1) загальні геоморфологічні методи виявлення закономірностей будови і розвитку рельєфу з метою з'ясування загальних просторово-часових геоморфо-логічних закономірностей, еколого-геоморфологічного районування й обгрунтуван-ня загальної стратегії регіонального еколого-геоморфологічного аналізу в зв'язку з вирішенням різних екологічних проблем;

2) спеціальні геоморфологічні методи і методичні прийоми, які застосову-ють для дослідження особливостей будови рельєфу, динаміки рельєфотворних процесів, вирішення конкретних екологічних завдань і комплексного обґрунтуван-ня заходів щодо усунення несприятливих екологічних ситуацій і можливих унаслідок їхнього виникнення наслідків. До загальних геоморфологічних методів належать: методи вивчення морфології рельєфу (морфологічні, морфометрічні, морфогенетичні), що дають змогу визначити морфологічні та морфометричні особливості рельєфу різних генетичних типів; методи вивчення рельєфотворних відкладів (фацій, формацій, потужностей); методи морфоструктурного аналізу, що дають змогу вивчати спів-

відношення рельєфу і геологічної структури, досліджувати особливості динаміки ендогенних процесів (неоген-четверганних, голоценових, сучасних) та їхні впливи на рельєфоутворення; методи вивчення динаміки екзогенних рельєфотворних процесів, у тому числі сучасних, з метою дослідження їхньої спрямованості і прогнозування розвитку в районах підвищеного техногенного навантаження.

Комплекс спеціальних геоморфологічних методів об'єднує методи і методичні прийоми, спрямовані на виявлення, по-перше, природних геоморфо-логічних об'єктів підвищеного екологічного ризику, що мають високу динамічну активність (наприклад, Іравітаційний, карстовий, еоловий рельєф тощо), по-друге, антропогенно-геоморфологічних (природно-антропогенних систем) об'єктів, що характеризуються мінливими зв'язками і підвищеною здатністю до їхніх перебудов. Серед спеціальних геоморфологічних методів особливе місце посідають ті, що націлені на виявлення ареалів поширення несприятливих процесів, зокрема, селів, поводків тощо, і оцінки масштабів їхнього можливого впливу на земну поверхню, особливо щодо порушення екологічної рівноваги території.

З огляду на це особливу роль відіграє геоморфодинамічний аналіз, спрямований на дослідження динаміки сучасних екзогенних, а також повіль-них і швидких ендогенних рельєфотворних процесів у районах диференційованого техногенного навантаження і мінливих природних систем (активних на сучасному етапі форм морфоскульптури і морфо-структури, розломних порушень, морфо-структурних уологов тощо).

Під час регіональних і конкретних еколого-геоморфологічних досліджень широко застосовують такі методи: картометричні, дистанційного зондування, математичні, стаціонарні, напівстаціонарні, польові та ін.

Залежно від конкретних типів і видів техногенного навантаження і місцевих природних умов використовують різні комплекси загальних і спеціальних методів регіонального геоморфологіческого аналізу. Наприклад, для оцінювання і прогнозування впливу гідротехнічного будівництва на геодинамічну усталеність території особливе значення мають стаціонарні (інструментальні) і дослідно-модельні методи вивчення інженерно-геоморфологічних процесів (переробка берегів, підтоплення, замулювання), що можуть розвиватися дуже інтенсивно. Крім того, інструментальне вивчають сучасні вертикальні рухи земної кори.

Вплив гребель, каналів, водоймищ призводить до зміни природного характеру річкових долин та інших елементів рельєфу. Тому доцільно за етапами створення й експлуатації гідротехнічних споруд складати велико-масштабні геоморфологічні карти території будівництва. Для оогрунтування геоморфо-логічних умов енергетичного будівництва (АЕС, ТЕЦ тощо) найважливіше значення мають методи морфоструктурного аналізу, у тому числі поетапного неотектонічного аналізу, а також методи вивчення співвідношення рельєфу і геологічної структури. Особливо жорсткі вимоги до морфоструктурного аналізу ставлять у разі вибору ділянок для розташування атомних електростанцій. (В Україні накопичений деякий досвід середньо- і великомасштабних морфо-структурних досліджень для таких цілей.) До комплексу таких досліджень належать морфометричні, струкгурно-геоморфологічні методи, методи вивчення

рельєфогворних відкладень і сучасних процесів, а також дистанційні (дешифрування аерокосмічних знімків).

