Допустимі мікрокліматичні умови - це такі показники мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть спричинитися до дискомфортного теплопочуття, що обумовлено напруженням механізмів терморегу-ляції, але які не виходять за межі фізіологічних можливос-тей організму людини. При цьому може виникнути деяке зни-ження працездатності, але пошкодження або порушення здо-ров'я у людини не виникає.

Допустимі норми мікроклімату застосовуються для при-міщень, де теплові надлишки перевищують 23 Дж/(м3 с). Таких приміщень на підприємствах харчової та переробної промисловості більшість. Це виробничі цехи та дільниці, де встановлене технологічне обладнання, яке живиться тепло-вою або електричною енергією. При цьому випромінюється тепло в повітря приміщення, що створює несприятливі умо-ви для людей. Як правило, в таких приміщеннях немає мож-ливості встановити оптимальні параметри мікроклімату з технічних або економічних причин. В приміщеннях зі значни-ми надлишками явного тепла (23 Дж/(м3 с) і більше), де на кожного працюючого припадає від 50 до 100 м2 площі підло-ги, дозволяється зниження температури повітря проти нор-ми в зоні поза постійними робочими місцями до 12 С - для легких робіт, до 10°С - для робіт середньої важкості і до 8°С - для важких робіт. Якщо на кожного працюючого при-падає більше 100 м2 площі підлоги, то нормативна темпе-ратура, відносна вологість і швидкість руху повітря забез-печуються тільки на постійних робочих місцях.

Теплове опромінення працюючих, що виходить від нагрітого обладнання, освітлювальних приладів, інсоляції, на постійних і непостійних робочих місцях не повинно перевищувати 35 Вт/м2 при опроміненні 50% і більше поверхні тіла, 70 Вт/м2 при опроміненні від 25 до 50% поверхні тіла і 100 Вт/м2 - при опроміненні до 25% поверхні тіла людини. Інтенсивність оп-ромінення робітників від відкритих джерел тепла (відкрите полум'я) не повинно перевищувати 140 Вт/м2 при опроміненні не більше 25% поверхні тіла. При цьому обов'язкове засто-сування засобів індивідуального захисту, в тому числі облич-чя та очей.

Низькі температури при праці на відкритому повітрі взим-ку негативно впливають на стан людини. Граничні температу-ри, нижче яких не можуть виконуватися роботи на відкрито-му повітрі, обумовлені можливостями механізму терморегу-ляції людини. Так, при температурі повітря до -25°С йде охо-лодження відкритих поверхонь тіла і зниження чутливості на дотик кінцівок людини.

Періодичний обігрів відновлює працездатність. При температурах від -25 до -30°С навіть періодичний обігрів не відновлює працездатність (дотикову чутливість кін-цівок). Праця при таких низьких температурах протягом зміни призводить до різко вираженого переохолодження організму. Праця при температурах від -30 до -40°С і нижче при 10-хвилинному обігріві через кожну годину при-зводить до стійкого зниження температури всього тіла і тактильної (дотикової) чутливості пальців рук і ніг, підви-щення артеріального тиску, почастішання пульсу.

3. Визначення параметрів мікроклімату та прилади для їх вимірювання

(Для визначення температури повітря у виробничих при-міщеннях використовуються звичайні ртутні і спиртові тер-мометри, термопари або термоанемометри. Так, наприк-лад, термометр метеорологічний скляний ТМ-6 має діапа-зон виміру від -30 до +50 С, похибка вимірювання 0,2°С. Термоанемометр ЭА-2м визначає температуру повітря в межах від 10 до 60°С, а термоанемометр ТА-8м в межах від 0 до 60°С. Найчастіше температуру повітря визначають за сухим термометром психрометра.

В приміщеннях, де є значні джерела променистого теп-ла, для більш точного визначення фактичної температури повітря застосовується подвійний термометр, який складається з двох термометрів - один з зачорненим термобалоном, а другий - з посрібленим. Посріблений відбиває променисте тепло і реагує на конвективне, а зачорнений - реагує на про-менисте і мало реагує на конвективне.

При користуванні подвійним термометром фактична тем-пература повітря t, C, визначається за виразом:

t=tc-K(t4-tc),

де tc - показання термометра з посрібленим термоба-лоном, °С; К - константа приладу (наводиться у паспорті або інструкції до приладу); t4 - показання термометра з зачор-неним термобалоном, °С.

Швидкість руху повітря в приміщеннях вимірюють прила-дами: анемометрами, термоанемометрами, анемометрами (крильчастими, індукційними та чашковими). Віднос-ну вологість повітря визначають стаціонарними або аспіраційними психрометрами. Психрометри складаються із сухого та вологого термометрів. Резервуар вологого тер-мометра міститься у зволоженому середовищі. За різницею показників термометрів, користуючись психрометричною таб-лицею, визначають відносну вологість.

Для реєстрації атмосферного тиску застосовують баро-метри. Найбільш поширеними в промисловості і в побуті є барометри анероїди. При необхідності реєстрації параметрів мікроклімату протягом часу вживають самописні прилади: термографи, гігрографи, барографи та ін.

Відносну вологість можна визначати приладами - гігро-метрами. Принцип їх дії базується на здатності деяких ма-теріалів змінювати свою пружність в залежності від вологості повітря. Цю здатність має волосся людини і тварини, нату-ральна шкіра, деякі синтетичні матеріали. Промисловістю випускається гігрометр сорбційний типу ГС-210, який вимі-рює відносну вологість в межах 15...100% і має похибку 3%.

Подібні прилади виробляють у деяких державах: гігро-метр Yenway - в Англії; гігрометр Hygtotest-6200 - у Німеч-чині.

При вимірюванні в приміщеннях малих швидкостей руху повітря можна користуватися кататермометром (від 0, 02 до 1 м/с). Це спиртовий термометр, шкала якого поділе-на на три градуси (35...38°С). Для визначення швидкості руху кататермометр підігрівають у воді з температурою 65...75°С доти, доки спирт із термобалона заповнить ка-піляр і підніметься до половини верхнього розширення. Після цього кататермометр виймають з води, протирають насухо і підвішують в зоні, де треба визначити швидкість руху повітря. За секундоміром фіксують час охолодження приладу від 38 до 35°С. З таблиці або графіку, що до-дається до приладу, визначають фактичну швидкість руху повітря.

В приміщеннях зі значним живленням тепла для визна-чення енергетичної освітленості, що створюється за раху-нок нагрітих поверхонь обладнання, приладів, що опалю-ють та освітлюють, сонячного випромінювання,