явищ і фактів. Більшим засновком, що має загальне положення, служить норма права, стаття кодексу. Меншим –судження про конкретний випадок. Висновок є вивід про це конкретне на основі загального положення.
Будь-який обвинувальний вирок, як застосування норми права до конкретного випадку є умовиводом першої фігури. Щоб підвести частковий випадок під загальне правило, необхідно глибоко і всебічно дослідити цей випадок, дати плавильну оцінку.
Друга фігура силогізму
У другій фігурі середній термін займає місце предиката в обох засновках.
Схема:
Вона має такі правила:
Більший засновок має бути судженням загальним;
Один із засновків – судження заперечне.
Сутність другої фігури силогізму полягає в запереченні належності якого-небудь предмета або явища до то чи іншого класу предметів.
Модуси: ЕАЕ, АЕЕ, ЕІО, АОО.
У судовій практиці друга фігура є логічною формою обґрунтування складу злочину в тому чи іншому конкретному випадку, доказом неправильності кваліфікації скоєного.
Третя фігура силогізму
У третій фігурі середній термін займає місце суб’єкта в обох засновках.
Вона має таке правило: менший засновок має бути ствердним. Висновок у третій фігурі завжди частковий.
Модуси: ААІ, ЕАО, ІАІ, ОАО, АІІ, ЕІО.
Третє фігура силогізму у практиці мислення трапляється рідше, ніж перша і друга. Вона приймається для спростування загальних положень.
Четверта фігура силогізму
У четвертій фігурі середній термін займає місце предиката у більшому засновку і суб’єкта в меншому.
У четвертій фігурі діють такі правила:
Якщо більший засновок ствердний, то менший має бути загальний;
Якщо один із засновків заперечний, то більший засновок буде загальним.
Модуси: ААІ, АЕЕ, ІАІ, ЕАО, ЕІО.
Перші три фігури були відкриті і описані Аристотелем. Четверта фігура виділена через 500 років Кл.Галеном. У практиці мислення нею користуються досить рідко.
Силогізм, у котрому пропущений один із засновків чи висновків, називається скороченим силогізмом, або ентинемою.
“Ентинема” – слово грецьке, в перекладі на українську означає “в умі”, “в думках”. За способом утворення розрізняють три види ентинем:
ентинема з випущеним більшим засновком;
ентинема з випущеним меншим засновком;
ентинема з випущеним висновком.
Наприклад: “Ми громадяни України, отже, ми повинні знати українську мову”. Тут пропущений більший засновок. “Згідно із законом громадяни України повинні знати українську мову”.
Складним силогізмом або полісилогізмом називається умовивід, який складається з одного або двох силогізмів.
Полісилогізм – це ланцюг силогізмів. Висновок попереднього силогізму стає засновком наступного силогізму.
Існує два види полі силогізмів: прогресивні і регресивні.
Прогресивними силогізмами є такі полісилогізми, у котрих висновок попереднього силогізму є більшим засновком наступного. Регресивними називаються такі полісилогізми, у котрих висновок попереднього силогізму є меншим засновком наступного. У практиці мислення рідко зустрічаються повні полісилогізми.
Полісилогізм, в котрому пропущені деякі засновки, називається соритом. Сорит – грецьке слово, в перекладі означає “купа” (засновків). Є два види соритів: гокленіївський та аристотелівський.
Гокленіївський сорит здобувають із прогресивного полісилогізму, випускаючи в ньому проміжні висновки (більші засновки).
Аристотелівський – скорочена форма регресивного полі силогізму, в котрому випущені всі менші засновки. Сорит є нерідко формою міркування під час юридичної кваліфікації заподіяного. До складноскорочених умовиводів відноситься і епіхейрема. Це такий складноскорочений силогізм, у котрому засновками є ентинеми.
Література
В.Є. Жеребкін, Логіка, Харків – Київ “Основа” – “Знання”, 1998.