Методи геоморфологічного аналізу у разі містобудування охоплюють як деякі загальногеоморфологічні, так і спеціальні методи для вирішення завдань інженерного плану, у тому числі складання великомасштабних карт інженерно-геоморфологічного районування (на прикладі карти ПБК і території м. Києва).

У випадку лінійного будівництва (нафто- і газопроводи, автомобільні дороги і залізниці, лінії електропередач тощо) застосовують раціональні комплекси методів геоморфологічних досліджень, спрямованих на вивчення умов усталеності рельєфу. Наприклад, під час проектування магістрального газопроводу Уренгой—Помари—Ужгород дані геоморфологічного аналізу для передгір'я і гірської частини Українських Карпат дали змогу оцінити загальні структурно-геоморфологічні умови будівництва, інтенсивність прояву сучасних екзогенних процесів, вибрати найоптимальніший варіант траси і спрогнозувати розвиток несприятливих екзогенних процесів, а також дати рекомендації щодо організації геоморфолого-господарського моніторингу для вирішення екологічних завдань.

Комплекс методів аграрно-геоморфологічного аналізу для оптимізації землекористування об'єднує насамперед морфометричні методи оцінювання розчленованості рельєфу, ухилів земної поверхні, інтенсивності несприятливих екзогенних процесів, літології і ґрунтотворних порід.

Під час проектування водно-меліоративних об'єктів для вивчення рельєфу застосовують як морфогенетичні, так і морфоструктурні методи досліджень. У групі морфометричних методів найважливішим є оцінювання загальної дренованості території, яку виконують за допомогою різних методичних прийомів.

Спеціальні еколого-геоморфологічні дослідження пов'язані з оцінюванням геоморфологічних умов підтоплення, рекультивації, а також із вивченням рельєфу для інженерного оцінювання території після великих аварій (наприклад, геоморфологічний аналіз у 30-кілометровій зоні ЧАЕС). Для вирішення цих завдань застосовують різні комплекси методів, головно морфометричні і морфогенетичні, а також дешифрування аерофотознімків.

Особливо актуальні питання оцінювання рельєфу і прогнозування його змін унаслідок зрошування земель, боротьби зі стихійними лихами (руйнування чорноморських берегів, селеві наноси в гірських зонах тощо), будівництвом хімкомбінатів та ін.

Для вирішення цих завдань з успіхом використовують інженерно-геоморфо-логічну експертизу на стадіях передпроектних і проектних розробок.

. 'СЈ3^|^ШЯВШНН^^Н '>~"Г^'*>Ч"-*"Ч*:--^

4.7. БЮЛОКАЦІЙНІ МЕТОДИ

Дія біолокаційних методів (БЛМ) грунтується на здатності людини сприйма-ти і фіксувати впливи зовнішніх енергетичних випромінювань або безпосеред-нього відчуттям, або за допомогою різного типу індикаторів, виготовлених із

довільно обраних матеріалів (металу, дерева та ін.) у довільному вигляді (рамок, маятників тощо). Таким способом відшукували раніше і нерідко сьогодні місця підземних водних джерел. За старих часів, коли як індикатор використовували звичайну лозу, такі вишукування називали лозоходством, а самих дослідників— лозоходцями. Тепер БЛМ застосовують для вирішення значно ширшого спектра завдань, пов'язаних із визначенням характеру і ступеня впливу зовнішніх аномальних, тобто відмінних від фонових енергетичних випромінювань на живі і неживі об'єкти