Руську Раду в Стрию. Л. Данкевич проявив себе як поет і байкар. Свої поезії та статті він друкував у багатьох виданнях, в альманасі „Вінок русинам на обжинки” (1847), в газетах „Зоря Галицька”, „Новини”, „Вісник русинів”, „Голос народний”, в збірнику „Галичанин”. Його твори, як на свій час були популярні і часто передруковувалися в тодішніх читанках: „Вихор і буря”, „Жаба та місяць”, „Заєць з Лисом”, „Осел та кінь”, „Огонь і вода”, „Язик і меч”, „Мудрий бик”, „Пес і котик”, „Муж і жена”. Письменник-байкар Лука Данкевич з любов’ю ставився до місті Коломиї. Це видно з вірша „Нема як наша Коломия”, надрукованого в 1866 році в місяцеслові „Покутянин”. У 1861 році Лука Данкевич опублікував кращий свій твір – „Гуцули в Парижі”. Помер і похований в Коломиї.
У 60-90-х роках в різних часописах, двотижневиках в Коломиї друкували свої літературні твори такі письменники як Орест Авдиковський, Богдан Пюрко, Білокерницький, Дмитро Вінцковський, Северин Малецький, Данило Шлака, Сильвестр Метела та інші. В більшості їх твори друкувалися „язичієм”, переважно в двотижневику „Руська Рада” (1871 – 1913)
На початку ХХ століття починав свої літературознавчі студії вчитель Коломийської гімназії Дмитро Николишин (1884 – 1942). Приїхавши в місто 1908 року, він публікацією „Розладує” започаткував літературну діяльність. В 1914 році Д. Николишин заснував у Коломиї видавництво „Загальна книгозбірня”, в якому друкував свої літературні праці.
Коломия пов’язана з іменем Івана Франка, який неодноразово бував у цьому місті. Першого березня 1880 року Іван Франко приїхав сюди й одразу виїхав до Нижнього Березова, по дорозі до якого був заарештований. У коломийській в’язниці він просидів три місяці. Сьомого серпня 1883 року виступав на студентському вічі, де познайомився з Наталією Кобринською. В жовтні того ж року він прибуває до міста, щоб допомогти своєму другові Михайлові Павлику; сьомого липня 1884 року побував тут під час студентської мандрівки. Десятого серпня 1893 року Іван Франко виступав на зборах товариства „Народна воля”, а 19 грудня 1896 – перед виборцями, що мали голосувати за кандидатів австрійського парламенту. 11 серпня 1912 року в будинку теперішньої ощадної каси читав свою поему „Мойсей”.
Фото № 5.
У Коломиї Каменяр написав близько 30 віршів і серед них славнозвісний „Гімн” („Вічний революціонер”), зібрав чимало фольклорних матеріалів, познайомився з багатьма мешканцями міста і його околиць, діячами культури.
Зустрічі з поетом залишилися у вдячній пам’яті коломиян. Вшановуючи його українська громада міста викарбувала на чорній мармуровій дошці слова: „В пам’яти Івана Франка в десяту річницю смерти. Коломийська земля. 1926.” Напис прикріпили з правого боку на будинку Народного дому.
На будинку коломийської ратуші, де карався ув’язнений Каменяр, у 1956 році була виставлена мемориально-художня дошка. На ній на тлі розгорнутої книжки зліва вмонтовано барельєфне погруддя поета, а справа викарбувані слова: „З 4.03 по 11.06.1880 року в цьому будинку та в судовій тюрмі був ув’язнений великий український письменник, революціонер-демократ Іван Якович Франко”. За цей час він написав такі твори: „Вільні сонети”, „Думи пролетарія”, „Веснянки”, „Вічний революціонер” та інші.
У Коломиї навчалися і творили представники образотворчого мистецтва. Серед них можна назвати Михайла Чернишевського, Нестора Кисілевського. Початкову мистецьку освіту вони здобули в Коломийській школі дерев’яного промислу, а далі продовжували свої студії в Академії мистецтв у Кракові. Згодом ці майстри створили цікаві скульптурні твори.
Треба згадати відомого українського живописці Модеста Сосенка (1875 – 1920), твори якого збереглися у деяких церквах на Коломийщині.
Безперечно, одним з найбільш талановитих художників-живописців і графіків був Ярослав Пстрак. Він народився 1878 року в містечку Гвіздець в родині різьбярів. Пізніше сім’я переселилася в Коломию, де майбутній митець вчився в місцевій українській гімназії.
Ярослав Пстрак здобув малярську освіту в Коломиї, продовжував студії в Мюнхенській Академії мистецтв. Повернувшись у Галичину, художник із властивою йому творчою індивідуальністю створив цілий цикл прекрасних картин, портретів із козацької та гуцульської тематики. На високому професійному рівні він малював карикатури та ілюстрації до українських видань у Львові. Його соціальна спрямованість особливо проявилась у карикатурах до сатирично-гумористичного двотижневика „Комар” та „Зеркало”.
Іван Кейван називає понад сто живописних і графічних творів Ярослава Пстрака. „В основі творчості Ярослава Пстрака, - пише він, - позначено реалізмом і наверствуванням мюнхенського історизму та з деякими прикметами імпресіонізму в трактуванні кольорів. Проте крізь його малярську творчість тягнеться червоною ниткою романтизм. Хоч працював усього 38 років, досі вдалось занотувати 340 творів різною технікою, й більшість з них – переважно етюдів, пропали у вирі світової війни.”
Творчість Ярослава Пстрака – великий внесок у скарбницю українського образотворчого мистецтва. Його твори в основному зберігаються у фондах Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини і Львівського музею українського мистецтва.
У Коломийській гімназії розпочинав свою малярську діяльність Юліан Крайківський. Вже його перші картини – Гуцульська ідилія”, яка на початку ХХ століття довго експонувалася у вітрині Народного дому в Коломиї, та „Пастухи на ватрі” – свідчили, що з’явився перспективний художник. Він отримав високу малярську освіту у Віденській Академії мистецтв, пройшов через горнило Української Галицької Армії. Ю. Крайківській створив багато чудових творів.
У літописі театрально-музичної Коломиї вписані яскраві сторінки хорового і музичного мистецтва. Славнозвісні співанки-„коломийки” як і динамічний танок „коломийка” виникли в Коломиї, коли тут схрещувалися всі торгівельні дороги. Звідси і пішла в історію їх назва. Коломийки – особлива форма коротких лірично-побутових пісень жартівливого, гумористичного і сатиричного характеру, часто із злободенною тематикою.
У старих