До процесів елімінування належить також фільтрування, під яким розуміють затримку грубодисперсних і, частково, колоїдних часток фільтраційним середо-вищем. Унаслідок цього може відбутися закупорення пор і кольматація породи.

Біоакумуляція припускає входження компонентів підземних вод у живі організми. У підземних водах акумулювання речовин прямо пропорційне наявно-сті їх у водному середовищі. Для кількісного опису цього процесу використовують

так званий чинник акумуляції, що дорівнює відношенню концентрації того або іншого забрудника в живих організмах до його концентрації у воді.

Ремобілізація і вторинне забруднення підземних вод можуть виника-ти як локально (внаслідок посилення мікробіологічної активності), так і в регіональному масштабі. Наприклад, зі збільшенням кислотності внаслідок проникнення кислих осадів і зменшення утримування карбонатів у ґрунтах відбувається десорбція іонів металів шляхом заміни їхніми іонами Н+. У разі зникнення кисню і зменшення окисно-відновлювального потенціалу буде посилюватися розчинення оксидів і гідрооксидів заліза й марганцю. Ремобілізація може виникати також у результаті надходжень речовин, що утворюють комплекси більш мінералізованих вод унаслідок вимирання живих організмів, що містять забрудники, і зміни температури.

Вивчення процесів біохімічного перетворення і розпаду в підземних водах складне. Даних для оцінки всіх реакцій, що відбуваються, і визначення параметрів недостатньо, тому у разі моделювання використовують спрощені параметри. Всі біогеохімічні процеси можна розділити на дві категорії: мета-болізм органічних речовин мікробіологічним розпадом і метаболізм неорганічних речовин анаеробним й аеробним мікробіологічними перетвореннями.

Унаслідок метаболізму органічних речовин розпадаються високо-молекулярні сполуки (білки, пептиди) із зміною параметрів середовища. З мета-болізмом неорганічних речовин пов'язаний, наприклад, процес утворення нітратів, окисленнядювалентногозалізадотривалентногопіддією бакгерійтаін. Усі біохімічні реакції супроводжуються змінами кислотно-лужних і окисно-відновних умов середовища і, як наслідок, процесами елімінування.

Роль мембранних процесів під час міграції досліджена мало. У збагаче-них органікою глинистих ґрунтах поровий простір є, по суті, структурованою колоїдною системою. У таких ґрунтах варто очікувати на прояви мембранних ефектів, тобто виникнення селективної проникності, що виявляється аж до руйнування колоїдної системи під дією того або іншого чинника.

Досвід вивчення форм міграції свідчить, що компоненти перебувають головно в одній із таких форм: 1) прості (гідратовані) та комплексні іони; 2) істинно розчинені незаряджені комплекси й молекули; 3) колоїди і суспензії' важкорозчин-них сполук; 4) адсорбовані сполуки на диспергованих частинках інших речовин; 5) як складова частина живих організмів; 6) спонтанні газові молекули і сукупності.

Порові розчини піддаються частковій або повній техногенній мета-морфізацїї. У разі часткової метаморфізації нагромаджуються мікрокомпоненти специфічного складу, дещо змінюється рН розчину зі збереженням початкового хімічного типу порового розчину. Повна метаморфізація передбачає глибоку трансформацію хімічного складу аж до зміни хімічного типу. Тут важливе значення в процесах перетворення хімічного складу порових вод мають процеси сорбції та іонного обміну.

Міграція забруднювальних речовин значно залежить від геохімічних бар'єрів. Наприклад, у кислому середовищі інтенсивно мігрують кальцій, стронцій,

залізо (П), нікель. Інші елементи—хром (VI), миш'як (V), молібден (VT)—ліпше мігрують у лужних водах. У разі однакової концентрації осаджуваність металів залежить від рН. Крім того, значення рН впливає на сорбційну здатність мінеральної фази.

Для ґрунтової вологи зони аерації і ґрунтових вод простежується підвищення загальної закомплексованості компонентів порівняно з поверхневими водами. Наприклад, за даними Ф. І. Тютюнової та ін., у забруднених підземних водах у вигляді комплексних сполук мігрують, %: кальцій 6—55; натрій 1—25; амонійний азоті—21; свинець21—99, залізоШ96—99; марганецьII4—56; цинк 18—98; мідь 26—97.

Головними міграційними формами макрокомпонентів є вільні іони та сульфатні комплекси, мікрокомпонентів — металорганічні сполуки, гідро-оксокомплекси, сульфатні комплекси й вільні іони. Органічні сполуки, що виникають у наслідок розкладання органічних речовин (наприклад, у зонах впливу смітників із великою кількістю органіки), часто діють як інтенсивні комплексо-утворювачі і під їхнім впливом багато токсичних мікроелементів стабілізуються в рідкій фазі у вигляді комплексів із доброю міграційною здатністю.

4.3. ІНЖЕНЕРНО-ГЕОЛОГІЧНІ МЕТОДИ

Інженерно-геологічні дослідження і вишукування потрібні для обґрунтування проектів будівництва й експлуатації споруд або геотехнічних систем територіально-виробничих комплексів у цілому. Склад і обсяги таких робіт залежать від класу і характеру проектованих споруд, розміру освоюваного масиву, стадії проектування, складності геолого-гідрогеологічних та інженерно-геологічних умов території, а також ступеня її вивченості.

Сучасними і новітніми методами й прийомами, регламентованими у відповідних посібниках із ведення досліджень і вишукувань, вивчають рельєф, тектонічні та неотектонічні особливості, сейсмічну активність регіону, геологічну будову, гідрогеологію зон аерації й активного водообміну, Інженерно-геологічні елементи розрізу в складі покривних відкладів, їхню мщністні і деформаційні властивості і, нарешті, небезпечні геологічні процеси та явища. Завдання таких досліджень— виявити різноманіття і складність природних умов і з обліком їх розробити ефективні проектні заходи будівництва й експлуатації споруджених комплексів.

Поряд із виконанням описаних завдань потрібно (в аспекті розглянутої проблеми) висвітлювати матеріали з таких позицій:

1. Оцінка складового ГС на період до виконання проекту будівництва (вивчення складового ГС у природному режимі), потім - проведення досліджень і вишукувань для обґрунтування проектних розробок.

2. Виявлення й оцінка чинників можливих змін природних умов у результаті будівельного або господарського освоєння територій з метою прогнозування динамічної стійкості об'єктів.

3. Оцінки характеру і масштабів прогнозних змін ГС під впливом техногенезу.

4. Забезпечення природоохоронних заходів з метою запобігти або ліквідувати можливі небезпечні зміни ГС, несприятливі екологічні ситуації або порушення рівноважного стану природно-технічних геосистем.

Кожна з цих чотирьох позицій має визначену специфіку.

1. На підставі використання фактичних матеріалів різномасштабних геологічних знімань та інженерно-геологічних досліджень і вишукувань з метою обґрунтування проектних розробок характеризують компоненти геологіч-ного середовища. Види й обсяги розвідувальних, дослідних і лабораторних робіт регламентовані відповідними довідниками і керівництвами. Глибина висвітлення окремих складових