Основним індикативним фактором соціально-економічного стану держа-ви є державний контроль, який в умовах розвитку ринкових відносин, упро-вадження різноманітних форм власності, охоплення приватизацією різних галузей потребує суттєвого удосконалення. Його розвиток нерозривно пов'я-заний із вирішенням актуальних завдань в економіці України — збільшенням обсягу виробництва, зниженням собівартості продукції, підвищенням про-дуктивності праці, виявленням і використанням внутрішньогосподарських резервів.

За час формування ринкової економіки створено потужний недержав-ний сектор, який на сьогодні забезпечує вже близько 50% валового внут-рішнього продукту. Однак необхідно зазначити й те, шо підприємницькі структури усіх форм власності в Україні функціонують із набагато меншою віддачею й ефективністю порівняно з такими ж структурами у розвинутих країнах світу.

А якщо врахувати, що на розвиток економіки щорічно спрямовується майже 35% усіх фінансових ресурсів держави, у тому числі 15% зведеного бюджету, то зрозуміло, що суспільство вкрай зацікавлене у збереженні й ефек-тивному використанні державної, комунальної власності, коштів бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, раціональному використанні інших фінансових ресурсів. Отже, без комплексного, дієвого економічного контро-лю, суть якого в демократичному суспільстві полягає у регулюванні процесу розширеного відтворення валового внутрішнього продукту відповідно до кон-ституційних норм, держава не може отримати того якісного результату, який заплановано.

Функції державних органів економічного контролю поширюються на еко-номічну діяльність усіх ланок народного господарства. На сьогодні це такі орга-ни: Рахункова палата Верховної Ради України, Державна податкова адміністра-ція України, Міністерство фінансів України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство України, Фонд Державного майна Ук-раїни, Міністерство економіки України, Міністерство праці та соціальної полі-тики України, Державний комітет статистики України, Антимонопольний комі-тет України, Національний банк України та ін. Спільна контрольна діяльність зазначених органів може забезпечити значний економічний ефект.

© Чайка В.М., 2001

(А

"Фінанси України", <)5'2(М)І **-7Наведемо лише один приклад. Відповідно до розпорядження Міністерст-ва фінансів України від 10 березня 2000 р. № 9-р на виконання доручення Ка-бінету Міністрів України від 16 березня 2000 р. № 4708/31 у складі робочої групи під керівництвом облдержадміністрації спеціалістами контрольно-реві-зійного управління проведено перевірки стану розрахунків із НАК " Нафтогаз України" теплопостачальних підприємств області за спожитий газ. За резуль-татами цих перевірок контрольно-ревізійним управлінням через комісію внесе-но на розгляд Кабінету Міністрів України пропозицію щодо перегляду ціни на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики і котелень про-мислових підприємств, які відпускають теплову енергію населенню та бюд-жетним установам і організаціям, у бік її зменшення.

Вказану пропозицію реалізовано через прийняття наказу НАК "Нафтогаз України" від 28 квітня 2000 р. № 142 (ціну на природний газ зменшено із 402 гривень до 189 гривень за 1000 м3). Таким чином, завдяки вжитим заходам по області зменшено заборгованість підприємств комунальної теплоенергетики за спожитий природний газ на суму близько 162,0 млн. грн. Лише по підприєм-ствах "Облтепломережі" зменшено збитки від необгрунтованої цінової політи-ки майже на 100,0 млн. грн.

Як свідчить практика, нагальною є потреба тісної співпраці насправді, а не на папері. Тільки тоді значимість і роль усіх контролюючих органів буде та, яка потрібна для зміцнення держави. Відокремлені дії кожного не відтворю-ють цілісного стану справ чи то окремого підприємства, чи то галузі в цілому, і, як наслідок, не забезпечують ужиття повного переліку відповідних заходів на виконання управлінських рішень для подальшого розвитку економічних відносин.

Зрозуміло, що не варто сподіватися на прийняття безболісних рішень, які миттєво забезпечать соціальний добробут і динамічний розвиток. Для цього потрібен час, а готових рецептів проведення швидких кардинальних змін не-ма. Але уже сьогодні слід мобілізувати свої зусилля на розв'язання найневід-кладніших проблем нашої держави, однією з яких є боротьба з економічною злочинністю, що загрожує національній фінансовій безпеці.

Для цього вкрай необхідно рішуче втілювати у життя поставлені Міністер-ством фінансів України завдання щодо тіснішої координації своїх дій контро-люючими органами як у проведенні ревізій і перевірок, так і максимальній їх реалізації у частині відшкодування й компенсації збитків, завданих державі. Тим паче, що такі вимоги продиктовані часом, а для ДКРС ще й намічені в Указі Президента України від 27.08.2000 р. №1031 "Про заходи щодо підви-щення ефективності контрольно-ревізійної роботи".

Одним із дієвих заходів щодо вирішення поставлених завдань є подальше удосконалення роботи з реалізації вимог, намічених постановою Кабінету Мі-ністрів України від 6 березня 1998 р. № 287 із рішенням Ради регіонів при

70 - "Фінанси України", О.Т2001Президентові України від 10.03.98 р. про проведення замість численних і роз-різнених тематичних перевірок використання бюджетних коштів комплексних ревізій стану виконання місцевих бюджетів.

З метою забезпечення чіткої періодичності, системності таких перевірок, Головним контрольно-ревізійним управлінням України, підрозділами ДКРС на місцях визначаються та погоджуються із відповідними фінансовими, подат-ковими і казначейськими органами об'єкти перевірок. При цьому слід зазна-чити, що контрольно-ревізійна служба в області уперше в державі внесла пропозицію про необхідність і доцільність проведення таких комплексних ревізій окремих адміністративно-територіальних одиниць (міст, районів), які б контролем максимально охоплювали фінансові потоки усіх рівнів бюджетів і навіть кошти державного бюджету.

Не можна сказати, що в організації таких ревізій немає проблем, але бе-зумовно одне, що такі комплексні дії контролюючих структур фінансової сис-теми надзвичайно потрібні й ефективні. Вони дають оцінку системі плануван-ня, управління і використання фінансових ресурсів певного регіону в цілому.

Ось приклад ефективності такої роботи. Комплексною ревізією виконан-ня бюджету Дніпропетровська та використання коштів усіх рівнів бюджетів на його території виявлено фінансових порушень на загальну суму понад 21,0 млн. грн. Лише через необгрунтоване звільнення суб'єктів господарю-вання від сплати місцевих податків бюджет міста втратив