о4 "Фінанси України", 05'2(К)Івисокорентабельних і монопольних товарів. А нарахуваннями на заробітну плату — фонд оплати праці, або потік оплати праці.

Вплив кожного з цих податків на економіку підприємства пов'язаний із тим грошовим потоком, який ними оподатковується.

Податок на додану вартість регулює зростання цін. Якщо ставка цього по-датку невелика, то він орієнтує підприємців збільшувати прибуток не стільки за рахунок зростання цін, скільки за рахунок підвищення ефективності вироб-ництва і збільшення обороту. Якщо ставка податку на додану вартість велика, то він гальмує динаміку виробництва, ефективність останнього падає, а це мо-же призвести до загальноекономічної кризи.

Акцизним збором оподатковуються, як правило, товари, що не належать до предметів першої необхідності та рівень рентабельності яких досить високий, тому високі ставки цього податку можуть стримувати виробництво і споживан-ня товарів, шкідливих для здоров'я нації.

Нарахування на заробітну плату обмежують не тільки зростання фонду споживання, а й економічно впливають на підприємства шляхом додаткового вилучення фінансових ресурсів. Однак, якщо значна частина населення не-працездатна і не має заощаджень, то обійтися без цих нарахувань важко.

До податків на результати діяльності відноситься податок на прибуток. Цей податок впливає на майбутнє підприємства. З метою ефективного управ-ління механізмом формування прибутку підприємств доцільно ввести окре-мий податок на прибуток, який спрямовуватиметься на інвестування і окре-мий на споживання.

Податок на прибуток, що використовується на інвестування, визначає розмір частки нагромаджень і завдяки цьому формує майбутні можливості підприємства одержувати прибуток. Чим вища ставка цього податку, тим мен-ша частка прибутку спрямовуватиметься на розвиток підприємства. Занадто високий рівень цього податку призведе підприємство до застою. Отже, рівень цього податку повинен бути невисоким.

Податок на прибуток, що споживається, діє на кожне підприємство як стимул підприємницької діяльністі. Зростання ставки цього податку до певної межі впливає тільки на рівень споживання підприємців. Однак, якщо ставка переважає порогову величину, яка дорівнює величині банківського відсотка на депозит, то підприємство банкрутує. Різний пороговий рівень ставки податку на прибуток, що споживається, для різних підприємств може впливати на кількість і різноманітність чинних у національній економіці підприємств, а значить, і на спроможність економіки задовольняти потреби суспільства.

Ставки податку на прибуток, що споживається, і величина нарахувань на заробітну плату повинні бути взаємопов'язані, інакше грошові виплати

"Фінанси України". 05'2<)ОІ <>5здійснюватимуться за вигіднішим каналом, і дія одного з цих податків бу-де слабнути.

Об'єднання податків у групи, пов'язане з динамічною структурою під-приємства, можна доповнити їхнім об'єднанням за принципом споживання. У процесі діяльності підприємства частина його фінансових потоків переходить із сфери виробництва у сферу споживання. При такому переході грошові кошти втрачають спроможність бути капіталом (тобто самозростати), нато-мість набувають спроможності обмінюватися на споживчі товари. А тому по-датки на фонд споживання має сенс виділити в особливу групу, оскільки з їхньою допомогою можна впливати на інтенсивність споживання.

Отже, величина кожного з податків пов'язана з рівнем одного з економіч-них показників підприємства (виторг, додана вартість, фонд заробітної плати, прибуток, вартість майна тощо). Всі ці показники важливі для підприємства, оскільки беруть участь у виробництві чистого прибутку. Нарахування податку пов'язане з величиною цього показника, змінює значення його величини для підприємства і впливає на чистий прибуток. Тому тиск оподаткування на підприємство повинен розподілятися відповідно до його економічної структу-ри, інакше внаслідок невідповідності податкового навантаження ця структура буде деформована. Необхідно, щоб система податків містила податки, спрямо-вані на усі елементи структури підприємства, а ставки цих податків були по-в'язані між собою так, щоб завдавати підприємству найменших збитків при заданій величині суми податків.

МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Податкові системи місцевих органів влади в країнах із ринковою економі-кою відзначаються великою розмаїтістю. Це пояснюється як історичними причинами (особливостями становлення регіонального і місцевого самовряду-вання в тій чи іншій державі), так і прагненням місцевих органів влади підви-щити ступінь фінансової автономії за рахунок пошуку нових джерел доходів в умовах, коли найзначніші й найдинамічніші податкові бази зайняті централь-ним урядом і на місцевому рівні недоступні. При цьому в розвинутих країнах місцеві податки і збори, як правило, займають досить високу питому вагу в загальній сумі грошових надходжень органів регіонального і місцевого са-моврядування (у таких європейських країнах, як Данія, Іспанія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Швейцарія — більш як 40%'). Очевидно, це можна вважа-ти природним для ринкової економіки і методів управління, що грунтуються на розподілі й делегуванні повноважень (хоча зрозуміло, що в одних державах ступінь податкової автономії може бути вищим, а в інших — нижчим2). У ко-лишніх соціалістичних країнах, де протягом довгих років застосовувалися ме-тоди централізованого планового управління, ще й тепер власні кошти у фор-мі місцевих податків і зборів становлять, як правило, відносно малу питому вагу в доходах місцевих бюджетів (наприклад, в Україні — менш як 5%).

Для більшості розвинутих країн характерна множинність місцевих по-датків. Серед них такі:—

група прямих реальних податків: на нерухоме і рухоме майно, землю, з орендної плати, з власників транспортних засобів, подушний, промисловий, на професію, на мешканців, екологічний;—

група прямих податків на доходи: прибутковий, на прибуток під-приємств, із спадщин і дарувань;—

непрямі податки на продаж: на роздрібний продаж, на продаж спирт-них напоїв на розлив, на споживання електроенергії, газу, акцизи