Не дивлячись на такі незручності, з року в рік кількість гімназійних учнів паралельних класів зростала. В 1896 / 97 навчальному році в українських школах вже навчалосьпонад 200 учнів. У гімназії гуртувалась українська професура – д–р. Євстахій Макарушка ( українська і грецька мова) , Лев Дольницький ( історія і географія), Ю.Костелянський ( латинська мова), Людвиг Сальо ( німецька мова). Інші дисципліни читали польські викладачі.

Із зростанням кількості українських класів виникла потреба в окремому директорі. За призначенням Львівської шкільної кураторії ним став у 1894р. Софрон Недільський ( 1857 – 1917), який спочатку був управителем паралельних класів. Будучи гарним педагогом і викладачем латинської та грецької мов, він здобув високий авторитет в гімназії. Саме він домігся відкриття підготовчого класу, де діти з сільських народних шкіл готувалися до вступу в гімназію. Дуже влучно про професійну майстерність і відданість українській гімназії Софрона Недільського писав у змістовій статті коломийський краєзнавець Степан Андріїшин. Зайого словами, професор Софрон Недільський, будучи талановитим педагогом і організатором, зумів створити в стінах гімназії як серед професорського складу, так серед студентів атмосферу творчості. Тут надовго запанував дух мистецтва і літератури. На власні кошти С.Недельський купував і шив гімназійну форму для малозабезпечених учнів, влаштовував у себе дома безплатні їди для них, багато праці вклав для заснування по вул. Міцкевича бурси “ Самопоміч”, яка потім носила його ім’я.

18 червня 1900 року в українській гімназії під головуванням шкільного інспектора Івана Левицького відбувся перший випускний іспит – матура. Із 17 учнів 5 склали її на “ відмінно” , решта – на “ добре”. 20 червня в урочистій обстановці випусникам були вручені матуральні свідотства в присутності учнів, їх батьків і представників українських коломийських товариств. До випускників промовляли управитель українських класів Софрон Недільський і вчителі.

Внаслідок таких обставин і зростання української гімназії міністерським указом було поставлено утворити в місті окрему українську гімназію. В звітідирекції з приводу цього писалося: “ В кінці В.Ц.К. Міністерство Вір. Просвіти рескриптом з дня 9 марта 1900г. 34055 розпорядило, щоби рускі класи відокремити від гімназії з польським язиком викладовим і утворити з них самостійну ц.к гімназію з рускою мовою викладовою з початком шк. Року. 1900/ 1901”.

З цього часу і починається літопис окремої української Коломийської гімназії. Урочисте відкриття нової гімназії відбулося 3 вересня 1900 року. Марія Кобринська в своїй статті “ Українське шкільництво в Коломиї” влучно писала, що то “ було свято цілої Коломиї”, а навіть Покуття. По богослужінні, що його відправляв о. прип. Кобилянський, зібралися представники міських властей, краєвий інспектор шкіл, візитатор Іван Левицький. Тут був посол від австрійського парламенту, адвокат з Городенки, що спричинився до заснування цієї третьої з черги гімназії Галичини після Львова і Перемишля.

Пізніше свято продовжувалося в залі гімназійного будинку за участю гімназистів, їх батьків, професури. Свято розпочалося співом “ Слава во ??? Богу”, який віртуозно виконав студентський хор. За тим виступали із промовами інспектор І. Левицький як представник найвищої шкільної ради в краю, директор нової гімназії Софрон Недільський, директор польської гімназії Йосиф ??? , посадник міста і від учнів 8 класу Григорій Тимащук. Ця величава урочистість закінчилась співом народного гімну. У звіті дирекції гімназії записано: “ З нагоди утворення гімназії наспіли до дирекції привітні телеграми від обох гімназій – У Львові і Перемишлі, що неначе старші посестри, переслали свої щирі желання такої основи”.

Після урочистостей почалося навчання .І вже через рік видно успіх, підсумований в іспитах зрілості за 1890-91 навчальний рік. Після богослужіння 31 травня в церкві зібралися студенти, директор гімназії роздав свідотства – зрілості. “ Теплими і щирими словами господар VІІІ класи проф. Макарушка, опісля абітурієнт В. Левицький іменем своїх товаришів дякували вчителям за працю і заходи коло образовання і ведене сеї молодежи, в кінці директор прощав від себе абітурієнтів, подав деякі вказівки і радив на нову дорогу життя і пожелав їм всего найлипшого в життю”, - зазначалося в звіті дирекції.

На початку ХХ століття постать директора Коломийської гімназії Софрона Недільського стала досить політичною в процесі національного відродження .

По- перше, він сприяв вихованню в стінах української гімназії значної кількості відомих діячів науки, культури і політичного життя, борці за волю України. По-друге, Софрон Недільський був визначним педагогом і прихільником гімназійної молоді, в пам’яті якої залишився на десятиріччя. По- третє, був помітним лінгвістом- спільно з Євгеном Желяхівським є співавтором відомого “ Малорусько- німецького словника “ (1886) , стояв біля колиски коломийського музичного гуртка “ Боян”, був обраний першим головою коломийської філії товариства вчителів.

Шана до цього громадсько-політичного педагога, лінгвіста записана в літописі культури Коломиї. Ось чому вдячні учні з сивиною на скронях у 1990 р. з нагоди 90-річчя заснування Коломийської української гімназії встановили на