відповідають чуттєвості методів аналізу, які застосовують. Маса сирої проби - 5 кг. Відбирають їх у пластикові мішки з обов'язковим зазначенням маси проби і дати відбору. Сушать проби під навісом, який захищає від потрапляння пилу й атмосферних опадів. Проби висушують, озолюють при температурах до 200°С і дають на аналіз. Якщо концентрації радіонуклідів у рослинах понад пх 1010 Кн/кг, то озолення виконувати недоцільно. Висушену пробу в такому випадку подрібнюють і щільно вкладають у банки. Об'єм проби - 3 дм3.
Відбирання проб води для визначення тритію. Тритій - це важкий ізотоп водню, ідеальний геохімічний трасер. На відміну від усіх інших елементів, які є у воді у вигляді розчинів, тритій входить у структуру молекул води Т2О і легко мігрує. Він не тільки забруднює ГС, а й дає змогу вивчати динаміку підземних вод, їхній взаємозв'язок з поверхневими водами та іншими водоносними горизонтами. Екологічна значимість тритію дуже велика. Він впливає на генетичне середовище організму. Тритій має досить високу міграційну здатність, тому зберігання проб для його визначення повинно бути нетривалим. Проби відбирають як і для хіманалізу, із поверхневих і підземних вод, атмосферних опадів, за умов спеціальної підготовки - з рослин, тварин, організму людини. Пляшки щільно закривають; Зазначають дату відбору. Об'єм проби - 0,5 дм3.
Великооб'ємні гідрохімічні проби відбирають з підземних і поверхневих вод для визначення вмісту в них природних і штучних радіоактивних елементів. Основними елементами, які визначають, є уран, торій, радій-226, радій-228, радон-222, калій-40, цезій-137, стронцій-90, шгутоній-239, амеріций-241, тритій, вуглець-14 та ін. Вміст цих елементів у водах досить низький, тому для його визначення використовують метод великооб'ємного опробовування з метою збагачення проби води. Об'єм проби -100-200 л. Проби збагачують декількома способами: упарюванням, концентруванням радіонуклідів на носіях методом осадження, ультрафільтрацією на мембранних (ядерних) фільтрах та ін. Для радіоекологічної характеристики водоносного горизонту (водойми, водотоку) достатньо дві-три проби на площу знімання 400-500 км2. Відбирають проби в пластмасовий або скляний посуд, консервують соляною кислотою (1 мл на 1 дм3) і передають на обробку.
Радіометричні дослідження і визначення радіонуклідів застосовують у випадках наявності в пробі тільки одного відомого радіонукліда. Найчастіше використовують спектрометричні методи (гамма-спектрометричний, альфа-спектрометричний, бета-спектрометричний) - за енергетичним спектром випромінювання. Гамма-спектрометричний аналіз дає змогу одночасно з високою чутливістю визначити велику кількість радіонуклідів. Бета-спектрометричний аналіз застосовують для визначення елементів, які не мають гамма-випромінювання (стронцій-90, вуглець-14, плутоній-241). Альфа-спектрометричним аналізом визначають альфа-випромінювальні ізотопи плутонію, урану, торію, америцію, кюрію. Екологічно значимі плутоній-238, плутоній-239, америцій-241, кюрій-242. Прямо ці елементи визначають спектрометром.