У ХІХ столітті професійна музична культура в Коломиї набирає рис світського характеру. Це пов’язано з появою театральних вистав, опери „Наталка Полтавка” Івана Котляревського.

Отже, Коломия стала засновником українського театру в Галичині. Чим започаткована ця подія? В Коломиї 8 червня 1848 року, в день урочистого відкриття роботи коломийської Руської Ради, за ініціативою і під керівництвом відомого українського громадсько-культурного діяча і просвітителя о. Івана Озаркевича був організований аматорський драматичний гурток, який здійснив вперше постановку п’єси Івана Котляревського „Наталка Полтавка”.

П’єса була дещо перероблена, насамперед, її заголовок, деякі зміни внесено в сам сценарій. П’єсу поставлено під назвою „Дівка на відданню, або на милування нема силування”. Головною героїнею замість Наталки стала Анничка, виборного названо десятником, змінено тексти пісень. Влучно про виставу писав Іван Франко: „В грудні 1848 року відбулося перше представлення „Наталки Полтавки”. Хто були аматори, граючи на сцені, ми не могли довідатися, так як о тім першім руськім представлені ніде не довелося нам вичитати докладні вісті, і навіть дати його не знаємо. Знаємо тільки з оповідання, що публіка руська, зложена, як виражались поляки, „з попів і хлопів”, з великим восторгом повітала рідне слово, роздаючи з сцени, за кожним уступом обсипала граючих безконечними оплесками, а коли представлення скінчилося притьмом забажала побачити автора, не знаючи о тім, що той давно вже умер і то аж в Полтаві. Коли ??? вияснювань деяких людей оплески і викликування „Автора! Автора!” не переставали, виступив в кінці один з акторів, хотячі витолкувати клопітливе положення , але публіка не дала йому прийти до слова, мусив прийняти ті овації, котрі були призначені для небіжчика Котляревського. З тої забавної сцени зародилася опісля жартівлива поговірка, що „Котляревський 1848 року в Коломиї був”. Це в дійсності був жарт, але талант славетного Івана Котляревського вперше виявився в класичній п’єсі в Коломиї.

Зачаровані виставою коломияни розходились по своїх домівках з піднятим настроєм і захопленням. Це можна уявити собі з листа відомого коломийського просвітителя і громадсько-культурного діяча Й. Кобринського до Якова Головацького. „З театра іду, - писав він, - і зо мною кілька сот русинів самих веселих. Не набув би ся на руском дивані. Чудо не гра. То інше діло чудо рідне слово, видіти народноє дійствіє.”

Коломийська вистава „Дівка на відданню...” викликала великий резонанс і в Україні, повсюди з’явилися захоплені відгуки. Цією подією театрознавці визначили зародження Галицького театру. Іван Озаркевич запалив іскру театрального життя не лише в Коломиї. Свої вистави він показував у Львові, Перемишлі.

Івана Озаркевича визнали основоположником першого Галицького театру.

Професійний Львівський театр був заснований при товаристві „Руська Бесіда” у 1864 році із прем’єрою повісті Г. Квітки-Основ’яненка „Маруся” виступав, крім Львова в Коломиї.

Після 40-х років коломийське театральне життя почало занепадати. Його оживив Ісидор Трембіцький (18/47 – 1924) – правник і актор, який після розпаду Львівського театру при „Руській Бесіді”, де він працював, прибув до Коломиї.

Тут він написав п’єси, які публікував в друкарні Михайла Білоуса у двотижневику „Весна”, ставив театральні вистави і таким чином оновив минулу славу Коломийського театру. В 1879 році І. Трембіцький опублікував свою п’єсу „Облога Плевни” окремою книгою. В ній в 3-х актах розкриваються воєнні події в Болгарії.

Визначні діячі культури Коломиї, переважно професори гімназії, учительських семінарій, запрошували на гастролі в місто артистів зі Львова і Києва. Крім згаданої львівської трупи тут виступав зі своїм театром визначний класик української драматургії Микола Садовський, якого з піднесенням вітали коломияни.

Великою була заслуга відомого українського композитора Дениса Січинського, який заснував у Коломиї хорове товариство „Боян”, що пропагувало українську музику і пісні.

Після того, коли Львівський театр „Руська Бесіда” очолив визначний актор і автор класичних п’єс Микола Садовський, театральна група після успішних гастролей приїхала до Коломиї. І тут Львівський театр в 1905 році зачарував своїми виставами коломиян. Сам М. Садовський згадував, як театр зростав і його п’єси із захопленням сприймали коломияни: „Трупа з кожним днем все вирівнювалась і почала вже цікавити публіку не тільки з патріотичного боку, але й артистичного. Коломийське громадянство дуже радо ходило до театру”.

З Коломиї в листопаді 1905 року театр переїхав до Станіславова, де поставив кілька своїх п’єс. Сюди тоді приїхала прославлена українська артистка Марія Заньковецька. Вона так артистично виступала в п’єсі І. Карпенка-Карого, що за словами артиста І. Рубчака, всі глядачі були „зачаровані, не зводили з неї очей, слідкували за кожним рухом, за кожним поглядом нещасної Харитини.”

Коломияни не змогли не використати слушної нагоди і запросити знову колектив театру „Руська Бесіда” до Коломиї, де на той час в 1905 році проходило селянське віче, на яке з’їхалися гуцули.

Марія Заньковецька виступала перед учасниками віча в Коломиї. Артист Іван Рубчак згадував: „Легіні після її виступу почали танцювати на сцені і взяли в коло Марію Констянтинівну. Славетна артистка сяяла від радості, а кругом неї під звуки цимбалів, скрипки, сопілки викручували „Аркана”. Здавалося, ніби якась стихія пробудилась від вікового сну і задушить Марію Констянтинівну, а вона стояла весела, життєрадісна і підбадьорювала легінів.”

Коломийські просвітителі

Коломия – друге місто в Галичині після Львова, де засяяли ясною зорею просвітительства визначні