Податкова система України Сутність і види податків

Податки являють собою обов 'язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. Історично це найдавніша форма фінан-сових відносин між державою і членами суспільства. За економіч-ним змістом — це фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів у цілому ці взаємовідносини мають односторонній характер — від платників до держави.

У фінансовій термінології застосовуються п'ять термінів, що ві-дображають платежі державі — плата, відрахування і внески, пода-ток, збір. Причому в окремих випадках плата і відрахування висту-пають як тотожні податкам поняття.

Плата (відповідає на запитання «за що?») передбачає певну ек-вівалентність відносин платника з державою. Наприклад, це плата за воду, плата за заготівлю деревини та ін. Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використовуються, а надходження плати саме державі визначається державною власністю на ці ресурси. Якщо держава втратить право власності на них, то вона втратить і ці доходи.

Відрахування і внески (відповідають на запитання «на що?», «від чого?») передбачають цільове призначення платежів. Воно мо-же бути тільки частковими (відрахування), тобто встановленим згід-но з економічним змістом платежів, або повним (внески), коли ви-трачання коштів у повному обсязі проводиться тільки за цільовим призначенням. Наприклад, часткове цільове призначення мають від-рахування на геологорозвідувальні роботи. Оскільки вони вносяться до державного бюджету, то в загальній сумі його доходів це цільове призначення втрачається. При цьому розміри фінансування з бюд-жету геологорозвідувальних робіт можуть бути як більші, так і мен-ші від надходжень цих відрахувань. Коли фінансування менше за надходження, цільове призначення залишку не зберігається. При-кладом повного цільового призначення є відрахування і внески у різ-ні позабюджетні цільові фонди — внески у Пенсійний фонд та Фонд соціального страхування, внески у фонд сприяння зайнятості населення та ін. Використовувати ці внески не за призначенням не дозволяється, а змінити цільове призначення можна тільки на зако-нодавчій основі.

Податки (відповідають на запитання «для чого?») встановлю-ються для утримання державних структур і для фінансового забез-печення виконання ними функцій держави — управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Вони не мають ні елементів кон-кретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призна-чення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то ці прикмети плати і відрахувань видно досить чітко. Податок — це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини варто-сті валового внутрішнього продукту (ВВП) на загальносуспільні по-треби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

Особливою формою податкових платежів є збори. На відміну від податків, які мають характер регулярних надходжень, збори є пла-тежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру.

Функції податків як фінансової категорії випливають з функцій фінансів. Фінанси в цілому виконують дві функції —розподільну і контрольну. Податки безпосередньо пов'язані з розподільною функ-цією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між держа-вою і юридичними та фізичними особами. Вони виступають мето-дом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, ви-конуючи таким чином фіскальну функцію.

Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності подат-ків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функ-цію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але, головне, — надійних. Податкові надходження мають бути пос-тійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіонально-му розрізі.

Постійність означає, що податки повинні надходити до бюд-жету не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами, а рівномірно протягом бюджетного року в чітко встановлені строки. Оскільки призначення податків полягає у забезпеченні витрат дер-жави, то терміни їх сплати мають бути погоджені з термінами фі-нансування видатків бюджету.

Стабільність надходжень визначається високим рівнем гарантій того, що передбачені Законом про бюджет на поточний рік доходи будуть отримані у повному обсязі. Безглуздо встановлювати такі податки, які необхідних гарантій не дають, бо в такому разі неви-значеною стає вся фінансова діяльність держави.

Рівномірність розподілу податків у територіальному розрізі не-обхідна для забезпечення достатніми доходами всіх ланок бюджет-ної системи. Без цього виникає потреба в значному перерозподілі коштів між бюджетами, що зменшує рівень автономності кожного бюджету, ступінь регіонального самоврядування і самофінансування.

Податки, як уже зазначалось, характеризуються рухом вартості від юридичних і фізичних осіб до держави, їх сплата приводить до зменшення доходів платника. Причому об'єктивно кожний платник зацікавлений сплатити якомога меншу суму, що може досягатись як за рахунок зменшення обсягів об'єкта оподаткування, так і вибору

92

пільгових щодо оподаткування умов діяльності. Таким чином, у сут-ності кожного податку закладена регулююча функція. Вона, як і фі-скальна функція, характеризує їх суспільне призначення. Суть регу-люючої функції полягає у впливі податків на різні сторони діяльно-сті їх платників.

Оскільки регулююча функція податків є об'єктивним явищем, то вплив податків відбувається незалежно від волі держави, яка їх установлює. Разом з тим держава може свідомо використовувати їх з метою регулювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Але така цілеспрямована податкова політика мож-лива тільки завдяки об'єктивно властивій податкам регулюючій функції.

Використання податків як фінансових регуляторів — дуже склад-на й тонка справа. Тут не може бути головного і другорядного — все головне. Іноді незначні деталі в оподаткуванні можуть докорін-но змінити суть впливу податку: зробити його прямо протилежним щодо передбачуваного.

Елементи системи оподаткування. Справляння податків засно-вується на виділенні таких елементів системи оподаткування: суб'єкт і носій податку, об'єкт і одиниця оподаткування, джерело сплати, податкова ставка і квота. Між цими поняттями