться гарними рожами, півоніями й іншими квітами.

Найстарший вид міста початку XVII ст. Рисував італійський інженер Аврелій Пассароті. Репро-дукція з кн.: Bruin et Hogenberg: Civitates orbis terrarum, Coloniae 1597– 1618. T. IV, 49.

До сходу Княжа Гора опадає до тераси на Замковій вулиці. Тут була нижча частина міста. її призначено на оселі людності, укріплення складалися також із валів