"Якщо виходити не з ознаки об'єкта оподатковування, а з того, хто згідно з законодавс-твом є платником, то комунальний податок варто розглядати як різновид не подушного, а про-мислового податку, під котрим звичайно розуміють прямий реальний податок на підприємст-ва, що стягується залежно від розміру капіталу, господарського обороту, кількості зайнятих, фонду заробітної плати і т.п. Див.: Финансово-кредитньїй словарь: В 3 т. Т. 11. К—П / Гл. ред. В.Ф. Гарбузов. — М.: ФинансьІ й статистика. — 1986. — С. 486.

-Фінанси України", ОГ20(Н М.7М. Тетчер податку, що нагадує подушний, замість звичного майнового, зустріло різко негативну реакцію з боку виборців і послужило однією з причин відставки ЇЇ кабінету. А трохи пізніше, у 1991 році, цей непопуляр-ний податок був там скасований взагалі.

У цілому як теорія, так і досвід окремих країн свідчить, що системи місце-вих податків і збори повинні відзначатися розмаїтістю і гнучкістю використову-ваних фіскальних інструментів. Це дасть змогу адаптувати місцеві способи мобілізації фінансових ресурсів до специфічних потреб територіальних громад з урахуванням особливостей державного адміністративно-територіального устрою при дотриманні загальних принципів національної бюджетне-подат-кової політики. Немає й, очевидно, не може бути сконструйовано жорстко заданої універсальної і єдино правильної системи місцевих податків і зборів не тільки для різних країн і на різних етапах їхнього господарського розвитку, але навіть для окремо взятої держави (всіх її регіонів) у даний період часу. Тому господарське законодавство, що встановлює межі регіональної і місцевої самодіяльності, повинно передбачати не тільки обмеження щодо податкової ініціативи територіальних громад, спрямовані на запобігання місцевій сваво-лі й руйнівній для країни міжтериторіальній податковій конкуренції (що, безумовно, дуже важливо), але також і надання певних прав вільного вибору, якщо не головних місцевих податків, то хоча б способів і тягаря самооподат-кування23. Іншими словами, система місцевих податків і зборів повинна бути вмонтованим механізмом адаптації, що забезпечує можливості перманентно-го пошуку кращих рішень шляхом ініціативних дій органів регіонального і місцевого самоврядування в межах установленого правового поля.Г7 Кириленко О.П., у

кандидат економічних наук

ФІНАНСОВА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Питання фінансової незалежності місцевих органів влади мають винятко ве значення у зв'язку із становленням і зміцненням у нашій державі інститу ту місцевого самоврядування в контексті Європейської хартії місцевого само врядування, до якої Україна приєдналася у 1996 році і вимог якої вонг повинна дотримуватись.

Вважається, що головною ознакою фінансової незалежності органів міс-цевого самоврядування є володіння і самостійне розпорядження фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає функціям і завданням, що покладаються на ці органи. Такі фінансові ресурси необхідні місцевій владі для реалізації намі-чених цілей і програм економічного і соціального розвитку території у відпо-відності із обраними пріоритетами. Фінансову незалежність також розуміють як незалежність від загальнодержавних органів влади у прийнятті певних рі-шень щодо місцевих проблем і, головне, як забезпечення їхнього розв'язання з допомогою коштів.

Основний Закон нашої держави конституційне закріпив існування міс-цевого самоврядування, а Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", розвиваючи положення Конституції, визначив систему та гарантії ! місцевого самоврядування, засади організації та діяльності, правового стату- І су і відповідальності органів і посадових осіб. ;

Серед усіх принципів функціонування місцевого самоврядування особливої , актуальності набуває правова та організаційна самостійність, підґрунтям якої є певна матеріальна і фінансова база, до складу якої згідно з чинним законодав-ством належать:—

рухоме і нерухоме майно, яке є у комунальній власності;—

доходи місцевих бюджетів;—

позабюджетні фонди (у тому числі валютні);—

інші кошти;—

земля та інші природні ресурси, що є у комунальній власності;—

об'єкти спільної власності територіальних громад, які перебувають в управлінні районних та обласних рад.

В умовах хронічної нестачі коштів як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях, важливо правильно визначити обсяг фінансових ресурсів, достатніх для забезпечення повноцінної діяльності органів місцевого самовря-дування. Логічна послідовність цього складного та трудомісткого процесу представлена в загальних рисах на рисунку.

©Кириленко О.П., 2001*

^^ "Фінанси України", О Г2001

Рисунок. Структурно-логічна схема визначення потреби у фінансових ресурсах органів місцевого самоврядування.

Чинна практика свідчить про те, що вирішальне значення для забезпечення матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування у більшості випадків мають доходи місцевих бюджетів. Це пояснюється тим, що об'єкти комунальної, а також спільної власності переважно належать до невиробничої сфери (школи, дитячі садки, лікарні, поліклініки, культурні й спортивні заклади); вони є не-прибутковими організаціями і, як правило, перебувають на повному, рідше — частковому утриманні за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Надзвичайно обмеженими є права місцевих органів самоврядування щодо створення позабюджетних цільових фондів. Зокрема, статтею 18 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік" встановлено, що з 01.01.1999 року кошти усіх державних і місцевих позабюджетних фондів (крім Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України) зарахо-вуються до відповідних бюджетів і витрачаються на заходи, передбачені законо-давством. Органи місцевого самоврядування позбавлені можливості створювати валютні фонди ще з 1993 року. Запровадження таких жорстких обмежень було спричинено численними порушеннями у формуванні позабюджетних фондів, надходженням до них коштів, замість надходжень до місцевих бюджетів, від-сутністю дієвого контролю за використанням фондів.

В Україні місцеві позики не набули належного поширення, як це практи-кується у розвинених країнах, внаслідок неврегульованості правових та організа-ційних процедур їхнього розміщення та обігу, нерозвинутості інфраструктури*

Фінанси України". О Г2001 -3.5фондового ринку, відсутності вільних коштів у підприємницьких структур і на