ся на шпальтах українських, а також і європейських часописів, а перед ним найпершим у них була єдина альма-матер, оця гімназія і Коломия.

В історію розвитку Галицького шкільництва Коломийська гімназія вписала свою вагому сторінку. Вистраждана болями і стражданнями кількох поколінь коломийських просвітителів, пройшовши через австро-німецькі та польські кураторії, вона всього за кілька десятиліть свого існування сторицею оплатила той борг перед своїм народом: з її стін вийшло у широкий світ не десятки, а сотні молодих уже розкритих талантів...”

„Рідна Школа” в Коломиї

В умовах австро-угорського і польського панування „Рідна Школа” зуміла виховати кілька поколінь української молоді в дусі національної свідомості. З її вихованців виходили видатні представники науки, освіти, культури, політичні діячі, борці за волю і незалежність України та ціла когорта свідомих робітників і селян.

У першій половині 1881 року зійшлися у Львові 13 впливових діячів, створили тимчасовий комітет, склали проект статуту нового товариства під назвою „Руське Товариство Педагогічне” на чолі з першим головою, радником др. Амброзієм Яновським. 6 серпня 1881 року Львівське австрійське намісництво затвердило статут цього Товариства. Так народилися перша ластівка „Рідної Школи”. Комітет складався із поважних професорів, редакторів впливових українських газет, авторитетних священиків.

Провісниками „Рідної Школи”, членами освітянського Товариства, були видатні діячі політичного життя, науки і культури: В Ільницький, О. Партицький, Р. Заклинський. Почесним членами були обрані Ю. Романчук, В. Барвінський, К. Левицький, В. Шухевич, А, Шептицький та інші. Саме вони стали біля колиски „Рідної Школи”, добре розуміючи, що через це Товариство можна виховати національно свідому українську молодь.

Перед новим Товариством були поставлені такі завдання:

а) Промишляти над потребами руського народа на полі шкіл народних, середніх, вищих, займатися основанєм руських (українських) шкіл і піддержувати всякі справи виховання публичного і домашнього на сонові матерного язика;

б) подавати членам поміч так моральну яко і матеріальну.”

„Рідна Школа” з кожним роком набувала популярності серед української громади, а назва „Українське Педагогічне Товариство” фіксувалося в офіційному діловодстві.

„Рідна Школа” в Коломиї бере свій початок з кінця ХІХ століття. 12 березня 1899 року у Народному домі міста громадські діячі зібралися на перші установчі збори по утворенню осередку „Руського Товариства Педагогічного” в Коломиї.

Із словом виступив проф. Коломийської гімназії Євстахій Макарушка, який вказав на значення такого осередку для розвитку української національної школи. Учасники зборів засудили антипросвітянську пропаганду коломийських москофілів і одночасно висловилися за утворення в Коломиї філії „Руського Товариства Педагогічного”. Головою філії було обрано ініціатора цього заходу проф. Євстахія Макарушку.

Був створений оргкомітет філії, який розробив заходи розвитку української національної освіти, починаючи від дошкільного віку дітей і закінчуючи навчанням у середніх школах. Члени філії Товариства домоглися відкриття в Коломиї для дітей дошкільного віку спеціальних виховних осередків – „Захоронки”, а також заснування учительських семінарій з метою підготовки учительських кадрів. Силами гімназійного учительства планувалось домогтися приміщення для 4-х класів хлоп’ячої школи, видавати друковані книги з історії України. Благородні задуми в більшості не були реалізовані внаслідок перешкод, які здійснювали австрійсько-польські чиновники.

При великих зусиллях голові філії Товариства все-таки вдалося відкрити в 1908 році курси, які потім переросли в учительську семінарію, а також влаштувати курси для неграмотних коломиян.

Створений в Коломиї осередок допомагав в організації „Рідної Школи” в околицях міста. „Наше товариство всюди є там, де гомонить українське слово,” – говорили тоді коломияни.

Літературно-мистецька Коломия

Коломия багата на письменників та митців.

Фото № 4.

Серед літераторів Коломиї ХІХ століття відзначається священик Іван Озаркевич (1794 – 1854) – дід Наталії Кобринської, український письменник, культурно-освітній і театральний діяч. Він організував у Коломиї театральний гурток, чим започаткував перший український театр в Галичині. Це він вперше поставив на Коломийщині п’єсу Івана Котляревського „Наталка Полтавка”, замінивши її назву на „Дівка на відданню, або на милування нема силування” (8 червня 1848 року). Потім І. Озаркевич стилізував й інші українські п’єси: „Сватання на Гончарівці” Квітки-Основ’яненка („Сватання або Жених навіжений”), „Жовнір чарівник” (за п’єсою „Москаль чарівник” Івана Котляревського), „Купала на Івана” С. Писаревського п. з. „Весілля або Над цигана Шигайла нема розумнішого”. Він готував комедію „Опришки в Карпатах”, але не завершив. В друкарні М. Білоуса надрукував свої вірші „Молитва Руси”, „Материнська боязнь” (1867). Друкував свої твори в часописах.

Крім переробок п’єс класиків української драматургії Іван Озаркевич переклав з німецької мови алегорії „Дари предков” на день рождества Его Величества Франца Йосифа І на взор Магерле”, які опублікував 1850 року в Чернівцях.

Отже Іван Озаркевич популяризував п’єси українських драматургів і писав свої власні твори. Іван Франко, помітивши діяльність коломийського діяча, влучно писав: „Сей о. Озаркевич був чоловік незвичайний, натура артистична, повна енергії і неясних поривів до чогось вищого, кращого, ніж це тісне та сіре життя, яким жило руське духовенство за панщини. Рік 1848 оживив його незвичайно. Не знаємо, як і звідки дісталися йому в руки твори українських писателів Котляревського, Квітки, Писаревського. Досить, що вони запалили його охотою устроїти театральні вистави в Коломиї.”

Сучасником Івана Озаркевича був поет і культурно-громадський діяч Лука Данкевич (1791 – 1866). Після закінчення Львівської духовної семінарії він був священиком в ряді парафій, а в 1848 – 1849 роках очолював