Ці гази потрапляють у повітря завдяки існуванню вільно-го озону 03 в поверхневих шарах атмосфери, а також про-цесам гноїння та розкладання (NH3, CO, CH4, N2О) або ат-мосферним явищам (NО2).

Чистим повітрям вважається таке, яке не забруднене твердими, рідкими та газоподібними речовинами і газами, що змінюють його природний склад.

Тверді, рідкі або газоподібні речовини будь-якого ряду і походження, що потрапляють у повітря і змінюють його при-родний склад, називають емісіями. Існує ще поняття іммісія - це забруднюючі атмосферне повітря речовини, що при-сутні в атмосфері в безпосередній близькості від зони своєї дії, як правило, на висоті 1, 5 км від поверхні Землі або вер-хньої границі рослинності, або на відстані 1, 5 км від поверхні будівлі.

Емісії - це забруднення техногенного походження. В технічній літературі користуються поняттями "забруднення", "шкідливі речовини" в тих випадках, коли ці речовини при-сутні у повітрі в концентраціях, шкідливих і небезпечних для флори та фауни Землі.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ) дає таке визначення: забруднення повітря має місце в такому ви-падку, коли забруднююча повітря речовина або кілька речо-вин присутні в атмосфері в такій кількості і протягом такого часу, що спричиняють шкоду або можуть сприяти шкоді лю-дям, тваринам, рослинам та майну, або можуть привести до погіршення здоров'я людини або стану майна, які не підда-ються обліку.

2. Шкідливі речовини на підприємствах харчової та переробної промисловості

У сучасній техніці застосовується безліч речовин, які мо-жуть надходити в повітря, де знаходяться люди, і станови-ти небезпеку їх здоров'ю. Для визначення небезпечності ме-дики досліджують вплив цих речовин на організм людини і встановлюють безпечні для людини концентрації та дози, які можуть потрапити різними шляхами в організм людини.

На харчових та переробних підприємствах повітря ро-бочої зони може забруднюватися шкідливими речовинами, які утворюються в результаті технологічного процесу або містяться в сировині, продуктах та напівпродуктах і відхо-дах виробництва. Ці речовини потрапляють у повітря у вигляді пилу, газів або пари і діють негативно на організм людини. В залежності від їх токсичності та концентрації в повітрі вони можуть бути причиною хронічних отруєнь або професійних захворювань.

За токсичною дією шкідливі речовини поділяють на кров'я-ні отрути, які взаємодіють з гемоглобіном крові і гальму-ють його здатність до приєднання кисню (оксид вуглецю, бензол, сполуки ароматичного ряду та ін.); нервові отру-ти, які викликають збудженість нервової системи, її висна-ження, руйнування нервових тканин (наркотики, спирти, сірча-ний водень, кофеїн та ін.); подразнюючі отрути - уража-ють верхні дихальні шляхи і легені (аміак, сірчаний газ, пара кислот, окисли азоту, ароматичні вуглецеві водні та ін, ); про-палюючі та подразнюючі шкіру і слизові оболонки (сірча-на та соляна кислоти, луги); печінкові отрути, дія яких суп-роводжується зміною та запаленням тканин печінки (спир-ти, дихлоретан, чотирихлористий вуглець); алергени, що змінюють реактивну спроможність організму (алкалоїди та інші речовини); канцерогени, що спричиняють утворення злоякісних пухлин (3, 4-бензопірен, кам'яновугільна смола); мутагени, що впливають на генетичний апарат клітини (окис етилену, сполуки ртуті та ін.).

3. Гігієнічне нормування шкідливих речовин

В залежності від ступеня токсичності, фізико-хімічних вла-стивостей, шляхів проникнення в організм, санітарні норми встановлюють гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідли-вих речовин в повітрі робочої зони виробничих приміщень, перевищення яких не припустиме.

За ступенем дії на організм людини шкідливі речовини

ділять на чотири класи небезпеки:

1 - надзвичайно небезпечні;

2 - високонебезпечні;

3 - помірно небезпечні;

4 - малонебезпечні.

Класи небезпеки встановлюються в залежності від нор-ми і показників.

Для деяких речовин, що досить часто потрапляють у повітря виробничих приміщень, встановлюються так звані середньогодинні допустимі концентрації. Наприклад, для ок-сиду вуглецю, який постійно потрапляє у повітря топкових приміщень, встановлені такі допустимі середньогодинні нор-ми:

50 мг/м3 - при тривалості роботи до 1 години;

100 мг/м3 - " " " до 30 хвилин;

200 мг/м3 - " " " не більше 15 хвилин.

Наступні роботи можна виконувати при наведених кон-центраціях не раніше ніж через дві години.

ГДК шкідливих газів, пари та пилу, що часто потрапля-ють у повітря робочої зони виробничих приміщень харчо-вих та переробних підприємств.

В державних стандартах наведено більше 700 речовин, для яких встановлені значення ГДК. При одночасному знаходженні в повітрі робочої зони кількох шкідливих речовин односпрямованої дії, близьких за хімічним складом і характером біологічної дії на людину, для визначення можливості працювати в цій зоні використовують таку залежність:

С1 С1 Сп

+ + ... + ? 1.

ГДК1 ГДК2 ГДКп

Де C1, С2, Сп - фактичні концентрації шкідливих речо-вин в повітрі робочої зони, мг/м3; ГДК1, ГДК2, ГДКп - гранично допустима концентрація шкідливих речовин, що зна-ходяться в повітрі робочої зони, мг/м3.

Приклади речовин односпрямованої дії: оксид вуглецю і оксид азоту, сірчаний газ і сірчаний водень, інші вуглеводні сполуки.

4. Контроль вмісту в повітрі шкідливих газів та пари

Контроль проби повітря виконується в зоні дихання лю-дини з урахуванням місць утворення шкідливих речовин і шляхів, по яких вони потрапляють в робочу зону. Кількість проб та метод контролю визначається санітарними норма-ми та органами санітарного нагляду.

В приміщеннях, де присутні речовини 1-го класу небезпеки та де може бути аварійний викид, повинен запроваджуватись безперервний контроль. Для інших випадків - періодичний.

Методи контролю вмісту хімічних речовин в повітрі под-іляються на три групи:

1. Індикаторні методи хімічного аналізу з використанням газоаналізаторів УГ-1, УГ-2, ГХ-4 та подібних до них, що працюють за принципом кольорової реакції між індикатор-ним порошком і досліджуваним газом або парою, які про-смоктуються разом із повітрям через індикаторну трубку, за-повнену реагентом. За інтенсивністю зміни кольору або