Прогресивні — це такі ставки, розмір яких зростає в міру збіль-шення обсягів об'єкта оподаткування. Прогресія шкали оподатку-вання може бути простою і ступінчастою. При простій підвищені ставки застосовуються до всього об'єкта оподаткування, результа-том чого є вкрай невигідні для платника інтервали оподаткування його розмірів. При ступінчастій шкалі прогресії підвищені ставки застосовуються не до всього об'єкта оподаткування, а тільки до тієї його величини, що перевищує інтервальнІ обмеження. У даному ви-

95падку багато що залежить від стрімкості й крутизни прогресії. Стрімкість характеризує розміри інтервалів — чим вони менші, тим стрімкіша прогресія. Крутизна характеризує співвідношення макси-мальної й мінімальної ставок. Обидва ці показники при поміркова-ній податковій політиці мають бути помірними, створюючи віднос-но пільгові умови для верств населення з низьким рівнем доходів і не надто контрибуційні для осіб з високими доходами.

Регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об'єкта оподаткування. Вони необхідні тоді, коли держава намагається стимулювати подібне зростання. У такій полі-тиці є свій резон, адже багатство суспільства — це сукупність ба-гатства його членів, а регресивні ставки стимулюють створення і зростання багатства.

У практиці оподаткування прогресивні й регресивні ставки мо-жуть застосовуватись як окремо, так і в поєднанні — у вигляді про-гресивно-регресивної й регресивно-прогресивної шкали ставок.

Податкова квота — це частка податку в доході платника. Вона може бути визначена в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рі-вень оподаткування. З позицій соціальної справедливості механізм оподаткування обов'язково має включати податкову квоту. Однак справа в тому, що тоді значно зменшуються податковий вплив і мож-ливості використання податків як фінансових регуляторів. Тому в практиці оподаткування податкові квоти законодавчо не встанов-люються.

Класифікація податків. Історія людства виробила різні форми й методи оподаткування. Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в подат-ковій системі.

Класифікація податків проводиться за кількома ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об'єкта оподатку-вання, залежно від рівня державних структур, які їх установлюють, за способом стягнення.

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі й непрямі.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Та-кий принцип оподаткування більшістю економістів світу визначає-ться найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподаткуван-ня потребує і складного механізму стягнення податків, бо виника-ють проблеми обліку об'єкта оподаткування й ухилення від сплати. Тому, незважаючи на «справедливість» (у лапках не тому, що це су-

96

мнівно, а тому, що не існує абсолютної справедливості) прямих по-датків, податкова система не може обмежуватися тільки ними. Це був би однобокий підхід, який згубний для будь-якої систем й.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Підкреслюємо, тільки прямо, бо оскільки непрямі податки включа-ються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а більше споживає той, хто має вищі доходи.

Історичний розвиток системи оподаткування привів до посту-пового розмивання чітких відмінностей між прямими та непря-мими податками. Універсальні форми непрямих податків — ак-цизів, при перенесенні їх стягнення зі сфери реалізації у сферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування, насам-перед чітко визначений об'єкт оподаткування — обсяг обороту чи додану вартість. При цьому об'єкти оподаткування часткового збігаються: пряма форма — податок на прибуток і непряма фор-ма — податок на додану вартість, частину якої становить той же прибуток.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поді-ляються на три групи: податки на доходи, споживання і майно. По-датки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств. Подат-ки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків. По-датки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна. На відміну від податків на споживання, які сплачуються тільки один раз — при купівлі, податки на майно стягуються постій-но, доки майно перебуває у власності.

Залежно від рівня державних структур^ які встановлюють подат-ки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території країни, незалежно від то-го, до якого бюджету (державного чи місцевого) вони зараховують-ся. Згідно з їх розподілом між ланками бюджетної системи загаль-нодержавні податки поділяються на три групи: доходи Державного (центрального) бюджету, доходи місцевих бюджетів і доходи, що розподіляються між Державним та місцевими бюджетами. Розподіл податків між ланками бюджетної системи може мати сталий норма-тивний характер, наперед установлений законодавчими актами, а може відбуватись у формі бюджетного регулювання, коли відраху-вання до місцевих бюджетів проводяться за щорічними диференцій-ованими нормативами залежно від потреб того чи іншого місцево-го бюджету.

97Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади та управління1. Можливі різні варіанти встановлення місцевих подат-ків. По-перше, у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавки визначають місцеві органи відповідно до встанов-лених обмежень. По-друге, введення місцевих податків за перелі-ком, що встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами. По-третє', можливе впроваджен-ня місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких об-межень з боку центральної влади.

За способом стягнення розрізняють два види податків — розклад-ні й окладні. Розкладні податки спочатку встановлюються в за-гальній сумі