За ратушевим будинком стояла стара вежа висотою 58 м. Вежа до четвертого поверху була чотиристінна, вище – восьмистінна; верх її покривала баня, крита бляхою, зі стрімкою вежечкою. На верху вежі був польський герб і під ним гербовий лев, що зберігся дотепер. У 1672 р. під час сильної бурі лев упав з вежі, і це уважали лихим знаком для міста: справді, того ж року прийшла на місто турецька облога...

Нижче вежу оточувала галерея, яку підпирало вісім кам'яних левів з гербами визначних міщанських родин XVII ст. Шість таких левів збереглося дотепер: при печері на Княжій горі, при рестав-рації там же і при керниці під костелом св. Лазаря. На галереї повнив сторожу міський трубач: оповіщував трубленням на чотири роги удар кожної години і трубив тривогу на випадок пожежі або іншого нещастя. Трубу трубач вкладав у пащеку кам'яного лева, що тут був вмурований. Пізніше і аж до кінця XIX ст. був звичай, що сторож повідомляв про пожежу ударами дзвона: число ударів 1–4 означало дільницю першу, другу, третю або четверту, 5 уда-рів – середмістя, 6 – пожежа за містом. Крім того, вивішувалася хоругва, що вказувала напрям вогню, вночі – червона ліхтарня. На ратушевій вежі вже від 1404 р. був годинник. Теперішній го-динник походить з віденської фабрики і свою службу повнить від 1851 р.

В ратуші була також міська в'язниця. Легші винуватці сиділи в кімнатці над скарбівницею або «за кратою» при мешканню воро-таря. Але були також підземні в'язниці, «Доротка», «Під ангелом» і найтяжча з усіх – «Татария»: там не доходило ніколи денне світло і засуджені жили у жахливих умовах. Сі в'язниці пізнавали деколи й інші міщани. Так, наприклад, 1595 р. пересиділи тут у т. зв. «празнику» всі визначніші браття Ставропігії, як Красовський, Гу-ба, Бабич, Білдяга й інші, за те, що не хотіли піддатися наказам місь-кої ради – не вести через Ринок своїх похоронів і процесій. Знов у 1648 р. до міської в'язниці потрапив міщанин Юрій, чоловік ба-гатий, власник кількох домів, на якого було підозріння, що він мав доручення від гетьмана Богдана Хмельницького купувати зброю, шаблі, порох і кулі для запорізького війська. В 1664 р. під сторожею міського уряду був гетьман Юрій Хмельницький, якого тоді скинено з гетьманства, і поляки вислали його на заслання до Марієнбурга над Віслою. По дорозі пізнав він міську в'язницю у Львові.

При головних будинках ратуші стояли різні прибудови. З фронту були добудовані муровані крамниці. Від сходу (навпроти теперіш-нього дому «Просвіти») стояла «кордегарда» або «одвах» для війська, але найбільше був забудований Ринок за ратушею, від пів-ночі. За самою ратушею була вузька вуличка «пасомонників», тобто шмуклерів. За нею по обох сторонах другої рівнобіжної вулички йшли «багаті крами». Це були крамниці найбагатших мі-щан. Хто мав торгівлю в Ринку, той уважався справжнім горожа-нином міста. Зразу у цих домах мали торгівлю тільки католики, одна-че пізніше українці, завдяки своїй підприємливості, добули собі туди доступ і мали кілька «багатих крамів» у своїх руках. В половині XVI ст. мали тут крамниці п'ятеро купців, два кушніри і один кра-вець. Пізніше шість крамниць утримувалося в руках наших міщан і одна навіть належала до Ставропігії. У тих крамах на Ринку кипіло все торговельне життя, були тут побіч себе «ятки» шевські, крам-ниці золотарів, аптекарів, кушнірів, слюсарів – все в суміш; дальше бідніші крамниці з «норимберзьким» крамом, будки перекупок, саджавки з рибою; від полудня, недалеко керниці, черниці з мона-стиря Воведення Богородиці продавали нитки. Торговий рух ставав ще сильніший під час річних ярмарків по св. Агнеті в січні і по св. Трійці в червні. Тоді до Львова з'їздилися чужосторонні купці: німці, італійці, вірмени, греки, турки й інші та розкладали свої товари на Ринку.

Ринок в давні часи не визначався порядком, було на ньому сміття і болото, як у малім містечку. Коли цісар Йосиф II перший раз переїздив через Львів, його карета, запряжена в шість коней, застрягла в болоті на Ринку і з трудом її звідтам добули.

На Ринку були ще деякі публічні пам'ятники. По східній сто-роні (навпроти дому ч. 9) стояла велика керниця зі скринею на воду і великою спіжевою статуєю «Мелюзини», тобто водної німфи, побудована 1589 р. Тепер прикрашають Ринок чотири кам'я-ні керниці з початку XIX ст., що зображають Нептуна, Діану, Амфітриту, богиню моря, й Адоніса. Перед головним входом ратуші стояв стовп на вісім стіп" високий і на ньому кам'яний лев, фун-дація міщанина Станіслава Шольца з 1591 р. Тепер він є під кіп-цем на Високім Замку.

По західній стороні ратуші, під вежею, на постаменті у вісім стіп, стояла подвійна фігура, що зображала дві постаті, звернені плечима до себе: з одної сторони –