і техногенних геохімічних полів, просторового розвитку ареалів екологогео-

хімічних змін та їхньої приуроченості до конкретних джерел забруднення;

Q великомасштабні (1:10 000 і більше) госпдоговірні еколого-геохімічні

роботи, спрямовані на паспортизацію окремих техногенних ареалів і

джерел забруднення, вивчення причинно-наслідкових і динамічних

зв'язків у системі джерело забруднення-навколишнє середовище, оцінка ступеня небезпечності виявлених рівнів забруднення.

Геохімічне опробування виконують у середовищах у міру зменшення швидкості міграції елементів-забруцнювачів: атмосфера-поверхневі води-біосфера-донні відклади-поверхневі ґрунти-грунти зони аерації-підземні води. Максимальні концентрації елементів-забруднювачів визначають у верхньому (5 см) горизонті ґрунтового покриву.

Масштаб досліджень (щільність опробування) залежить від рівня і характеру техногенних навантажень на ГС. Наприклад, радіус впливу великих геолого-технічних систем (обласний центр, територіально-промисловий комплекс) перевищує 100 км, АЕС, ТЕЇД - 30-50 км з мінливістю поля у 100 разів.

Головним об'єктом геолого-геохімічних досліджень на всіх етапах є елементарний ландшафт, структура якого повинна охоплювати весь перелік середовищ довкілля. Геохімічною інформацією у межах міської агломерації повинен бути наповнений кожний елемент міського ландшафту, функціональш зони - промислові, селітебні (житлові), транспортні,- проаналізовані техногенні міграційні потоки.

Кінцева мета еколого-геохімічних досліджень - створення комплекту еколого-геохімічних карт.

Радіогеохімічні дослідження проводять у межах територій, що підлягають забрудненню радіонуклідами, або в зоні впливу діючих АЕС.

Головним документом, що регламентує проведення робіт, є "Тимчасові методичні рекомендації по проведенню геолого-радіо-екологічних досліджень в зоні впливу АЕС" (Е.А.Яковлев, А.И.Оставненко и др., 1990). Радіогеохімічні дослідження передбачають:

а радіометричні спостереження;

а відбирання літохімічних проб поверхневих ґрунтів і ґрунтів зони аерації;

а відбирання проб донних відкладів водойм і водотоків;

а відбирання фітохімічних проб;

а відбирання проб води для визначення тритію;

а відбирання великооб'ємних гідрохімічних проб;

О радіометричні дослідження і визначення радіонуклідів.

Умовні позначення до рис. 4.1:

Біокліматичні зони: 1 - лісоболотяна; 2 - лісостепова; 3 - північний степ; 4 - південний степ; 5 -

лісолукова гірська.

Формула ландшафту H+,H+-Fe2+I,Mo,Fe,Co...(Cs13',Pb...)

Pb,Cu,Zn...

Н+ДН-Ре2-^- типоморфні елементи класів ландшафту (сімейства); І - рід ландшафту (І - низовини, П - рівнини, Ш - рівнинні височини та їхні схили, IV - гори та передгір'я); в чисельнику - елементи накопичення, в знаменнику - елементи міграції, в дужках - елементи техногенного забруднення ландшафту. Вид ландшафтів, розвинутих на: б - пісках; 7 - лесах та суглинках; 8 -кристалічних породах УЩ; 9 - карбонатних породах; 10 - сланцевих породах; 11 - щебеневих делювіальних утвореннях. Площі забруднення радіонуклідами: 12 - Sr 90>0,15 Ku/км2; ІЗ - Cs 137>0.5 Ки/км2; 14 -ріки першого порядку; 15 - водоймища, забруднені радіонуклідами. Межі: 16 - біокліматичних зон; 17- класів ландшафтів.

Опробування виконують по мережі зі щільністю, яка відповідає різним масштабам досліджень (з огляду на віддаленість об'єктів досліджень від джерел забруднення, умови поверхневої і підземної міграції та характер забруднення). У випадку знімань масштабу 1:200 000 рекомендована мережа опробування 4x4 км зі згущенням до 2x2 км; масштабу 1:50 000 - 1x1 км зі згущенням до 0,5x0,5 км. Обов'язковою умовою є зазначення часу відбирання проби.

Мета радіометричних спостережень - вивчення експозиційної дози місцевості та її потужності і визначення дози зовнішнього опромінювання організму. Заміри роблять на висоті 1 м від поверхні землі на майданчику розміром 5x5 м не менше п'яти разів (по конверту), результати усереднюють і записують як один. Для вимірювань використовують дозиметр ДРГ-ОІТ, радіометр "Прогноз" з лічильником СИ-8Б або радіометр СРП68-01, що еталонований за цезієм-137. Радіометричні характеристики донних відкладів у водоймах або водотоках вимірюють радіометром СРП68-02.

Літохімічні проби поверхневих ґрунтів і ґрунтів зони аерації відбирають для радіоспектрометричного аналізу і радіохімічного виділення окремих радіонуклідів. Проби беруть на відкритій ділянці, що віддалена від дороги не менше ніж на 50 м, розміром 5x5 м по конверту і зводять до одної проби. Відбирання треба провадити на цілинних землях з глибини 5 см. Якщо ж таких земель нема, то проби відбирають на орних на всю глибину оранки, однак результати визначення радіонуклідів зводять до концентрації на потужність 5 см. З проби видаляють надземні частини рослин й уламки порід; кореневу частину рослин, за винятком великих коренів, залишають. Об'єм проби ґрунту - 1 дм3. Відбирають проби стаканом діаметром 80-90 мм, що виготовлений з труби або артилерійської гільзи. Для вивчення міграції радіонуклідів у зоні аерації виконують поінтервальне опробування ґрунтів через 5 см зі збереженням чистоти опробування і максимальним попередженням потрапляння матеріалу з шарів, що залягають вище.

Проби донних відкладів водойм і водотоків відбирають з рік, водойм, тимчасових водотоків, на великих ріках з водосховищами - по профілях через 5-20 км (залежно від масштабу досліджень), на ріках - через 1 -5 км. Відстані між точками відбирання проб на профілях залежать від ширини водотоку і водойм, його гідродинамічного режиму становлять - 250 1000 м. Проби відбирають з верхнього шару донних відкладів, які накопичують хімічні елементи (радіонукліди), як депо, на глибині 5 см за допомогою стакана-пробо-відбірника з вакуумним затвором. Попередня обробка проб зводиться до їхнього сушіння та подрібнення. Об'єм проб для радіоспектрометричного аналізу - 1 л; їх відбирають у п'яти точках, що розташовані близько одна від одної.

Фотохімічне опробування рослин виконують з метою визначення ступеня забруднення середовища і для радіоекологічних оцінок харчових ланцюгів ґрунт-рослина-людина. Проби відбирають на відкритих місцях, які добре продувають вітри. Опробовують окремо розташоване дерево, край лісу, однорічні трав'янисті рослини вкінці вегетаційного періоду. Для проби беруть надземну частину рослин. Пункти опробувань суміщають з точками відбирання проб ґрунтів. Хвойні породи дерев, оскільки вони мають високу ефективну пористість і велику площу голок,

найліпше