антисоціальної поведінки були вис казан і ще Ш.Монтескьє І І.Бентамом, які пробували інтерпретувати правопорушення і, перш за все, злочинність з точки зору впливу на, людину географічного середовища, клімату, стану здоров'я, а також деяких соціальних факторів. Чарльз Ломброзо висунув тео-рію «уродженого» злочинця, в якій на перший план поста-вив антропологічні, біологічні, психобіологічні фактори зло-чинності, а його послідовник Феррі Е. пробував поєднати антропологічні, фізичні і соціальні фактори антисоціальної поведінки в одну класифікацію. Існують також психологічні правові і політичні підходи тощо.

Для більшості кримінологів немає доказів того, що біо логічні фактори обумовлюють злочинність. В кожній расі <-біологічно неповноцінні представники, які схильні до пра вопорушень.

Маркс, Енгельс, Ленін основну причину злочинності вба чали в соціальних умовах життя людей, які визивали анти-соціальну поведінку, Практикою західних країн у країнах колишнього СРСР доказано, основними причинами злочин ності є кризові явища в економічній і політичній системі Як підтверджує статистика, в колишніх соціалістичних дер-жавах, в тому числі в СРСР, рівень злочинності був значно нижчий, ніж в західних цивілізованих країнах. Розпад Ра-дянського Союзу, перехід до нової економічної системи кризові явища породили безліч причин і умов злочинності

Підводячи підсумок, можна сказати, що існують різні при-чини і умови злочинності і правопорушень — як соціальні, так і біологічні, психологічні, ідеологічні, економічні і полі--угичні та інші причини і умови

Глава XII Реалізація права і правомірна поведінка

§1. Значення і форми реалізації права

Реалізація права має надзвичайно велике значення, і вона гісно пов'язана із правомірною поведінкою суб'єктів су-спільних відносин. При допомозі цих двох процесів реалізу-ються суб'єктивні права і обов'язки учасників суспільних відносин. Реалізація права необхідна для розв'язання спорів між учасниками суспільних відносин Вона здійснюється в випадку скоєння правопорушень. Вона також необхідна в випадку здійснення з боку держави контролю за законністю І доцільністю дій (діяльності) учасників суспільних відно-син. Наприклад, реєстрація статутів громадських, коопера-тивних і приватних організацій. Значення реалізації полягає в переведенні правових норм із сфери необхідного в сферу реального життя. Значення реалізації норм права підвищуєть-ся із введенням автоматизованих систем управління. При їх допомозі можна програмувати сам процес застосування пра-вових норм.

В результаті реалізації права завершується механізм право-вого регулювання. В процесі реалізації права здійснюється перевід правових приписів в фактичну поведінку учасників суспільних відносин. Результатом реалізації права являється правомірна поведінка людей, направлена на вирішення со-ціально-економічних, політичних та інших завдань, задово-лення потреб і інтересів учасників суспільних відносин.

Реалізація права здійснюється через певний механізм. Його можна зрозуміти, якщо використати системний, функціо-нальний і соціологічний (діяльнісний) підходи. Елементами системного підходу являються юридична надбудова і форми взаємодії правових актів, які характеризуються ознаками законності. В юридичну надбудову входять правосвідомість, норми права і акти застосування права. Вони реалізуються в правовідносинах через видання і застосування акгів. Цей процес завершується станом законності і правопорядку в суспільстві. Через механізм здійснюється реалізація суб'єктив-них прав і обов'язків учасників суспільних відносин

5* 131сюдження загальної байдужості підвищують агресивність, егоїзм, індивідуалізм і емоційну нестриманість, що веде до

злочинності.

2) Вчення Є. Сатерленда про диференціальні асоціації (різні зв'язки). Суть цієї теорії зводиться до того, що злочинцями не народжуються, а навчаються в процесі багатогранних контактів особи в мікрогрупах: в сім'ї, на вулиці, в проф-спілках і т.п. Домінування в таких групах антигромадських поглядів, установок і позицій веде до злочинності інших осіб 'І навпаки. Але ця теорія не пояснює походження злочин-ності, вона вважає що злочинність вічно присутня людсько-му суспільству. Вона критикує біопсихіатричні фактори зло-чинності і ігнорує свободу волі людини.

3) Теорія соціальної дезорганізації (аномії). її суть: різний рівень багатства і бідності, велика соціальна нерівність ве-дуть до злочинності. Американський кримінолог Т.Є.Шур вважає США злочинним суспільством, оскільки воно не-рівноправне суспільство. Соціальна єдність суспільства вед« до нормального життя і зменшення злочинності.

4) Теорія багатофакторностї (Кетле, Гере). До таких фак-торів відносять: фізичні, кліматичні, територіальні, психічні, антропологічні, соціальні. Варт нарахував більше 170 таких факторів, хоча і ця теорія не давала системного аналізу.

5) Класова теорія, її суть зводиться до того, що основною причиною злочинності є класова приналежність і майнова

нерівність.

Крім того, французький вчений Стансю називає 11 основ-них факторів злочинності: 1) дегуманізація людських законів в результаті НТР; 2) урбанізація — ріст великих міст; 3) інду-стріалізація; 4) конкуренція; 5) бідність і велика розкіш на-селення; 6) фрустрація — емоційне незадоволення потреб і Інтересів багатьох людей; 7) страх перед новими хворобами; 8) нудьга і незайнятість; 9) алкоголізм; 10) етнічно-психоло-гічна несумісність; 11) почуття неповноцінності в результаті багатьох факторів.

II. Біосоціальні теорії причин злочинності

Серед цих теорій причин найбільш розповсюджені теорія небезпечного стану, фрейдистські (психоаналітичні) теорії, теорія психопатологічних причин, спадкові теорії, теорії конституціональної схильності, расові теорії.

128

1) Небезпечний стан — перманентна (змінююча) І іманент-на (внутрішньо присутня) людині схильність до здійснення злочинів. Небезпечний стан — це явище не юриспруденції,

а медицини.

2) Фрейдистські теорії злочинності отримали розповсюд-ження з початку XX століття під впливом лікаря-психіатра Зігмунда Фрейда. Суть цієї теорії полягає в тому, що людина з часу народження біологічно приречена на постійну жорсто-ку боротьбу антисоціальних глибинних інстинктів — агре-сивних, статевих, страху — з моральними установками особи З цим пов'язаний комплекс неповноцінності, особливо часто цим пояснюють злочинність неповнолітніх. Особистість людини формується в дитячому віці, то відношення матері до сина і сина до матері (комплекс Едіпа), а також батька до дочки і навпаки (комплекс Електри) розглядаються роко-вим формуючим фактором,