1-2

"Фінанси України", ОГ200І А«^ських країнах близько 10% місцевих витрат6. Така точка зору відображає за-гальну тенденцію до деякого зменшення відносного значення податків на майно у розвинутих країнах. Наприклад, у США в останні роки вони становлять 17—18% сумарних доходів субфедеральних рівнів влади, у той час як, наприк-лад, наприкінці 20-х і на початку 30-х років їхня частка сягала 60—65% (тоб-то була приблизно у три рази більше)7. Просте ці податки, як і раніше, станов-лять у багатьох державах головне джерело прибутків місцевих органів влади. Місцеві прибуткові податки. Прибутковий податок із громадян, як видно уже з його назви, добре узгоджується з принципами платоспроможності і збільшення надходжень до бюджету пропорційно місцевому економічному зростанню (з огляду на те, що значна частина цього податку звичайно стя-гується біля джерела одержання грошей). Він традиційно вважається одним із найдосконаліших видів фіскальних інструментів, повсюдне практичне вико-ристання якого має також солідне теоретичне обгрунтування. Проте з фінан-сової теорії відомо, що хоча прибутковий податок не перекручує відносних цін товарів, але він впливає на вибір між працею і дозвіллям, а тому відповід-но і на поведінку економічних агентів, зумовлюючи виникнення чистих втрат добробуту (надлишкового податкового тягаря)*. Крім того, прибутковий пода-ток, як правило, буває прогресивним. Але, по-перше, економічна доцільність професії в прибутковому оподатковуванні давно заперечується9, а по-друге, не існує загальновизнаних доказів того, що будь-який її ступінь є оптимальним. Трохи гірша справа із відповідністю прибуткового податку специфіці зав-дань територіальних громад. І пояснюється це тим, що прибутковий податок тісніше, ніж, наприклад, податок на нерухомість, пов'язаний із динамікою господарської кон'юнктури. Крім того, слід враховувати, що люди відносно легко можуть переміщати джерело своїх доходів, якщо тільки з'ясують, що в тій чи іншій місцевості вони змушені нести підвищені податкові зобов'язання. Можна виділити два основних способи побудови місцевого прибуткового податку:

1) коли місцева влада самостійно встановлює його базу і ставки;

2) коли місцевий прибутковий податок виступає тільки як надбавка до за-гальнодержавного податку'".

6 Реформа местньїх финансов в Центральной й Восточной Европе. — 2-е изд., доп. — М.: ИПЦ "Финпол". - 1995. - С. 34.

1 Есопотіс Керо㳠Не Ргезісіепі:. Тгапзтііїесі Іо ІЬе Соп^гезз РеЬгиагу 1999. — ХУазпіп^Іоп: Упііесі Зіаіез Соуегптепі Ргіпііпе ОЯїсе. — 1999. — Р. 427.

" Ко5еп, Напеу 8. РиЬІіс Ріпапсе. Згсі е<1 — Вигг Кісі^е, Шіпоіз: Ігшіп. — 1992. — Р. 311—312.

4 Мить Дме. Основьг политической зкономии. ІІІ // ВопросьІ зкономики. — 1989. — № 12. — С. 129.

"' Проміжне значення має такий спосіб, при якому загальнодержавне законодавство вста-новлює правила визначення бази місцевого прибуткового податку, а вже його ставки регулю-ються місцевою владою (в установлених межах або без таких).

-14 "Фінанси України", ОГ200ІКожний із них має свої переваги й недоліки. Перший спосіб зручний тим, що дає змогу краще пристосувати прибутковий податок до специфіч-них завдань даної територіальної громади. Проте його важко реалізувати, оскільки самостійне обчислення і стягнення власних податків на рівні орга-нів місцевого самоврядування можуть бути дуже трудомісткими. Другий спосіб простіший із технічної точки зору, але недолік його в тому, що за-гальнонаціональне регулювання оподатковуваної бази може не збігатися з місцевими інтересами.

Однак, незважаючи на те, що з організацією обчислення і стягнення міс-цевого прибуткового податку існують певні проблеми, а також на його непов-ну відповідність принципам місцевого оподатковування, деякі європейські експерти вважають цей податок одним із найадекватніших місцевих ресурсів". Така позиція підтверджується і практикою: в окремих країнах спостерігається тенденція до зростання його частки в податкових доходах місцевої влади. Наприклад, якщо в США на початку 30-х років питома вага місцевого при-буткового податку в загальній сумі доходів штатів і місцевих органів влади становила 1—2%, то в останні роки — уже близько 12%'2.

Місцеві податки з прибутку підприємств. У фінансовій теорії інколи запе-речують саму ідею стягнення окремого податку з прибутку підприємств (а в розвинутих країнах платниками цього податку є корпорації), тому що в кінце-вому підсумку "... не корпорації сплачують податки, а люди: ті, хто працює у корпорації, ті, хто вклав у неї капітал, ті, хто купив товари, зроблені нею"". Тому вважається за доцільне об'єднати цей податок з прибутковим, наприк-лад, таким способом, щоб податок із прибутку виступав тільки як авансові внески, зроблені підприємством за прибутковим податком даного акціонера. У багатьох країнах певні кроки в цьому напрямі вже зроблені, а саме: або за-стосовується нульова (чи знижена) ставка щодо прибутку, який розподіляється на рівні підприємства на дивіденди, або вже на рівні акціонерів враховується сума корпоративного податку, раніше сплаченого підприємством з одержува-них дивідендів.

Однак поки податок із прибутку існує як окремий, він може становити одне з важливих джерел місцевих фінансових ресурсів. У цьому зв'язку слід зазначити, що цей податок багато в чому має ті ж переваги й недоліки, що і прибутковий податок із громадян. З одного боку, він добре враховує плато-спроможність юридичних осіб. Оскільки