Таке становище могло б бути не таким вже й поганим, якби всі сектори економіки працювали на національну економіку. Проте в дано-му разі йдеться про Україну, що є складовою великої держави, в якій склалися нераціональні Економічні зв'язки. Ці зв'язки за роки соціалі-стичного будівництва не було модернізовано, нерідко вони набували ще потворніших форм. Через те розміщення продуктивних сил, спеціаліза-ція і поділ праці на Україні здійснювалися виходячи з потреб не респуб-ліки, а загальносоюзного комплексу. Негативні наслідки цього особливо відчутні нині, коли йдеться про економічну суверенність України. Досяг-нення суверенності вимагатиме великих зусиль для раціоналізації роз-міщення продуктивних сил, спеціалізації народного господарства і оптимізації внутрі- і зовнішньореспубліканських зв'язків.

Структурна перебудова народного господарства України об'єктивно необхідна. Вона повинна розвиватися в такому напрямі: 1) удосконалення пропорцій між добувними і переробними галузями за рахунок випереджаючого розвитку останніх; 2) прискорення розвитку машинобудування і наукомістких виробництв; 3) обмеження будівництва нових і розширення водо- і енергомістких підприємств, передусім хіміч-ної і нафтохімічної промисловості атомної енергетики, чорної металургії. Особливе місце займає атомна енергетика, технічне оснащення вироб-ництва якої і стан устаткування незадовільні; 4) соціальна переорієн-тація економіки; 5) удосконалення відтворювальної, технологічної, галузевої і територіальної структури капіталовкладень; 6) структурні зрушення в розподілі трудових ресурсів на користь невиробничої сфери.

До важливих напрямів удосконалення розвитку народногосподар-ського комплексу України слід віднести 1) зниження абсолютних по-казників виробництва металургії (видобуток вугілля, виплавка сталі, чавуну, виробництво прокату); 2) заборону будівництва підприємств у великих містах (зараз вона діє у 29 містах); 3) розробку економічного механізму природокористування; 4) збільшення капітальних вкладень на охорону природи; 5) ліквідацію наслідків Чорнобильської аварії; 6) розвиток економіки України з урахуванням природно-ресурсного потенціалу і технологічного навантаження на навколишнє середовище.

Крім промислового, Україна володіє величезним аграрним потенціалом. На неї припадає понад 18 % основних виробничих фондів і 19% зайнятих, 24,3 % загальносоюзного виробництва зерна, 25 % овочів, 25 % фруктів, 55 % цукрової сировини і 51 % бурякового цукру, 33,3 % соняшникової олії, 28 % льоноволокна і 22 % м'яса3. Однак забезпеченість населення України цими продуктами є незадовільною в зв'язку з великою питомою вагою поставок у союзний фонд.

Необхідно зазначити, що для агропромислового комплексу України найбільш характерні такі риси:—

високий (порівняно з іншими регіонами СРСР) рівень концентра-ції виробництва в усіх його сферах і агропромислових комплексах;—

розвинута система суспільного поділу праці із складною галузе-вою виробничою структурою. Так, понад 70 % сільськогосподарської продукції АПК піддається промисловій переробці;—

висока концентрація суспільного виробництва засобів виробни-цтва для всіх сфер АПК;—

значна питома вага продукції багатьох агропромислових підкомплексів кінцевої продукції.

Врахування цих особливостей є особливо важливим для визначення не тільки сучасного рівня ефективності функціонування АПК республі-ки, але й на перспективу.

Зростати технічної озброєності АПК веде, з одного боку, до зни-ження загальної потреби у робочій силі, а з другого — до абсолютного й відносного збільшення чисельності робітників механізованої і більш кваліфікованої праці (трактористів-машиністів, комбайнерів, водіїв, майстрів машинного доїння, електриків та ін.), тобто до змін в якісній структурі зайнятих.

Проте розширення сфери докладання праці в міській місцевості, істотна різниця в умовах праці і побуту в міській і сільській місцевостях нерідко є причинами економічно невиправданих масштабів відпливу сільського населення в міста.

В даний час кожна галузь регіонального АПК недостатньо зорієнтована на задоволення потреб інших галузей, що споживають її продукцію. Крім того, має місце невідповідність у виробництві продук-ції сільського господарства і можливостях переробки сільськогосподар-ської сировини. В результаті виникли значні диспропорції, що ведуть до неповного використання всіх видів ресурсів і прямих втрат сільськогос-подарське, продукції. Ці втрати становлять більш як 20 % від валового збору. При цьому, наприклад, на безпосередньо сільське господарство припадає понад 15 %, а переробної промисловості — 25—30 % від за-гального обсягу втрат. Основна причина такого становища — відсутність регулюючих засобів, збалансованості і цілеспрямованості в організації всього виробництва АПК.

Виробнича непогодженість між окремими ланками АПК викликає необхідність раціоналізації розміщення агропромислових підкомплексів по виробництву і переробці сільськогосподарської продукції, підвищення економічної ефективності їх функціонування шляхом зміцнення еконо-мічних інтеграційних зв'язків, забезпечення пропорційності між попи-том і можливостями виробництва певних видів продукції.

Розвиток матеріально-технічної бази АПК потребує оптимізації її просторового розміщення з метою усунення істотних відмінностей у забезпеченні і використанні технічного потенціалу регіонального АПК. На користь цього свідчить той факт, що як у перерахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, так і на одного зайнятого в сільськогосподарському виробництві наявні регіональні відмінності у забезпеченні основними виробничими фондами. Так, за першим показником у віднос-них величинах ці відмінності мають коливання від 0,95 (у Степу) до 1,34 (у Карпатах); за другим — від 0,80 (у Поліссі) до 1,33 (у Степу) порівняно з середнім рівнем по УРСР — 1,004.

Співвідношення складових частин технічних засобів, наприклад, між силовими і робочими машинами повинно становити 1 :2,5—3,0, а фактично дорівнює 1 : 1,4, що є однією з причин нераціонального вико-ристання основних виробничих фондів. Рівень механізації сільськогоспо-дарського виробництва становить 60—65 %. Приблизно те саме спосте-рігається в інших ланках АПК.

Все