р. Поль-ські патріоти під проводом Франца Смольки на спомин тристаліття Люблінської унії вирішили висипати на горі пам'яткову могилу. Сипання почали 12 серпня 1869 р. Як матеріал на цей «копець» призначено верх гори із залишками замку. Тодішні археологи і любителі старовини боронили, як могли, руїни замку, пригадували, що це пам'ятка з часів Казимира Великого, але безуспішно: патріоти-чний комітет із завзяттям нищив мури й сипав могилу. З усіх сторін приїздили до Львова прогульки й помагали в роботі; возіння землі тачками на копець уважалося народним обов'язком. Були при цьому і комічні епізоди. В 1874 р. польська «тромтадратія» (демо-кратія) впала на думку, щоб перенести на замок кам'яного лева, що стояв на ратушевім подвір'ю, – одну з пам'яток давньої ратуші. Серед святочного походу з великим трудом перенесено «левка» на руках на Театинську вулицю і там його залишено на ніч. Але рано лева не віднайдено на цім місці. Виявилося: поліція, щоби не допус-тити до дальшої демонстрації, своїм коштом перетранспортувала лева на верх гори. Там стоїть він недалеко домика сторожа. Цей лев держить герб однієї з міщанських родин. Пізніше натхнення вичерпалося, й треба було великих зусиль ініціаторів, щоби роботу закінчити. Копець досипано аж по 1900 р. Він був проектований без технічних обчислень, «сипаний з піску на пісковій горі»,– ви-явився не дуже тривким і вже 1907 р. обсипався почасти. Від часу до часу показуються на ньому нові риси. З давнього замку залиши-лася тільки частина муру з входової брами. В музеях зібрано різні викопалини з замку, зброя, монети, посуд, людські черепи тощо.
З інших споминів про Високий Замок треба пригадати, що на площі під копцем відбувалися деколи українські віча й фестини. Особливо голосне було одне політичне віче в 1898 р., на якому вели між собою боротьбу українці з москвофілами9, роз'ярення дійшло до того, що політичні противники скидали себе по сточищах гори...
В 1918 р. від 7 до 21 листопада під Високим Замком стояла українська артилерія: дві гармати за реставрацією, дві біля домика садівника і дві над Копцевою вулицею й звідси обстрілювали го- * ловний двірець та інші точки міста. Вночі 21 листопада артилерія уступила дорогою Кисельки на Знесіння й Кривчиці. У деяких де-ревах знаходяться ще сьогодні вбиті луски патронів, які вказують на місце, де стояла артилерія.
РИНОК
Початки нового міста. - Ринок і ратуша. - Багаті крами. - Боротьба українців за ринок. - Кам'яниці в ринку
У княжім Львові, як знаємо, була німецька колонія, що вже за часів князя Льва мала свого війта. Німецькі оселі були в околиці костела Марії Сніжної. Як польський король Казимир зайняв Львів, він надав німецьким міщанам нові привілеї, а передусім дозволив їм закласти нове укріплене місто, на південь від Високого Замку, над Полтвою,– теперішнє середмістя. Ся околиця положена низько, багниста, в княжі часи заселена рідко, але не була зовсім безлюд-ною. Туди йшла важна дорога зі Львова на південь до Галича, і при сій дорозі мусили бути хоч малі оселі. Давня традиція го-ворить, що над Полтвою була церква Святого Хреста (потім мона-стир францішканів при теперішній вул. Рутовського); на Полтві був десь тут млин вже згадуваного німецького війта Бертольда Штехера. Може бути, що в сю сторону протягалися німецькі оселі від костела Марії Сніжної, і тому німці дістали цей простір для себе. Так повстав новий німецький Львів. Осередком нового міста був теперішній Ринок, визначений у виді великого квадрата. Саме місто було невелике, також у виді чотирикутника, що кін-чався мурами і ровами при теперішніх валах Гетьманських і Гу-бернаторських, вулиці Скарбківській і Собєського. Ри-нок був міською торговицею, на ньому стояв також дім міської управи – ратуша.
Львівська ратуша має широку і різнорідну історію. Як каже пере-каз, першу будову поставив тут князь Володислав Опольський, що в 1372–1378 pp. заряджував Галичиною як васал угорського короля з титулом володаря Русі. Перша згадка в актах про ратушу є з 1381 р. Будинок був, мабуть, мурований, вежа довгі часи була дерев'яною. Ратушу перебудовано в 1491 p., потім вежа горіла двічі, 1527 і 1571 pp.; була перебудована 1619 р.; так само й інші частини ратуші змінювалися і розширювалися протягом століть. На початку XIX ст. стара ратуша складалася з кількох будинків, фронтом обер-нених до полудня. Середній будинок був найстарший, своїми осно-вами сягав до початків міста; направо і наліво були пізніші прибу-дови. Головний вхід був у лівім крилі. Вели до нього широкі сходи і півколиста брама, оперта на сталевих стовпах; за нею був передсінок і сіни, з яких ішли
Давня львівська ратуша. Рис. Ю. Глоговського з початку XIX ст.
кам'яні сходи на поверхи. Найбільш величавою салею будинку була кімната «панів» або «консулярна». Тут збиралася міська рада. До ради належали найбагатші міщани, «патриціят» міста, самі католики, німці і поляки. Вони правили міс-том без огляду на опір біднішого населення. Ставропігійське брат-ство від імені української громади довгі роки вело процес з містом, щоби українців допущено до ради. Аж в кінці 1745 р. процес за-кінчився щасливо і до міської ради увійшов перший українець Юрій Коцій.
Радна кімната славилася багатством: були тут дорога збірка схід-них килимів, дорогоцінні свічники, годинники, образи, карти частин світу, великий герб Львова та ін. Рада приймала тут гостей і по-сольства. Були тут також посли Богдана Хмельницького: