Актуальні питання удосконалення розвитку народногосподар-ського комплексу України

Територіальні інтереси є життєво важливими для кожного народу. Розбудовуючи власну державність. Україна повинна, поряд із здійсненням політики виходу з гострої економічної кризи і подолання руйнівної гіперінфляції, визначити нову, науково обгрунтовану регіональну і структурну політику.

Іманентною особливістю розвитку людства на сучасному етапі є переорієнтація економіки і соціальної політики потреб людини, яка стала планетною силою. У цьому зв’язку принципово важливого значення набуває забезпечення збалансованого розвитку суспільства і природи не тільки на планетарному рівні, але, насамперед, національному рівні, бо власне, кожен народ, кожна нація повинні включати весь свій потенціал у боротьбу за виживання людства.

У світлі цих міркувань нових ознак актуальності набувають проблеми розвитку національної економіки, оскільки шляхом їх врахування і розв’язання можна підвищити надійність і стабільність вселюдського поступу. З цих позицій потребують розгляду регіональні проблеми розвитку економіки України, яка займає важливе місце в сім’ї європейських народів і всього світу.

Успішне здійснення соціально-економічних перетворень в Україні значною мірою залежить від раціонального поєднання загальнодержавних інтересів інтересами і особливостями регіонів, ефективним використанням їх природно-ресурсного потенціалу. Досвід минулого, свідчить про те, що надмірна концентрація фінансових і матеріальних ресурсів у розпорядженні центральних органів управління, звуження економічної бази місцевих органів, нехтування територіальними пропорціями при плануванні розвитку народного господарства негативно позначилися на рівнях економічного розвитку регіонів України і призвели до нагромадження на місцях серйозних господарських, соціальних та екологічних проблем. Найбільш болючими з них є:

недосконалість галузевої структури більшості регіональних господарських комплектів, насамперед промислових, низька їх економічна ефективність;

однобічна галузева спеціалізація регіонів, обмежена сфера застосування праці;

значні відмінності між регіонами у рівнях соціально-економічного розвитку;

суттєве відставання від діючих нормативів у розвитку соціальної і виробничої інфраструктури, особливо в сільській місцевості, низький рівень використання економічного потенціалу малих міст, сіл;

неефективне використання місцевих ресурсів (трудових, земельних, водних, рекреаційних), надмірне забруднення навколишнього середовища.

Науково огранований підхід до оцінки рівня розвитку різних економічних районів, окремих агломерацій має велике значення для пошуку реальних шляхів підвищення ефективності всього суспільного виробництва на Україні. Воно безпосередньо пов’язане з раціональним і оптимальним економічним районуванням, повинно бути покладено в основу проведеного аналізу.

Регіональна політика повинна мати відповідні пріорітети, тобто надавати перевагу на даному етапі розвитку певних галузей, видів діяльності, форм господарювання конкретних регіонів з тим, щоб найефективніше використати їх природній та економічний потенціал, забезпечити розв’язання намічених соціально-економічних завдань і задоволення потреб населення відповідних регіонів і України в цілому. Пріорітети розвитку регіонів можуть визначатися як на державному, так і на місцевих рівнях управління залежно від важливості поставлених цілей і завдань та фінансово-економічних можливостей.

Першочерговими для загальнодержавного вирішення на наш погляд, мають бути такі проблеми:

Докорінна реконструкція та структурна перебудова народногосподарських комплексів традиційно промислових регіонів, які перенаси-чені галузями важкої індустрії, підприємствами воєнно-промислового комплексу і мають складну екологічну обстановку. Це — Донецька, Дні-пропетровська, Луганська, Запорізька, Харківська області.

Прискорений розвиток соціальної та виробничої інфраструктури в регіонах з низьким рівнем забезпеченості, особливо в сільській місцевості. Це стосується більшості областей України, передусім західних, а також шахтарських міст і селищ Донбасу.

Встановлення екологічної рівноваги в регіонах з кризовою ситуа-цією, насамперед у промислових районах Донбасу, Придніпров'я, Прикарпатського регіону, Північного Криму та в районах, що зазнали за-бруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Ефективне, використання трудових ресурсів, забезпечення відпо-відних, економічних умов для перерозподілу їх між галузями і сферами народного господарства регіонів з урахуванням необхідності створення нових робочих місць, особливо в малому бізнесі.

Більш раціональне використання рекреаційних ресурсів регіонів, значне розширення територій, придатних для оздоровлення і відпочинку населення, розвитку міжнародного туризму. Для цього слід нарощувати матеріально-технічну базу рекреаційної інфраструктури в Криму, райо-нах Чорноморського та Азовського узбережжя, в Карпатах, а також у Волинській, Вінницькій, Полтавській, Сумській, Черкаській та деяких інших областях.

Стимулювання розвитку морегосподарського комплексу як інтегруючої системи морських галузей діяльності у південній частині Укра-їни, що значною мірою сприятиме також зміцненню міжнародних зв'яз-ків нашої країни.

На нашу думку, першорядними заходами щодо реалізації завдань регіональної політики держави на найближчу перспективу повинні бути: розробка цільових міжрегіональних програм соціально-економічного розвитку Донбасу, Прикарпатського регіону, Півдня України, визначення статусу столиці України, обласних центрів, гірських районів, забезпе-чення регіональних виконавчих органів та місцевих Рад методичними положеннями щодо складання планів соціально-економічного розвитку територій, регіональних програм, техніко-економічних обгрунтувань створення вільних економічних зон.

Важливою складовою частиною регіональної політики має бути механізм регулювання територіального розвитку. Практика реалізації регіональної політики в розвинутих країнах Заходу виробила багато мето-дів, які можуть бути прийнятими і для нашої країни. Це — широкий спектр економічних методів: пряме державне інвестування, створення спеціальних фондів для фінансування державних регіональних програм, залучення зарубіжного (в тому числі приватного) капіталу, субсидії і дотації на розвиток соціальної сфери, надання пільгових кредитів та позик, змішане інвестування, створення вільних економічних зон, технополісів тощо. Найбільш ефективним засобом реалізації міжрегіональ-них програм може бути створення загальнодержавного фонду регіональ-ного розвитку, за рахунок коштів якого фінансуватимуться особливо важливі структурні проекти, програми для регіонів з критичними соці-ально-економічними та екологічними проблемами.

На сучасному перехідному етапі вирішення міжрегіональних проб-лем повинно базуватися, на наш погляд, переважно на державних централізованих інвестиціях, державних контрактах та замовленнях, а також відповідних пільгах. Розв'язання внутрішніх проблем регіонів не-обхідно здійснювати за рахунок місцевих бюджетів, позабюджетних та інших коштів, використовуваних на фінансування регіональних цільових програм і проектів, пов'язаних з розвитком соціальної сфери, підприєм-ництва, соціальним захистом населення, раціональним використанням трудових і