ЦЕРКВИ КНЯЖОГО ЛЬВОВА

Церква св. Миколая.- монастир св. Онуфрія.- церква св. Параскеви.- церкви, що їх уже нема: св. Теодора, Воскре-сения, Спаса, Різдва Богородиці, монастирі Воведення i св. Івана Богослова.- Вірменські церкви.- Римо-католицькі костели.- нехристиянські святині

а) Церква св. Миколая

З церков княжого Львова осереднє місце займала церква св. Миколая. Повз неї переходить стрімка вуличка Під брамкою; здогадуються, що в цьому місці були головні ворота до нижчих час-тин княжого замку. Церква св. Миколая – це, ймовірно, найстарша церква у Львові. Давня традиція каже, що вона була надвірною княжою церквою; може бути, що заснував її ще Данило або Лев, що в ній молилися князі – засновники Львова... Теперішня будова є значно змінена протягом довгих віків. Найстаршою ча-стиною вважаються мури з гарного тесаного каміння, які відкрито під час відновлення 1924 р. Вони вказують, що церква мала план т. зв. грецького (рівнораменного) хреста. В другій половині XVII ст. церкву перебудовано й роботи закінчено в 1701 p., як про це свідчить надпис на арці головної нави. В 1776 р. прибудовано захристію. У XVIII ст. церква була покрита гонтою, в 1800 р. дах погорів, і тоді побудовано теперішні бані, криті бляхою, може бути, що на зразок давніх. Всередині церква незвичайно убога. Старий іконо-стас погорів 1783 p., залишився з нього тільки один образ Ісуса Христа з Божою Матір'ю й Апостолами. У головному престолі є стара ікона св. Миколая. Цікавий також образ Богородиці, з рамен якої спливають стяжки з написами, до яких чіпляються грішники. Вдолі змальована морська пропасть і в ній змій з роззявленою па-щекою. Є також старий хрест у срібній оправі з XV–XVI ст. На верхній фронтовій стіні нові фрески покійного маляра Петра Холодного. При церкві був старий цвинтар, але з нього збереглися тільки два залишки надгробних плит, вмуровані у підлогу пресвітерії.

З історії церкви св. Миколая найважливішими є такі події: в 1471 р. звільнено її від податків, 1543 р. парохія звільнилася від замкового присуду і від того часу була «юридикою», себто всі мешканці в границях парохії підлягали церковній владі. Свято-Миколаївське братство існувало від 1544 р. Воно утримувало шпиталь, себто захист для знемощілих старців, а також невелику школу. В XVII ст. церква св. Миколая була церквою українського цеху шевців, які, як уже знаємо, жили у великому числі на передмісті.

Церква св. Миколая. Сучасне фото

Визначніші українські родини, що належали до парохії св. Ми-колая близько 1600 p., були Красовські, Добрянські, Висоцькі, Дунаєвські, Ковалевські, Мороховські, Корчовські, Рогатинці, По-повичі, Велички.

б) Монастир св. Онуфрія

Друга церква, що, за переказом, походить з княжих часів,– це монастирська церква св. Онуфрія. Польський літописець XVII ст. Зиморович оповідає, що перші ченці приїхали за князя Льва і князь віддав їм в опіку ікону Богородиці, мальовану св. Лукою. Пізніше, в 1463 p., монастир обновив міщанин Степан Дропан і добув для нього королівські привілеї. Як твердять монастирські хроніки, на-ново побудовано монастир при допомозі князя Костянтина Іванови-ча Острозького.

Давня церква складалася з двох частин: з головної, «великої церкви» і прибудованої до неї каплиці св. Трійці, яку називано «малою церквою». Багато разів церкву обновлювано: по пожежі 1623 p., по козацькій облозі 1655 p., пo турецькій війні 1672 р. В 1701 р. поширено каплицю св. Трійці. 15 1820 р. до великої церкви добудовано пресвитерію і збоку дві захристії; в 1902 р. добудовано з лівого боку нову каплицю. По цих перебудовах сьо-годні церква виглядає як зложена з трьох нав, вкритих трьома банями.

У зовнішні стіни церкви вмуровано в новіших часах старі над-гробні камені: при головному вході Андрія й Марії з роду Касіяна Шлюсаря з 1610 р. і доньки Яцка Полянського з 1622 р.; при правобічній каплиці Олени Понентовської, доньки молдавського во-єводи Янкули з 1598 p.; від пресвитера Михайла Левковича без дати, з XVI ст. Над бічними входами є написи про час будови обох каплиць, правої з 1701 p., лівої з 1902 р. Всередині церква віднов-лена і мало залишилося в ній зі старовини. Зі старших ікон є тільки Успення св. Онуфрія за головним вівтарем і Розп'яття у лівій наві; стара також проповідниця, дерев'яна, з печерою і св. Онуфрієм

Царські врата у церкві св. Онуфрія

вдолі. Іконостас є копією іконостасу з Краснопущі (з XVIII ст), іко-ни малював Модест Сосенко.

Побіч церкви здавна були «келії», тобто монастир. Він також будувався багато разів. У 1600 р. міщанка Кунцева, що на старість хотіла жити у монастирі, своїм коштом поставила малу «келійку». В 1623 р. монастир погорів. В 1655–1656 pp. проведено основні перебудови, келії муровано з каміння й цегли. Під час турецької облоги 1672 р. монастир знову погорів, відбудовано його 1683 р. Теперішній вигляд монастир дістав під час нових перебудов 1815 – 1820 pp.

У давніх часах монастирська садиба мала інший вигляд, ніж тепер. До половини XVII ст. будинки були здебільша дерев'яні, вкриті гонтою, церква мала вигляд сільської церковці. Довкола був сад, за ним під гору тягся цвинтар. Все нагадувало часи спокійного добробуту. Аж пізніше тривожне життя перемінило вигляд мона-стиря. По перебудові 1654–1655 pp. монастир почав перетворюва-тися в оборонну твердиню. Вирубано старий сад, поставлено вежу з дзвіницею, що зразу мала дерев'яний верх, добудований 1681 р. Вежа служила до оборони під час облоги; були на