2. Одночасно з геолого-гідрогеологічним та інженерно-геологічним обґрунтуванням проектів виявляють та оцінюють весь комплекс чинників, що визначають геодинамічну стійкість об'єктів (оскільки не у всіх нормативних документах є така повнота).

У разі оцінювання придатності територій для будівництва з позицій екологіч-ної та геологічної ефективності її освоєння враховують три групи чинників: природні (визначальну безпеку будівництва й експлуатації споруджень), техногенні (коли в еволюцію геологічного розвитку вклинюється техногенез) і природно-техногенні (коли природний розвиток ГС збільшується впливом інженерно-господарської діяльності людини). Природні чинники повільно відбуваються, згідно з геологічним літочисленням; техногенні — ураганні, катастрофічні, рідкісні; природно-техногенні — часто не підлягають тимчасовій оцінці, що визначена категорією і масштабами техногенного втручання.

Чинники загалом дуже індивідуальні для різних видів будівельного і господарського освоєння площ. З деякою часткою умовності їх можна класифікувати так.

Природні:

а тектонічна, неотектонічна активність геоструктур і зон розломів;

а належність до плейстосейсмічних зон, а також до складних інженерно-геологічних елементів із позицій збільшення бальності;

а грязьовий вулканізм, діапіризм;

а гідрогеологічний режим;

а ландшафти і розчленованість рельєфу в умовах неоднакових геоморфо-логічних зон;

а несуча здатність і геодинамічна усталеність ґрунтів основ;

а складність та інженерно-геологічна неоднорідність порід зон аерації й

активного водообміну; а осідання і набухання ґрунтів; а сучасні й давні геологічні процеси та явища: зсуви, обвали, абразія

берегів, зони тріщин бортового відсікання, карст, суфозія, селі, форми-

реліктового термокарсту (поди, блюдця), лінійна і площинна ерозія; а паводки, повені, зливи, сніжні лавини, урагани, пилові бурі; а хімічне та біологічне забруднення джерела водопостачання (природне

погіршення);

а агресивність ґрунтів і ґрунтових вод. Техногенні: а аварії на промислових об 'єктах, супроводжувані пожежами, викидами

токсичних газів і речовин;

а викиди підприємствами токсичних і корозійно-активних речовин; а руйнування гребель, тунелів, водопроводів, напірних трубопроводів, газо-

і нафтопроводів;

а зміни режиму підземних вод;

а повені внаслідок руйнування гребель, водоймищ, ставків; а завалення або осідання покрівлі унаслідок відпрацьовування родовищ

корисних копалин, прокладання тунелів, шахт; Q штучні струси, спричинені вибухами (утворення зсувних зміщень, осовів,

суфозійні й осадові деформації); а ерозія ґрунту, пилові бурі; а прориви води з каналів і як наслідок цього, — осідання, прояви

іригаційної ерозії, зростання ярів, площинний змив. Природно—техногенні: а радіоактивні забруднення атмосфери й у наступні компоненти ГС (порід

і підземних вод, поверхневих водойм);

а зміни гідрологічного режиму водойм з активізацією абразії; а зміни гідрогеологічного режиму. Підтоплення територій і внаслідок цього

деградація порід, гідроморфізм, осадові й післяосадові деформації;

активізація карсту, зсувних зміщень і осовів, зміна умов за оцінкою

збільшення сейсмічної бальності; а вирубування лісів, зміни режиму ґрунтових вод, посилення лінійної та

площинної ерозії, активізація селів; а сезонні підтоплення паводковими зливовими водами подів і блюдець.

Вимокання й утрати врожаїв сільськогосподарських культур, підіймання

рівня ґрунтових вод, утворення верховодок;

а підвищення рівня ґрунтових вод, зволоження і водонасичення ґрунтів , покривної товщі у верхній частині схилу, активізація тріщин

боргового відсікання, утворення верховодок, вторинне засолення,

заболочування в знижених місцях рельєфу і на схилах балок, осови,

зсуви, ерозія.

3. У проектах розробляють прогнози можливих змін геологічного (для виробництв — екологічного) середовища з обліком різноманітності складності природних чинників та інтенсифікації інженерно-господарської діяльності.

Обов'язкові науково-методичні обґрунтування граничнодопустимих навантажень на ГС як основу безпечного розміщення і функціонування об'єктів, гарантовано проектом формування геотехнічних систем територіально-виробничих комплексів. На території України це, насамперед, стосується масивів лесових осадових порід або інших утворень з можливим проявом активних ендо-та екзогенних чинників. Потрібно враховувати не тільки зміни ГС, а й можливість керування ним—обґрунтовано оцінювати ступінь інженерного ризику під час вишукувань, будівництва й експлуатації об'єктів. Часто, перестраховуючись, обсяги вишукувань непомірно завищують, або, навпаки, не враховують комплексності чинників, що впливають на споруди (або геологічне середовище), і як наслідок, виникають аварійні ситуації (нерідко ураганного прояву, що їх не враховують прогнози). На жаль, не завжди обґрунтовують характер і масштаби прогнозних змін ГС під впливом техногенезу, чітко не обумовлюють прийняті граничні умови прогнозів. Наслідок цього - низька їхня справджуваність.

Потрібно постійно перевіряти збіжність прогнозів і коригувати їх у міру одержання додаткових даних про складові ГС або про вплив техногенних чинників.

Нарешті, особливу увагу треба приділяти організації режимних спостере-жень для обґрунтування тимчасових і регіональних прогнозів.

4. Природоохоронні заходи щодо збереження рівноважного стану природно-технічних геосистем насамперед повинні передбачати оптимізацію робіт, їх розробляють для зниження негативних впливів геодинамічної активності. Ці заходи бувають трьох типів:

1) розроблювальні на підставі прогнозів, прийнятих за основу очікуваних трансформацій середовища (планові);

2) здійснювані після коректування прогнозу з обліком даних режимних спостережень під час експлуатації споруд і природно-технічних гео-систем (оперативні природоохоронні заходи);

3) виконані в процесі ліквідації аварійних ситуацій і аварій (аварійні природо-охоронні заходи).

4.4. АЕРОКОСМІЧНІ МЕТОДИ

Для контролю стану геологічного середовища, виявлення його критич-них відхилень від норми і розробки заходів щодо раціонального природо-користування потрібно застосовувати методи, що дають змогу в найкоротші терміни (до однієї доби) одержати об'єктивну еколого-геологічну характеристику регіонів. Саме такими є дистанційні еколого-геологічні дослідження, що ґрунтуються на активному і пасивному зондуванні Землі в різних діапазонах спектра електромагнітних коливань (у діапазоні від ультрафіолетового до

мікрохвильового) за допомогою радіо-