Методи дослідження геологічного середовища

4.1. ЗАГАЛЬНОГЕОЛОГІЧНІ МЕТОДИ

До загальногеологічних методів дослідження геологічного середовища належать насамперед методи актуалізму, які використовують для вирішення зворотних завдань. Вони порушують питання, які випливають із порівняння сучасних ноосферних природних умов на земній поверхні, у повітряному басейні і Світовому океані з палеогеографічними умовами принаймні протягом фанерозою, тобто протягом останніх 600—500 млн. років геологічної історії. На цьому відрізку часу взаємовідношення біосфери з літосферою, гідросферою та атмосферою порівняно чітко відображені в мінеральних та органічних залишках, а також у магматогенних і хемогенних утвореннях. Іншими словами, на принципах актуалізму ґрунтується головне методологічне положення загальногео-логічних методів—використання палеогеографічних і палеоекологічних даних для вирішення завдань сучасної екології. Це дає змогу вирішити безліч різноманітних завдань, різних за конкретністю. Для території України, особливо неблагополучно! екологічно, найзначнішим І першочерговим є наукове обґрунтуван-ня вирішення таких завдань.

Насамперед потрібно визначити методи й напрями максимально об'єктив-ної наукової оцінки регіональних і глобальних аспектів радіаційної обстановки в зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС і великою насиченістю промисловості республіки атомними енергокомплексами. Геологічні аспекти екологічних проблем передусім залежать БІД ступеня радіаційного навантаження в геологічній історії, Енергія радіоактивного розпаду не була значною в планетарній формі розвитку, у тому числі й у геологічному розвитку Землі. Протягом понад 2 млрд, років у земній корі накопичувалися запаси радіоактивних речовин. За всю історію Землі живі організми ніколи не підпадали під вплив значних радіаційних випромінювань. Очевидно, тому в них немає імунітету проти змін, спричинених радіацією, безпосереднього відчуття небезпеки її впливу і почуття страху. Водночас визначено стратиграфічні рівні, де масове поховання і нагромадження органічної речовини в чорносланцевих і вугленосних товщах супроводжується підвищеними концентраціями радіоактивних речовин. Також звертає на себе увагу збіг цих явищ у часі з біостратиграфічними межами, із значними різкими змінами видового складу органічного світу (межа нижньої і верхньої крейди, верхньої крейди-палеогену та ін.).

Радіаційну проблему не можна розглядати відірвано від проблеми енергетичної, що євизначальною еколого-економічною і зрештою сощально-політичною проблемою.

94

З'ясовано, що для планет характерні фізико-хімічні перетворення. В основі обміну речовини й енергії Землі, їхніх змін є геохімічні та біогеохімічні процеси. І якщо не характерні для природного енергообміну та речовинного перетворення Землі термоядерні реакції на Сонці постачають енергією і Землю, і всю Сонячну систему, то це лише тому, що біосфера Землі одержує сонячну енергію через озоновий шар, що поглинає жорсткі промені у небезпечних для живих організмів дозах.

Усі атомні реактори на Землі (за винятком, можливо, глибоко занурених у кристалічну основу, нижче біосферної зони) надійно не ізольовані. Наслідки їхнього впливу на біосферу вивчені поки недостатньо. Проте вже сьогодні відомо, що навіть невеликі дози радіації є шкідливими.

Особливо активна дискусія останнім часом пов 'язана з оцінкою перспектив атомної енергетики як альтернативи всім іншим енергетичним джерелам. Це глибоко помилкова думка, яка виникла в зв'язку з тим, що маса викидів атомних об'єктів мінімальна порівняно з викидами електростанцій на твердому паливі або мазуті. Однак це зовсім непорівнянні за якістю викиди. Усі продукти викидів теплових електростанцій так чи інакше пов'язані з діяльністю біосфери і можуть бути в ній перероблені. Щоб зберегти від забруднення середовище існування живих організмів, необхідно розвивати безвідходне виробництво з обліком можливості екологічних навантажень конкретного регіону. Паливні ресурси потрібно цілком використати й утилізувати. Вуглекислий газ, що його викидає сучасне виробництво як головний продукт згоряння в атмосферу, необхідно також утилізувати через біофотосинтез. Крім того, потрібно зберігати і розширювати площі лісів на планеті. Замість матеріалів із деревини доцільно максимально використовувати штучні матеріали, отримані з вугілля і вуглеводнів.

Отже, засмічення довкілля і біосфери в результаті використання органічного палива можна подолати розумним збалансованим, повним використанням і поповненням енергетичних (біологічних) ресурсів. З оізіяду на це треба врахувати, що на території колишнього СРСР щорічно накопичувалося 500 млн. т органічних відходів цінної сировини, переробка якої може дати до 120 млрд, м3 біологічного газу (метану), що відповідає 100 млн. т умовного палива.

Природоохоронні заходи в геологічній науці та геологічній службі є роботою І систематичною. Експертна оцінка прямого матеріального збитку від розвитку негативних процесів у літосфері, крім зниження екологічного потенціалу геологіч-ного середовища, досягає 10 млрд. крб/рік. Вивчення ГС (ґрунтів, підземних вод і гірських порід, їхнього складу і структури), прогнозування його змін під t впливом техногенних чинників і визначення граничних можливостей техногенних у навантажень—найважливіше соціально-економічне завдання сучасної геології, Д

В Академії наук України формують комплексні програми з розвитку гео-екології як галузі знань за закономірностями взаємовпливу літосфери, гідросфери, -атмосфери і біосфери в умовах господарської діяльності людини й у геологічних обстановках минулого. Досвід палеогеоекологічних побудов повинен стати осно-вою екологічних прогнозів.

Геоекологія тісно пов'язана з географією, біологією, гідрологією, метеоро-логією, охороною здоров'я, економікою. Ми розглядаємо її як єдину наукову

95

концепцію, а розділення геоекології на екогеохімію, гідрогеоекологію, інженерну геоекологію, екогеофізику, екогеодинаміку й екогеоморфологію вважаємо недоцільним і передчасним.

Вивчення сучасної геоекологічної і палеогеоекологічних систем значно розширює коло геологічних досліджень. На підставі висновків про закономірності кругообігу речовини й енергії вирізняють комплекси територій, які особливо охороняють — національних парків, заповідників, заказників, зон живлення водоносних горизонтів, зон санітарної охорони водозаборів та ін.

Спеціалізовані еколого-геохімічні та радіогеохімічні дослідження вже проводять на територіях великих міських і промислових агломерацій (Київ, зона катастрофи Чорнобильської АЕС) як наземними, так і аерометодами. Застосо-вують також методи картування: гідрогеологічні, грунтово-геохімічні, газові, геліометричні і сейсморозвідувальні; інфрачервоні теплові і