попередній (превентивний), який здійснюється фінансовими органами при плануванні бюджетного процесу, в тому числі й міжбюджетних відносин,

7^

"Фінанси України". ()5'200І ' -*тобто контролюється реальність, обгрунтованість і достатність бюджетних асигнувань, що затверджуються в бюджеті;—

поточний (оперативний), що здійснюється управлінням Державного казначейства в нашій області, тобто перевіряється обгрунтованість, закон-ність і дотримання обсягів витрат на відповідні цілі (касове виконання бюд-жету);—

подальший (ретроспективний), який здійснюється контрольно-реві-зійним управлінням в області та відомчими контрольно-ревізійними підрозді-лами центральних і місцевих органів виконавчої влади.

Перспективи удосконалення комплексності контролю залежать від його якості на всіх його етапах і своєчасності адекватного реагування фінансових органів, головних розпорядників кредитів та органів влади на результати подальшого контролю, тобто на виявлені факти нецільового і неефективно-го використання бюджетних коштів шляхом ужиття заходів для відшкоду-вання незаконних витрат, регулювання обсягів фінансування і приведення у відповідність із нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетний процес.

Водночас для можливості здійснення подальшого контролю всіх напрямів витрачання бюджетних коштів від витрат на утримання установ і організацій до їх витрачання на соціально важливі цілі вкрай необхідне встановлення систематичного обміну інформацією між усіма фінансовими і контролюючи-ми органами, які забезпечують виконання бюджету. Тобто необхідна єдина ін-формаційна база.

На сьогодні не новина, що основним джерелом накопичення капіталу ті-ньової економіки є державні, в тому числі й бюджетні кошти. Аналіз резуль-татів здійснення нашою службою подальшого контролю свідчить, що й досі мають місце факти, коли бюджетні кошти для виконання робіт чи надання послуг перераховуються фірмам-"фантомам". Результат цього — безнадійні втрати бюджету. Повернення цих коштів, навіть із допомогою правоохорон-них органів, практично неможливе.

З огляду на це одним із напрямів удосконалення фінансового контролю є підвищення дієвості поточного контролю з боку органів казначейства в коор-динації з органами виконавчої влади та державної податкової адміністрації. Ефективність превентивних, а не подальших заходів важко переоцінити.

Одночасно розвиток бюджетних відносин, нових видів розрахунків потре-бує з боку Державної контрольно-ревізійної служби, як центрального органу виконавчої влади, на який покладено обов'язок забезпечення державної полі-тики у сфері фінансового контролю, удосконалення форм і методів ревізійних дій, підвищення їх якості, забезпечення своєчасності й повноти заходів щодо встановлення належного стану фінансово-бюджетної дисципліни.

/4 ' "Фінанси України". ()5'2<ЮІП'ятаченко Г.О.,

професор

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ НАПОВНЕННЯ ДОХІДНОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТУ

В умовах розвитку ринкових відносин важливого значення набуває подат-кова політика, яка являє собою діяльність у сфері податків і є однією із скла-дових економічної і фінансової політики держави.

Зокрема, податкова політика визначає, по-перше, яку частку валового внутрішнього продукту (ВВП) за допомогою податків вилучити до бюджету, по-друге, як ця частка має розподілятися між окремими платниками податків. Крім того, податкова політика використовується як інструмент регулювання відтворювального процесу та соціального добробуту суспільства.

Слід зазначити, що самостійну податкову політику Україна почала прово-дити із здобуттям незалежності. Воднораз необхідно наголосити, що із назва-них можливих напрямів її використання державою, а саме як інструменту регулювання відтворювального процесу та соціального добробуту нашого сус-пільства, зроблено вкрай мало. Тим часом регулювання відтворювального процесу і соціального добробуту суспільства тісно пов'язане з вибором моде-лі ринкової економіки.

Існує досить багатий світовий досвід розвитку моделей ринкової соціаль-не спрямованої економіки. Саме вибором моделі ринку значною мірою зу-мовлюється рівень дієвості й взаємозв'язку податкової і соціальної політики держави та їх кінцевого віддзеркалення в бюджеті через механізм його напов-нення часткою ВВП за допомогою податків.

Характерні ознаки цих моделей ринку — різні підходи держави до регу-лювання відтворювального процесу і спрямування соціальної політики. Так, соціальна політика може втілюватися у життя через встановлення державою мінімальної ціни робочої сили як товару з урахуванням гарантованих витрат працюючими на соціальні потреби. Держава ж бере на себе тільки ті витрати на соціальні потреби суспільства, які залишаються не розв'язаними через мі-німальну ціну робочої сили.

Наприклад, у США згідно з чинними моделями ринку через бюджет пе-рерозподіляється 28% ВВП, у Німеччині — 40%, Швеції — 50%.

Розглядаючи світовий досвід ринкової економіки в моделях ринку, мож-на дійти узагальнюючого висновку про те, шо вона є не тільки соціальне спрямованою, а й регульованою державою. Однак як державне регулювання, так і ринкове саморегулювання діють виключно в правовому полі відповідно до чинного законодавства.

© П'ятаченко Г.О., 2001

"Фінанси України", 05'2(ХМ /ЬДержава і ринок визначають напрями, в яких розвиваються економічні процеси. Обсяги регулюючих функцій, що їх виконують держава і ринок, час від часу можуть змінюватися. Головний чинник таких змін — досягнутий рі-вень соціально-економічного розвитку держави. Щодо ринкового саморегу-лювання, то держава не втручається в цей процес у прямому розумінні цього слова, але спостерігає за його діяльністю, визначає рівень ефективності. Саме рівень ефективності ринкового саморегулювання зумовлює необхідність втру-чання держави в правове поле, перегляд нею у зв'язку з цим чинних еконо-мічних важелів у ринковому саморегулюванні.

$к же впливає\наша держава на регулювання процесу трансформування економіки в ринкові\мови? На нашу думку, відповідь на це запитання не мо-же бути позитивною, діо цього часу держава не визначилася щодо вибору моделі ринку, недостатньо враховується світовий досвід у поєднанні з націо-нальними факторами для гшискорення ринкових реформ. Поки що в Україні відсутнє законодавство, якеЧ визначало регулюючі функції держави в еконо-міці і регулюючі функції самого ринку. Правда, останнім часом у нас широко вживається термін "дерегуляція\в який вкладається поняття спрощеної реєс-трації малих підприємницьких структур^

Щодо перерозподілу ВВП через бюджет, то саме тут Україна на шляху економічних реформ догнала і перегнала США. Якщо у США перерозподіля-ють його у розмірі 28%, то в Україні — в