синтетичний аналіз інженерно-геологічних умов території й умов техногенного впливу на ГС у межах існуючих і проектованих природно-технічних систем. . Особливістю цього типу моделей є розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності заходів щодо оптимізації ГС, що визначає методику керування міським середовищем.

Підготовка до створення детальної моделі оптимізації полягає в послідов-ному виконанні таких операцій: вивчення механізму геологічних процесів за результатами режимних спостережень; прогнозування геологічних процесів; створення схеми захисних заходів та інших управлінських вирішень; апробація і реалізація управлінських рекомендацій; узгодження методики контролю і коректування методів техногенного впливу на ГС.

Для одержання інформації про механізм і динаміку розвитку геологічних процесів на ділянках стаціонарного вивчення типових інженерно-геологічних умов виконують комплекс робіт, які дають змогу створити багатофакторні імітаційні моделі геологічних процесів. Масштаби на таких ділянках 1:5 000-1:1 000. Для створення імітаційних моделей можна виконати натурне моделювання зсувів, селів і карсту.

Описана система практично для всіх масштабів може функціонувати так: на першому етапі за допомогою методів регіонального і локального контролю накопичують інформацію про досліджуваний інженерно-геологічний об'єкт, яку після опрацювання переводять у базу даних. Інформацію з бази даних використовує експерт для створення системи постійно діючої моделі. На підставі аналізу цієї системи експерт рекомендує управлінське вирішення.

Одночасно відбувається коректування системи контролю, після чого можливе уточнення постійно діючої моделі і коректування управлінських рішень. У межах запропонованої системи в міру надходження нової інформації ступінь невизначеності моделей зменшується. Система універсальна й унеможливлює випадкові та інші помилки.

4.9. МЕТОДИКА ПОЛЬОВИХ ГЕОЛОГО-ЕКОЛОПЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

4.9.1 Методика польових геолого-екологічних досліджень на розшуковому та детальному етапах

Польові геолого-екологічні дослідження проводять з метою вивчення природних і техногенних об'єктів, які впливають на екологічні умови, а також просторових і генетичних взаємозв'язків між цими об'єктами і характером змін ГС. Для досліджень застосовують комплекс методів, як і під час геолого-розвідувальних робіт. Склад і обсяг польових геолого-екологічних робіт залежить від геоморфологічних і ландшафтних умов, геологічної будови території,

техногенного навантаження (промислового і сільсьшгосподарського), які зумовили зміну середовища проживання.

До головних видів польових робіт належать геологічне, гідрогеологічне і спеціальне знімання, вивчення опорних розрізів, геохімічні, гідрогеологічні та інженерно-геологічні дослідження. Найважливішим методом є екогеохімічне опробування ґрунтів і суміжних середовищ. Вибір методу досліджень і густина мережі опробування залежать від властивостей і особливостей об'єктів, які досліджують, характеру процесів, що переважають, та детальності вивчення.

На розшуковому етапі головний вид польових робіт - це маршрутні дослідження. Вони складаються з геологічних маршрутів, вивчення опорних розрізів і спеціальних маршрутів.

Геологічні маршрути призначені для вивчення геологічної будови, гідрогеологічних умов, техногенних об'єктів, які зумовлюють зміну ГС, ділянок активного розвитку екзогенних геологічних процесів, підтоплених територій, гірничодобувних і переробних підприємств, виявлення об'єктів агропромислового комплексу, що забруднюють довкілля, опробування ґрунтів, гірських порід, води (в тому числі на токсичні органічні сполуки). Геологічні маршрути проводять обов'язково з радіометричними спостереженнями.

Вивчення опорних розрізів за відслоненнями і керном бурових свердловин супроводжується геохімічним аналізом вертикальних профілів різноманітних елементарних ландшафтів і виділенням геохімічних бар'єрів, виявленням міграції й накопичення токсичних елементів і сполук.

Спеціальні маршрути призначені для виявлення і паспортизації джерел забруднення ГС, картування природних і техногенних ландшафтів, їх складають на підставі карт, створених на підготовчому етапі. За результатами виконаних робіт карти коригують. Спеціальні маршрути ведуть з радіо-метрич-ними спостереженнями. Обстежують підприємства в межах міських агломерацій і промислових зон, окремих населених та інших пунктів; терикони, відстійники, шламо-шлако-золонакопичувачі і відвали, тваринницькі комплекси, склади отрутохімікатів і мінеральних добрив, звалища відходів виробництва та побутового сміття, АЕС, автогосподарства, склади пально-мастильних матеріалів, шляхи пересування виробничих відходів, шляхи твердого, рідкого та золового перенесення речовини, канали, зрошувальні системи, штучні водойми, водо-забори, свердловини для водопостачання тощо.

Об'єкти, пункти та точки спостережень фіксують на топографічних картах і наносять на карту фактичного матеріалу, а потім використовують для поповнення робочих карт.

Розшукові геолого-екологічні та геохімічні дослідження провадять на території міста, приміської зони, землеробних ландшафтів по двох-чотирьох опорних профілях, які перетинають територіально-промисловий комплекс і зону його екологічного впливу вздовж головних автомобільних доріг, що орієнто-вані по головних напрямах вітрів і елементарних потоках підземних вод. Довжина профілів -10-100 км від межі ТПК (міста) - ареалу забруднення, вони витягнуті в бік вітрів, що переважають. Найвищі концентрації забруднення ґрунтового

покриву утворюються у разі малих (небезпечних - 2 м/с) швидкостей вітру і тяжіють до облямівки джерела викиду.

Випадки накладення зон впливу двох або декількох територіально-промислових комплексів, які розташовані на відстані до 150 км один від одного, виявляють шляхом закладення регіонального профілю вздовж автомобільної дороги, що їх сполучає.

Вплив агропромислових комплексів вивчають по двох опорних профілях уздовж головних напрямів вітрів та елементарних потоків підземних вод.

Розподіл забруднювальних речовин уздовж опорних і регіональних профілів вивчають в елементах гідролітосфери. З'ясовують також вертикальні зв'язки між ними за вмістом забрудників речовин. Початковою ланкою ланцюга зв'язків (тобто елементом гідролітосфери) є грунт, кінцевою - перший від поверхні напірний водоносний горизонт, який експлуатують.

Техногенне навантаження по профілях оцінюють за пріоритетною низкою забруднювальних речовин і виявляють закономірності його зміни вздовж профілів. Його досліджують шляхом відбирання проб ґрунтів. Вертикальні зв'язки визначають на дослідних ділянках. Відстань між точками опробцвання-фунтів становиІьЛ-КМ-HajmopHHX профілях і 2 км на регіональних. Дослідні ділянки з вивчення вегяи^лшик зв'язків забруднень закладають лише на опорних профілях через 10 км. IlajiHx^iipo6oByiOTb ґрунтовий покрив, породи зони аерації, ґрунтові і нагарні води,~ які вишристовуїнїігс^ Якщо підземних вод, які Сю]3]ут]ЬІДдя^ ділянки не передбачають.

Дослідні ділянки звичайно пов'язують з колодязями та свердловинами^ які використовують