124

Інші цілі переслідуються при цивільно-правовій відпові-дальності. Тут головне місце займає поновлення втрачених прав, відшкодування збитків. Згідно із ст.204 Цивільного кодексу України передбачено, що за невиконання або нена-лежне виконання зобов'язань встановлена неустойка (штраф, пеня).

Законом чи договором можуть бути передбачені випад-ки, коли допускається стягування тільки неустойки (штра-фу, пені), а не збитків; коли збитки можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку (штраф, пеня); коли за вибо-ром кредитора можуть бути стягнуті або неустойка, або збитки.

Таким чином, кожний вид юридичної відповідальності має як свої конкретні цілі, так і спільні — це покарання за право-порушення і попередження, недопустимість їх в майбутньому

§5. Соціальна природа і причини правопорушень

Питання про соціальну природу і причини правопорушень досить складне і відповісти на нього однозначно неможли-во, оскільки в правознавстві існує багато концепцій про причини правопорушень. Вивченням причин і умов вчи-нення правопорушень займається кримінологія. Вона ви-вчає, в першу чергу, причини злочинності, інші правопору-шення вивчаються окремими галузями права, в тому числі адміністративним, трудовим і цивільним. Аналізу причин і умов вчинення проступків у нас, на жаль, майже немає в науковій літературі.

Серед причин і умов вчинення правопорушень виділяють об'єктивні і суб'єктивні причини. Об'єктивними причина-ми виступають конкретні протиріччя в суспільному бутті, в економічних, політичних і соціальних відносинах людей. До суб'єктивних причин правопорушень відносять деформації в правосвідомості, в потребах, мотивах, позиціях, в низько-му рівні моральної і правової культури.

Щоб розглядати питання про причини і умови вчинення правопорушень і злочинів, потрібно вияснити поняття при-чини і умови. Діалектичний матеріалізм визначає при-чинність як об'єктивний, загальний, генетичний зв'язок між

125активних фізичних діях правопорушника (порушення пра-вил дорожнього руху, хуліганство тощо). В окремих випад-ках правопорушення вчиняються в результаті бездіяльності, коли на суб'єкта покладаються юридичні обов'язки, перед-бачені законом чи договором, а він не виконує їх, в резуль-таті чого наноситься шкода або створюється соціальна не-безпека. Наприклад, на охоронника покладається обов'язок охороняти матеріальні цінності, а він не виконав своїх обо-в'язків і трапилось розкрадання майна. Тому «дія» і «без-діяльність» охоплюються одним поняттям — діяння.

3) Правопорушення — це винне діяння. Воно не тільки протиправне, шкідливе, небезпечне діяння, а й винне діян-ня. Без вини ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності (за виключенням безвиновної відповідаль-ності при використанні джерел підвищеної небезпеки, які нанесли шкоду іншим особам). Вина — це психічне відно-шення особи до своїх протиправних діянь. Вона має об'єктив-ну і суб'єктивну сторону (як почуття вини). Особа іноді може визнавати свою вину у вчиненні правопорушення, а іноді не визнає її. В таких випадках вина доказується державними органами або позивачем по цивільних справах.

4. Правопорушення — це юридичне карне діяння. Ка-раність означає, що в чинному законодавстві передбачено склад правопорушень, і встановлена міра юридичної відпо-відальності. В зв'язку із цим всі правопорушення і юри-дична відповідальність за них закріплені в законодавстві. Питання про відповідальність за порушення природних прав людини, які юридичне не закріплені в законодавстві, по-винні вирішуватись на підставі міжнародно-правових актів, які ратифіковані Україною, або на підставі застосування аналогії права і аналоги закону в тих галузях права, де вона не заборонена.

5. В окремих видах правопорушень, особливо криміналь-них злочинах, необхідно встановити причинний зв'язок між протиправними діями і наслідками, які настали. Якщо та-кого причинного зв'язку не буде встановлено, то не можна і ставити питання про наявність складу правопорушення. ^Наприклад, громадянка В. під час суперечки із своїм на-чальником штовхнула його об одвірок дверей, в результаті

120

чого начальник був негайно доставлений в лікарню і через кілька годин помер. Слідчі органи кваліфікували дії гр. В. по ст. 206 ч. 2 КК України, незважаючи на те, що громадя-нин помер, тобто наступили тяжкі наслідки. Було встанов-лено, що між діями гр. В і наслідками не було причинного зв'язку. Якби був причинний зв'язок, то її дії можна було б кваліфікувати по ст. 94 — як вбивство.

Таким чином, правопорушення — це соціально-небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта (фізичної чи юридичної особи), яке передбачене чин-ним законодавством і за яке встановлена юридична відпові-дальність.

Всі правопорушення поділяються на дві групи: кримінальні злочини і проступки. Проступки, в свою чергу, поділяються на адміністративні проступки (правопорушення), консти-туційні, фінансові, цивільно-правові, дисциплінарні (пору-шення трудової дисципліни), земельні, екологічні, процесу-альні, шлюбно-сімейні та інші. Поняття злочину і інших пра-вопорушень студенти будуть вивчати по окремих галузях права.

§2. Поняття і види юридичної відповідальності

Юридичну відповідальність потрібно відрізняти від «пози-тивної відповідальності», яку розуміють як почуття обов'яз-ку. Позитивна відповідальність існує в трьох формах часу — в минулому, сучасному і майбутньому. В більшості випадків вона спрямована на перспективу. Юридичну відповідальність розглядають тільки в ретроспективі як негативну відпові-дальність за минулі правопорушення, тому що притягнення до відповідальності за майбутні правопорушення — абсурд і безглуздя.

Юридична відповідальність — це міра покарання правопо-рушника шляхом позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистих), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави (су-спільства), на підставі закону або іншого нормативного акта з метою попередження правопорушень в перспективі і віднов-лення (чи відшкодування) втрачених суб'єктивних прав