Крім того, виконано дистанційні та наземні геотермічні знімання по профілю, орієнтованому навхрестпростяганню регіонального крайоюго порушення. Дистанційне знімання проводили з борту літака ІЧ-радіометром у спектральному діапазоні 8—13 мкм, що фіксує радіаційну температуру підстильної поверхні з відносною похибкою близько 0,1 °С при лінійному дозволі на місцевості уздовж маршруту знімання 12м.

Одночасно з дистанційними на профілі виконували наземні геотермічні дослідження у вибої свердловин завглибшки 1 м за допомогою термісторних зондів. Відносна похибка вимірювань становила близько 0,02 °С. Для одержання порівнянних результатів свердловини закладали на горизонтальних задернованих ділянках земної поверхні з ідентичним складом ґрунтів. Вплив нестаціонарних теплових процесів, пов'язаних із бурінням і встановленням зонда, усували шляхом витримування свердловин перед вимірюваннями протягом 24 год. Вимірювання на профілі виконано за 2 год., що дало змогу уникнути впливу сезонного ходу температури, оскільки її зміна становила 0,005 °С за 2 год.

Над розломною зоною регіонального крайового порушення як за результа-тами дистанційного ІЧ-знімання, так і за наземними вимірюваннями температури виявлені аномалії відповідно 1,26 і 2,00 °С. Асиметрія, що простежується у їхньому розподілі та зміщення екстремумів від центра порушення, як засвідчило зіставлення з результатами моделювання, зумовлена рухом підземних вод еоценових відкладів зі швидкістю близько 7-Ю'8 м/с та швидкістю висхідної фільтрації 4,5 * 10"9 м/с.

За допомогою ІЧ-знімання експериментально виявлена позитивна аномалія радіаційної температури, приурочена до розломної зони регіонального крайового порушення. Комплексними наземними і дистанційними геотермічними досліджен-нями визначено температурні аномалії. Зіставлення отриманих результатів із модельними розрахунками дало змогу виявити висхідний потік у розломній зоні, що свідчить про її розкриття. Вірогідність виконаних досліджень підтверджена гідрогеохімічними матеріалами, відповідно до яких розломна зона має підвищену мінералізацію та особливості хімічного складу підземних вод еоценових відкладів.

Дистанційна оцінка забруднення рослинності важкими металами. Вивчення спектральних характеристик рослинного покриву дає інформацію про склад порових розчинів гірських порід, що є на глибині розвитку кореневої системи рослини, тобто про параметри глибинного стану геологічного середовища.

Особливе значення для вирішення геохімічних завдань, пов'язаних із впливом хімічних елементів на відбивні властивості рослин, має червона смуга

поглинання хлорофілу (хвилі 680-750 нм), оскільки внаслідок геохімічного впливу на рослини важких металів положення цієї межі зсувається у бік коротких хвиль (до декількох нанометрів). Особливість "блакитного зміщення" може слугувати діагностичною ознакою хімічного забруднення рослин, а отже, і аномальної наявності елемента-забрудника в перовому розчині ґрунтів і гірських порід. Експериментально доведено, що ця закономірність простежується у разі впливу нахлорофілрослинтаких елементів: Fe, Mn, Си, Mo, Zn,Ni, Co, Cr, Pb, Zr, Sn, Be [16,19].

Для того, щоб виконувати такі завдання літаковий прецизійний спектрометр, що працює у видимому діапазоні (400-800 нм), повинен мати спектральну роздільну здатність близько 1-3 нм, інерційність не гірше ОД с, і забезпечувати розділення на місцевості близько 5 м.

Методика проведення дистанційного спектрометричного знімання полягає в знятті спектрограм з усіх видів рослинності, що є на фоновій ділянці, і порівнянні їх на досліджуваній території з фоновими попарно для кожного з видів рослин. Водночас виконують наземне вибирання проб рослинності і грунтів для визначення в них вмісту важких металів. Якщо зіставлення знятих спектрограм із фоновими дасть "блакитне зміщення" в ділянці 680-750 нм, то це означає, що рослинність може бути забруднена важкими металами.

Виконані ІГН АН України експериментальні спектрометричні знімання на Дніпровському полігоні аерокосмічного моніторингу (разом з Інститутом фізики АН Білорусії) і в зоні зчленування Паміру з Тянь-Шанем на Файзабад-ському полігоні (разом з Інститутом космічних досліджень АН Болгарії) у рамках міжнародного аерокосмічного експерименту "Інтеркосмос—Тянь-Шань-88" засвідчили, що тут простежується помітне (до 20 нм) "блакитне зміщення" червоного спектра рослин. З 'ясовано, що різні рослини по-різному й у різні фази розвитку накопичують важкі метали, а це й призводить до зміни спектральних характеристик.

4.5. РАДЮГЕОХІМІЧН! МЕТОДИ

За допомогою радіогеохімічних методів еколого-геологічних досліджень головно вивчають процеси міграції природних радіоактивних елементів у природних середовищах та їхній вплив на біоту. З кінця 1960-х років застосування радіогеохімічних методів значно розширилося внаслідок надходження в навколишнє середовище штучних радіоактивних елементів-продуктів розпаду важких ядер і активації легень, що утворяться внаслідок ядерних вибухів і роботи атомних енергетичних установок. Після аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р. в атмосферу потрапила величезна кількість радіонуклідїв, що визначатиме радіаційний фон на територіях України, Білорусі та деяких областей Росії протягом найближчих десятиліть. На значних площах природний радіаційний фон, що залежав донедавна від кларшвих концентрацій радіоактивних елементів рядів урану іторію, ізотопа40!^ і космічного випромінювання, перевищений у десятки і сотні разів.

Крім зовнішнього опромінення від радіонуклідів, розсіяних у навтлишньому середовищі, на біоту суттєво впливають радіонукліди, що мігрують в атмосфері, гідросфері і потрапляють у харчові ланцюги. Деякі з них здатні накопичуватися на геохімічних бар'єрах і формувати згодом біологічно значимі концентрації. Останнім часом у світовій науці різко посилилася увага до радону, як найважливішого чинника внутрішнього опромінення практично всього населення. Гранично допустимі концентрації ізотопу радон-222 у повітрі будинків становлять усього 50 Бк/м3, тоді як у гірських породах і підземних водах його концентрації можуть досягати 107 Бк/м3. Отже, радон, що надходить в атмосферу житлових приміщень унаслідок еманування грунту, будівельних матеріалів, та виділяється під час дегазації вод систем водопостачання, а також міститься в незначних кількостях у природному газі, виявляється найголовнішим чинником радіаційної небезпеки для населення.

Попередник радону-222 у ряді розпаду уран-ізотоп-радій-226 - також є важливим чинником, що визначає