" Реформа местньїх финансов в Центральной й Восточной Европе. — 2-е изд., доп. — М.: ИПЦ "Финпол". - 1995. - С. 57.

І2Есопотіс Керогї оИЬе Ргезісіепі. Тгапзтіїїесі Іо ІЬе Соп§ге$$ РеЬшагу 1999. — У^авІІііІ§Іоп: 1)пііе<1 Зіаіев Соуеттепі Ргітіп^ ОЯісе. — 1999. — Р. 427.

11 Стиглий, Дж. Ю. Зкономика государственного сектора / Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М. - 1997. - С. 548.

"Фінанси України", ОГ200І АЗток, що традиційно характеризується як сума, котру можна витратити без за-зіхання на капітал, то, на відміну від багатьох інших податків, він не зачіпає (або принаймні менше зачіпає) саме джерело прибутків — капітал підприєм-ства. Проте, з другого боку, податок із прибутку тісно пов'язаний із динамі-кою економічної кон'юнктури, що незручно з огддду на специфіку місцевих завдань, а також викривляє рівноважні ціни товарів через різні податкові ставки в окремих юрисдикціях. Крім того, уникаючи оподатковування, прибу-ток можна відносно легко перевести в іншу місцевість або приховати (шляхом зміни місця реєстрації підприємства, обрання відповідних принципів обліко-вої політики, маніпуляцій із звітністю, використання механізмів трансфертних цін тощо). Тому в окремих країнах вважається за доцільне на рівні місцевих органів влади стягувати не податок із прибутку юридичних осіб як такий, а податок, що виплачується з прибутку, але вже враховує споживання під-приємством місцевих ресурсів, яке вимірюється кількістю найнятих робітників, займаною площею, вкладеним у підприємство капіталом тощо. Податки, по-будовані за таким принципом, зокрема, існують у Франції (так званий пода-ток на професію — Іахе ргоїеззіопаїе, що встановлюється з урахуванням таких економічних показників, як сума витрат на оплату праці, торговий оборот, вартість усіх або частини виробничих фондів підприємства), Німеччині (про-мисловий податок — Се\уегЬе5Іеиег, що складався до 1997 року з двох частин: податку на промисловий прибуток і податку на промисловий капітал), Австрії та деяких інших країнах14. Проте відомо, що згадані податки теоретично супе-речливі й технічно складні і вже тому далекі від ідеалу15.

Що ж стосується механізму побудови місцевого податку з прибутку під-приємств, то очевидно, що він може виступати переважно у вигляді місцевої надбавки до загальнодержавного податку, оскільки створювати спеціальні місце-ві правила обчислення фінансових результатів господарської діяльності явно недоцільно (але, зрозуміло, можна використовувати національну податкову базу і вносити до неї деякі корективи, виходячи з місцевих умов).

Місцеві податки на продаж. Можна виділити дві групи податків на продаж: універсальні (тобто якими оподатковуються всі товари), до яких входять податок з обороту, податок із доданої вартості й податок на роздрібний продаж, а також спеціальні акцизи, що стягуються при продажу тільки деяких товарів.

Перший із них — податок з обороту (класичний, кумулятивний) — вва-жається фінансовою теорією найменш досконалим фіскальним інструмен-том, оскільки сильніше за інших перекручує відносні ціни: він накопичується

"Роїа О. А сотрагаїіуе уіє\у оГіоса! їїпапсе іп ЕІІ тетЬег соипігіез: аге їііеге апу Іеззопз Іо Ье <3га\уп? // Різсаі РесІега1і$т іп ІЬе Еигореап Ііпіоп. — №^ УогК, Ьопсіоп: Кои11е<1§е. — 1999. — Р. 36-37.

" Караваева Й.В., Ионин В.Г. Промьісловьій налог в Германии: механизмьі применения й предназначение // ФинансьІ. — 1998. — № 6. — С. 66.

16 "Фінанси України", ОГ200Іг|

|у вартості товарів і загальна сума зобов'язань з цього податку залежить від та-' кого випадкового чинника, як кількість етапів на шляху їх просування від ви-робників до кінцевих споживачів16. Тому податки з обороту повсюдно витісне-ні технічно досконалішими податком із доданої вартості (ПДВ) і податком на роздрібний продаж (НРП)17.

ПДВ традиційно вважається одним із найкращих непрямих податків, що протягом трьох останніх десятиліть поширився в усьому світі. Його відносне І значення незмінно зростає. Це пов'язано зі зручним механізмом дії ПДВ: хо-ча він сплачується на кожному етапі виробничо-торговельного ланцюга, але в [ ціні товарів не накопичується (оскільки податкові зобов'язання визначаються [. шляхом вирахування з вихідного податку на продаж вхідного податку на по-? купки) і тому вважається досить нейтральним, що не перекручує відносні ці-ни товарів і менше впливає на господарські рішення.

Проте ПДВ, як правило, не застосовується на місцевому рівні. І це зрозумі-ло. Справа в тому, що стягнення цього обов'язкового платежу важко практично організувати за територіальним принципом: якщо різні органи місцевої влади встановлюватимуть різні бази і ставки податку, то для того, аби така система діяла нормально, потрібно було б вводити спеціальні внутрішньодержавні кордо-ни (за аналогією з митними), після перетинання яких змінюються й правила оподатковування товару. Очевидно, що робити це всередині єдиної держави просто неможливо, виходячи як із господарських, так і політичних міркувань. А якщо законодавством установлені єдині для всіх регіонів надбавки до ПДВ, до-ходи від яких спрямовуються в місцеві бюджети, то це скоріше спосіб державно-го фінансового вирівнювання доходів шляхом переадресації податків, ніж місце-ве оподатковування як таке.

Інша справа з податком на роздрібний продаж й акцизи. Оскільки вони стягуються однократно (або на стадії роздрібної торгівлі, як у випадку з НРП, або на стадії реалізації товару його виробником, як у випадку з акцизами), то існує зручна можливість прив'язати ці податки до потреб окремої території: потрібно тільки зафіксувати як місцевих платників податків роздрібних про-давців і виробників підакцизних товарів. Більше того, податок на роздрібний продаж використовується насамперед саме як місцевий, а не загальнодер-жавний податок.

Мабуть, найбільше значення НРП має в США, де він становить головне

1(1 Кохеп, Натеу 5. РиЬІіс Ріпапсе. Згс! є<і — Вигг К.ісІЈе, ІИіпоіз: іпуіп. — 1992. — Р. 499.

"Кумулятивні податки