У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


природних ресурсів, охороною навколишнього середовища. Можуть також створюватися міжрегіональні фонди і асоціації для фі-нансування програм розвитку малого бізнесу, модернізації і технічного переоснащення підприємств місцевого господарства, а також екологіч-них проектів тощо.

Перспективним механізмом регіонального розвитку (і практичним щодо швидкого впровадження) має бути створення вільних економіч-них зон у регіонах, насамперед з сприятливими природними, транспорт-но-географічними та економічними умовами. Дослідження, проведені Науково-дослідним економічним інститутом Мінекономіки України, показують, що найбільші реальні можливості для зонування мають Одесь-ка і Львівська області, які поєднують такі фактори, як сприятливе гео-графічне положення і розвинуте господарство; території з унікальними умовами для туризму та відпочинку — Крим, Закарпаття; міста Київ і Харків — з кваліфікованими трудовими ресурсами та високим рівнем науково-технічного потенціалу. Є й інші перспективні території для ство-рення економічних зон різного призначення. Нині НДЕІ Мінекономіки розробляє методичні положення щодо техніко-економічного обґрунтування вільних зон в Україні.

Переміщення центру ваги в управлінні багатьма соціально-економічними процесами безпосередньо на місця, де відбуваються локальні відтворювальні процеси,— об'єктивна вимога нашого часу. В свою чергу, воно потребує більш чіткого розмежування повноважень між централь-ними і регіональними органами управління економікою, а також в струк-турах «область — район — місто» та . .«Рада — держадміністрація». З цією метою важливо прийняти деякі законодавчі акти, або декрети чи постанови Кабінету Міністрів України, зокрема про статус області, ве-ликих міст і обласних центрів, про регіональні програми, регіональну інвестиційну політику тощо. Це сприятиме створенню правової бази для регулювання регіонального розвитку в соціально-економічній сфері, створенню ефективного механізму взаємодії держави і регіональних ор-ганів управління. Необхідне проведення гнучкої державної політики, яка б підтримувала розумний компроміс, з одного боку, в напрямі регіоналізації економічних реформ, а з другого,— інтеграції всього народ-ного господарства України як самостійної держави.

Удосконалення системи економічного районування.

Економічне районування — результат процесу територіального по-ділу праці. Воно вимагає визначення системи об'єктивно існуючих райо-нів, вивчення і врахування їх при плануванні і прогнозуванні соціаль-но-економічного розвитку республіки.

Формування економічних районів як форми територіальної орга-нізації суспільного виробництва безпосередньо пов'язане з формуванням територіально-виробничих комплексів, розвиток яких викликає зміни в територіальній структурі економічних районів, в тому числі і в еконо-мічному районуванні України. Ці зміни слід враховувати при розробці значно ефективнішої, ніж існуюча, системи управління, за якої б глиб-ше і повніше враховувались всі територіальні відмінності розвитку республіки — її галузеві і територіальні структури. У зв'язку з цим і існуюча система економічних районів України потребує дальшого вдосконалення на основі врахування змін у розвитку територіально-виробничих комплексів та існуючих систем розселення. На нашу думку, в загальновизнаних економічних районах — Донецько-Придніпровському, Південно-Західному, Південному — доцільно виділити підрайони і надати їм статус, що існує при федеративній системі управління. В майбутньому ці підрайони слід ще більше розукрупнити з урахуван-ням етноісторичних умов їх розвитку.

В Донецько-Придніпровському економічному районі можна виді-лити три підрайони: Донецький, Придніпровський, Харківський. Вугіль-ний комплекс є основою формування Донецького підрайону. Його економічне ядро — Донбас — єдиний урбанізований агломераційний район. Це — важлива індустріальна база України з розвинутою чорною металургією, енергетикою, хімічною промисловістю і машинобудуван-ням. Придніпровський підрайон у територіальному Поділі праці висту-пає як велика база залізорудної і металургійної промисловості, маши-нобудування, хімії та електроенергії. Основою його формування є металургійний комплекс. Харківський підрайон спеціалізується на машинобудуванні, легкій і харчовій промисловості. Це — підрайон високотоварного інтенсивного сільського господарства.

В Південно-Західному економічному районі об'єктивно існують чотири підрайони: Київський, Подільський, Карпатський і Поліський. Велика Київська агломерація є основою формування підрайону, в яко-му розвиваються машинобудування, хімічна, легка і харчова промисло-вість. В Подільському підрайоні розвинуто харчову (цукрову, плодоовочевоконсервну), машинобудівну, легку, хімічну галузі промисловості. Провідними галузями промислового комплексу Карпатського підрайо-ну є нафтова, газова, лісова промисловість, видобуток сірки, калійної солі, машинобудування, легка, харчова промисловість. Союзне значення мають курорти Моршин і Трускавець. Велику роль в підрайоні відіграє Львівський промисловий вузол, в якому сконцентровано багатогалузе-ве машинобудування, приладобудування, електронну, легку і харчову промисловість. Швидко формуються Івано-Франківський, Чернівецький вузли. Менш розвинутим є Поліський підрайон. Поряд з лісовою, фарфоро-фаянсовою промисловістю, виробництвом будівельних матеріалів тут розвиваються машинобудування, хімічна та легка промисловість.

У Південному економічному районі сформувалися два підрайони, які відрізняються рівнем розвитку промисловості — Причорноморський і Кримський. В Причорноморському підрайоні провідними галузями промисловості є суднобудування, сільськогосподарське машинобудування, консервна, виноробна, рибна, цукрова промисловість. Для Крим-ського підрайону, крім розвитку харчової та деяких інших галузей промисловості, характерне обслуговування великого курортного господар-ства.

Соціально-демографічна ситуація.

Основою економіки будь-якої країни є населення. Воно — джерело трудового потенціалу, суб'єкт виробництва. Населення — виробник і споживач продукції. Від кількісних і особливо якісних параметрів його відтворення залежить майбутнє соціально-економічного розвитку. Цей аспект проблеми, на жаль, недостатньо враховується при з'ясуванні темпів соціально-економічного зростання взагалі. Для України, яка у XX ст. мала так багато трагічних демографічних сторінок (достатньо у цьому зв'язку нагадати періоди першої світової і громадянської війни, трагедію голоду 1932—1933 pp., репресії 1937—1938 pp., другу світову війну, післявоєнні депортації населення із західноукраїнських земель), він має особливе значення. При розгляді економічної динаміки України ці втрати в трудовому потенціалі досі належним чином не проаналізо-вано і не враховано.

Переписи населення, проведені в 1959, 1970, 1979, 1989 pp., свідчать про постійне погіршення демографічних параметрів населення України в цілому, в окремих її регіонах і областях, що позначається на темпах приросту населення і його трудового потенціалу. Природний приріст населення на Україні в 1980—1988 pp. знизився з 13,6 до 2,8 промілле. У розрізі областей


Сторінки: 1 2 3 4 5 6